ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.09.2006 Справа N 42/330
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 26.10.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Добролюбової Т.В.
суддів: Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.
розглянувши матеріали касаційної скарги Державного управління
справами
на ухвалу від 19.05.2006 року
Київського апеляційного господарського суду у справі N 42/330
за позовом Заступника Генерального прокурора України -
прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі
Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України
до
1. Державного управління справами
2. Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр
"Артек" Державного управління справами
3. Відкритого акціонерного товариства "Банк зовнішньої
торгівлі" (Російська Федерація)
Третя особа з самостійними вимогами на предмет спору
Санаторій "Нижня Ореанда" Управління справами Апарату Верховної
Ради України
про визнання недійсними договорів та повернення майна
в судовому засіданні взяли участь представники:
від прокуратури: Турлова Ю.А. - ст. пр-р від Генпрокуратури
(посвідчення N 280 видане 06.09.2005);
від позивача 1: Селіванов А.О. за дов. від 11.07.06 N 178;
від позивача 2: Власенкова О.О. за дов. від 15.08.2006
N 29-1/2;
від відповідача 1: Нехоца М.Г. за дов. 11.03.2006
N 01-14-586;
від відповідача 2: не з'явились, належно повідомлені про час
і місце судового засідання;
від відповідача 3: не з'явились, належно повідомлені про час
і місце судового засідання;
від 3-ої особи: Лаптієв А.М. за дов. від 30.01.2006 N 54
Справа розглядається колегією суддів у постійному складі:
Добродюбова Т.В. - головуючий, Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.,
утвореному розпорядженням від 25.08.2005 N 02-02/13 заступника
Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й.
У травні 2005 року Заступником Генерального прокурора України
- прокурором Автономної Республіки Крим подано позов в інтересах
держави в особі Верховної Ради України та Кабінету Міністрів
України до Державного управління справами, Державного підприємства
України "Міжнародний дитячий центр "Артек" Державного управління
справами та Відкритого акціонерного товариства "Банк зовнішньої
торгівлі" (Російська Федерація), з урахуванням уточнень, про
визнання недійсними договору купівлі-продажу будівель і споруд
пансіонату "Гліцинія" від 12.11.2004, укладеного між
ДП "МДЦ "Артек" та ВАТ "Банк зовнішньої торгівлі", додаткових угод
N 1 від 29.12.2004; N 2 від 01.03.2005 з проведенням двосторонньої
реституції, а також скасування державної реєстрації прав на
нерухомість. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладені договори
порушують пункт 3 статті 49 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
статті 4, 37 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
, частину 2
статті 75 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, частину 1
статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна"
( 2163-12 ) (2163-12)
, статтю 2 Декрету Кабінету Міністрів України "Про
перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх
структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або
передача в оренду яких не допускається" ( 26-92 ) (26-92)
від 31.12.1992.
У лютому 2006 року заступником Генерального прокурора України
заявлено позов в інтересах санаторію "Нижня Ореанда", в якому
фактично продубльовано позовні вимоги, попередньо заявлені в
інтересах Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України.
Рішенням господарського суду міста Києва від 09.03.2006,
ухваленим у складі колегії суддів: Бачуна О.В. - головуючого,
Паламара П.І., Пінчука В.І., визнано недійсними договір
купівлі-продажу будівель і споруд пансіонату "Гліцинія" від
12.11.2004, укладений між ДП "МДЦ "Артек" та ВАТ "Банк зовнішньої
торгівлі" та додаткові угоди N 1 від 29.12.2004 та N 2 від
01.03.2005 з підстав, передбачених статтею 215 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
та проведено реституцію згідно статті 216
Цивільного кодексу України. Припинено провадження у справі в
частині позовних вимог щодо скасування державної реєстрації прав
на нерухомість з посиланням на пункт 1 частини 1 статті 80
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
оскільки дана вимога не може бути самостійним предметом спору.
Рішення вмотивовано тим, що зміст вищезазначених угод суперечить
законодавству.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від
19.05.2006 у складі колегії суддів: Григоровича О.М. -
головуючого, Гольцової Л.А., Рябухи В.І. відмовлено Державному
управлінню справами в задоволенні клопотання про відновлення
пропущеного строку подання апеляційної скарги та повернуто
апеляційну скаргу скаржникові. Ухвала вмотивована відсутністю
поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Державне управління справами звернулось з касаційною скаргою
до Вищого господарського суду, в якій просить скасувати ухвалу. В
обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що рішення у
справі було прийнято 09.03.2006, а 17.03.2006, тобто в межах
строку, визначеного статтею 93 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ним було подано апеляційну скаргу.
