Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

головуючого 

Подоляк О.А.

суддів :

Дунаєвської Н.Г., Мележик Н.I.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

ТОВ "Ніка-ТВ"

на постанову

від 11.05.2007 р. Львівського апеляційного господарського суду

у справі№ 7/38 (rs675905)

за позовом

ПП ОСОБА_1 (надалі -Підприємець)

до

ТОВ "Ніка-ТВ"; ТОВ "Медіа Альянс"

про

витребування майна

за участю представників:

від позивача

-  ОСОБА_2

від відповідача-1

-  Кукуєту Л.I.

від відповідача-2

-  не з'явились

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2006 р. Підприємець звернувся до суду з позовом до ТОВ "Ніка-ТВ" та ТОВ "Медіа Альянс" про витребування майна, переданого за актом від 01.03.2005 р. (за виключенням відеокамери "PANASONIK" в кількості 2 шт. зі штативами та сумками, 3-х моніторів трансляційних), а також майна, переданого за  актом  від  29.07.2005 р.  (за  виключенням  освітлювального  обладнання, металопластикових дверей, меблів корпусних (комплект).

В обгрунтування пред'явлених вимог позивач посилався на розірвання договору про надання в безоплатне користування майна від 01.03.2005 р. за взаємною згодою сторін та виникнення у ТОВ "Ніка-ТВ" обов'язку повернути майно, що було передано в користування.

ТОВ "Ніка-ТВ" проти задоволення позову заперечувало.

Рішенням господарського суду Iвано-Франківської області від 07.04.2006 р. (суддя Кишинський М.I.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.05.2007 р. (судді: Гнатюк Г.М., Кравчук Н.М., Мирутенко О.Л.), позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою, ТОВ "Ніка-ТВ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 01.03.2005 р. між Підприємцем та ТОВ "Ніка-ТВ" укладено договір про надання в безоплатне користування майна (надалі -Договір), відповідно до умов якого Підприємець передав, а ТОВ "Ніка-ТВ" прийняло в безоплатне користування майно згідно додатків НОМЕР_1 від 01.03.2005 р. та НОМЕР_2 від 29.07.2005 р. до Договору за актами прийому передачі товарно-матеріальних цінностей від 01.03.2005 р. та від 29.07.2005 р.

Згідно п. 4 Договору останній розривається негайно за взаємною згодою сторін, а передане майно підлягає поверненню протягом 3-х днів з моменту підписання угоди про розірвання Договору. В односторонньому порядку Договір сторони можуть розірвати, попередивши іншу сторону за один місяць.

Судами встановлено, що 20.09.2005 р. Підприємець та ТОВ "Ніка-ТВ" підписали угоду про розірвання Договору, відповідно до якої сторони за взаємною згодою розривають Договір, а прийом-передачу майна передбачається здійснити за актом, підписаним сторонами протягом 10-ти днів з моменту підписання угоди.

В силу ч. 1 ст. 651 ЦК України (435-15) зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 3 ст. 653 ЦК України (435-15) у разі розірвання договору зобов'язання припиняється з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 654 ЦК України (435-15) розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Підприємець листом-вимогою від 05.10.2005 р. звернувся до відповідача з проханням повернути майно, однак останній відповіді не надав і майно не повернув.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України (1798-12) касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України (1798-12) юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди в порядку ст. ст. 4-3, 4-7, 33, 34, 43, 99, 101 ГПК України (1798-12) всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обгрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін; дослідили обставини розірвання Договору за взаємною згодою сторін і виникнення у відповідача обов'язку повернути майно, що перебувало у користуванні; встановили наявність у позивача права власності на майно; мотивовано вказали на безпідставність утримання майна відповідачем.

На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, обгрунтовано та правомірно задоволено позов.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України (1798-12) , повторно розглядаючи справу, повно з'ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду грунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України (1798-12) та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) зі змінами та доповненнями.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111-5 ГПК України (1798-12) та частин 1, 2 статті 111-7 ГПК України (1798-12) , касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 111-7 ГПК України (1798-12) та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обгрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України (1798-12) , суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Ніка-ТВ" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.05.2007 р. у справі № 7/38 (rs675905) залишити без змін.