Ухвалою від 03.04.2006 цю апеляційну скаргу було повернено без
розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 97 ГПК України,
оскільки до скарги не були додані докази надсилання її копії іншій
стороні (сторонам). Заявник 14.04.2006 повторно звернувся з
апеляційною скаргою та з клопотанням про відновлення строку для
подання апеляційної скарги, які і були повернуті оскарженою
ухвалою, з посиланням на сплив строку для подання апеляційної
скарги та відсутність підстав для відновлення строку на апеляційне
оскарження. Скаржник наголошує на тому, що судом, на його думку,
порушено норми статті 93 та пункту 4 частини першої статті 97
Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено
право повторного звернення з апеляційною скаргою.
Верховна Рада України клопочеться про повернення касаційної
скарги без розгляду через те, що копія касаційної скарги Верховній
Раді України не скерована. Водночас Верховною Радою України
надісланий відзив з проханням відмовити у задоволенні касаційної
скарги. У відзиві звернута увага на те, що Державне управління
справами зволікає з виконанням рішенням суду, тому зловживає
правом, а звернувшись до апеляційного суду вдруге - не
обґрунтувала поважність причин пропуску строку на апеляційне
оскарження. Тому апеляційний суд прийняв законну ухвалу про
повернення апеляційної скарги через сплив строку на оскарження
рішення у справі в апеляційному порядку.
Відзивів на апеляційну скаргу від інших учасників судового
процесу Вищим господарським судом не отримано.
Заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., пояснення
присутніх у засіданні представників сторін, перевіривши матеріали
справи та обговоривши доводи касаційної скарги судова, колегія
вважає, що винесена у справі ухвала від 19.05.2006 підлягає
скасуванню, а справа направленню на розгляд до Київського
апеляційного господарського суду, виходячи із наступного.
Первісна апеляційна скарга на рішення господарського суду
міста Києва від 09.03.2006 була подана Державним управлінням
справами в межах десятиденного строку для подання апеляційної
скарги, але повернута Київським апеляційним господарським судом, з
підстав передбачених пунктом 2 частини першої статті 97
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а саме
через відсутність доказів надіслання копій апеляційної скарги
сторонам у справі - Верховній Раді України та Кабінету Міністрів
України. Ухвала про повернення скарги з цих підстав від 3 квітня
2006 року скерована сторонам 10 квітня 2006 року згідно відмітки
на звороті 229 аркушу II тому справи.
Частиною 4 статті 97 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
встановлено, що після усунення обставин,
зазначених у пунктах 1, 2 та 3 частини першої цієї статті, сторона
має право повторно подати апеляційну скаргу.
Вже через 4 дні після виготовлення ухвали від 03.04.2006,
тобто 14.04.2006 Державне управління справами цим правом
скористалося, подавши апеляційну скаргу повторно та додавши до неї
докази надсилання копій всім учасникам судового процесу. Подаючи
повторно апеляційну скаргу, скаржником було заявлено клопотання
про відновлення пропущеного процесуального строку.
Відповідно до частини 1 статті 53 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
за
заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд
може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального
строку поважною і відновити пропущений строк. Виходячи зі змісту
статті 53 Господарського процесуального кодексу України поважними
причинами пропуску строку визнаються ті, які є об'єктивно
непереборними для вчинення процесуальних дій. При цьому
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду
відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом
обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному
конкретному випадку суд повинен з урахуванням обставин пропуску
строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про
його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності
чи неповажності причин пропуску строку.
Заявляючи клопотання про відновлення пропущеного
процесуального строку, Державне управління справами вказувало на
те, що первісна апеляційна скарга на рішення господарського суду
міста Києва від 9 березня 2006 року була подана в установлений
строк. Скаржником добросовісно було усунуто обставини зазначені у
пункті 2 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, повторну апеляційну скаргу подано в
найкоротші терміни. Відповідно до статті 129 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
однією із основних засад судочинства є забезпечення
апеляційного та касаційного оскарження рішення суду. Встановлені
законом строки вчинення процесуальних дій мають своїм завданням
забезпечення ефективного захисту порушених прав особи. Судова
колегія бере до уваги, що пропуск строку внаслідок усунення
стороною недоліків при поданні апеляційної скарги в стислі строки,
не може розглядатися як такий, що вчинений без поважних причин.
Враховуючи викладене, оскаржену ухвалу не можна визнати
законною й обґрунтованою, у зв'язку з чим її слід скасувати, а
справу передати для здійснення апеляційного провадження до
Київського апеляційного господарського суду.
Керуючись статтями 53, 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11,
111-13 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від
19.05.2006 у справі N 42/330 скасувати. Матеріали справи з
апеляційною скаргою Державного управління справами скерувати для
здійснення апеляційного провадження до Київського апеляційного
господарського суду.
Касаційну скаргу Державного управління справами задовольнити.
Головуючий суддя Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
Л.Продаєвич