ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2006 р.
№ 40/19
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Грейц К.В.,
суддів :
Бакуліної С.В.,
Глос О.I.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
касаційної скарги
Закритого акціонерного товариства "Єнакієвський коксохімпром"
на постанову
від 12.07.2006 року Донецького апеляційного
господарського суду
у справі
№ 40/19
господарського суду
Донецької області
за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Єнакієвський
металургійний завод"
до
ЗАТ "Єнакієвський коксохімпром"
про
стягнення 4 480,80 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача:
Сігін М.В. (довіреність від 15.12.2005р. №73/5-53)
від відповідача:
Орлов В.В. (довіреність від 19.06.2006р. №014-1958)
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Донецької області (суддя
Підченко Ю.О.) від 03.05.2006 року по справі № 40/19 у позові
відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду
(головуючий суддя -Дзюба О.М., судді -Діброва Г.I., Шевкова Т.А.)
від 12.07.2006 року по справі № 40/19 рішення Господарського суду
Донецької області від 03.05.2006 року скасовано; позовні вимоги
задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 4 480,80
грн. суми недостачі, 102,00 грн. витрат по сплаті державного мита
та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу; 51,00 грн. витрат по сплаті державного мита при
поданні апеляційної скарги.
В касаційній скарзі ЗАТ "Єнакієвський коксохімпром" просить
скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 12.07.2006 року, а рішення Господарського суду Донецької
області від 03.05.2006 року залишити в силі, посилаючись на
порушення норм матеріального та процесуального права, а саме
ст.638 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, п.1 ст.83, ч.4 ст.84 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує
викладені в ній доводи.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі відповідача, який
підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу
представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин
справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого
господарського суду та в постанові апеляційного господарського
суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить
до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Апеляційним судом встановлено, що між Відкритим акціонерним
товариством "Єнакієвський металургійний завод" та Закритим
акціонерним товариством "Єнакієвський коксохімпром" 01.03.2005
року укладений договір №2500005 на поставку коксу доменного,
кількість та номенклатура якого повинна бути вказана в
специфікаціях. Специфікаціями до договору передбачені якісні
характеристики коксу доменного та визначений виробник продукції
Закрите акціонерне товариство "Єнакієвський коксохімпром".
Даний договір був підписаний сторонами з протоколом
розбіжностей. Протокол розбіжностей зі сторони позивача не
підписаний.
Додатковою угодою № 3 від 01.11.2005 року сторони визначили
строк дії договору з 01.03.2005 року до 31.12.2005 року, інші
пункти договору залишити без змін (а.с.94).
Договір є укладеним з 01.03.2005 року, що відповідає вимогам
статті 181 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, ст.ст.626,
638-639 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, оскільки сторони
обумовили умови щодо предмету договору, та строку дії договору,
ціні продукції, що поставляється, визначили якісні показники,
узгодили порядок оплати продукції.
Відповідно до пункту 4.2.1 договору товар вважається
переданим з моменту передачі накладних внутрішньозаводського
обігу.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем на адресу
позивача був поставлений кокс доменний, на підставі накладних №№
442, 444-449, 450-455, 751 (а.с.27-30). Відповідно до платіжних
документів рахунки фактури №ЗА-0001536 від 29.07.2005 року на суму
1 637 053,20 грн. № ЗА-0001682 від 18.08.2005 року, № ЗА-0001690
від 19.08.2005 року пред'явлені відповідачем, були сплачені
позивачем у повному обсязі платіжними дорученнями №2510590 від
19.07.2005 року, № 2510639 від 20.07.2005 року, № 2512753 від
26.08.2005 року, № 2512802 від 29.08.2005 року (а.с.34-40).
Пунктом 4.2 договору передбачено порядок, при якому позивач
повинен забезпечити відповідача порожніми вагонами, переваження
порожніх вагонів перед навантаженням та вже навантажених вагонів
на 100-тонних вагонних вагах й передавання накладних
внутрішньозаводського обігу за супровідною відомістю.
Згідно з пунктом 4.2.2 договору вивіз товару з території
відповідача на територію позивача та подавання порожніх вагонів на
територію відповідача здійснюється локомотивами заводу - позивача
по справі.
При прийманні продукції коксу доменного по кількості та
зважуванні вантажу на 200-тоних вагонних електромеханічних вагах
позивачем виявлена недостача - 8,0т. Комісія зробила висновок, що
продукція, якої не вистачає у вагоні, вміститися не могла, що
підтверджується актом № 397 від 19.08.2005 року про прийомку
продукції (товарів) по кількості (а.с.20-21). Прийомка продукції
зупинена, телефонограмою № 519 від 19.08.2005 року був запрошений
представник постачальника для участі у подальшій прийомці
продукції по кількості (а.с.31).
Представник відповідача на прийомку продукції не з'явився,
позивачем приймання продукції було здійснено за участю
представника громадськості Шутько В.М., який діяв за посвідченням
№ 397а від 19.08.2005 року (а.с.32). За результатами прийомки був
складений акт № 397а від 19.08.2005 року (а.с.9-10), яким
визначено, що вага нетто вантажу буде визначена шляхом зважування
тари вагонів після вивантаження продукції (а.с.9-10).
20.08.2005 року був складений акт № 189 провішування тари
(а.с.16) за участю іншого представника громадськості Зайцевої
Н.М., що діяла за посвідченням № 189 від 19.08.2005 року (а.с.33).
Даним актом встановлено, що нестача продукції виникла в результаті
неправильного зазначення маси вантажу в вагонах
вантажовідправником.
Перевірка кількості відвантаженої продукції здійснена
відповідно до показників кількості, вказаних відправником в
накладних, що відповідає вимогам пунктів 12,13 Iнструкції П-6,
акти прийомки продукції № 397,397а, акт провішування тари № 189
складені належним чином та підтверджують недостачу. Прийомка
продукції здійснена позивачем по фактичній вологій вазі, вказаній
постачальником, розрахунок вартості недостачі здійснено після
отримання рахунків-фактур та сертифікатів якості з урахуванням
відсотку вологості продукції, який вказано відповідачем в
документі про якість та в рахунку. Отже, за результатами прийомки
продукції по кількості встановлено, що нестача з урахуванням
природного збитку і норми точності зваження вагів складає 4,3
(сух)т на суму 4480 грн.80 коп.
Встановивши, що оплата продукції здійснена за поставлену
відповідачем продукцію згідно даних, вказаних у накладних, а
фактично була отримана продукція менш на 4,3т у сухій вазі, що
підтверджено належним чином складеними актами по кількості, то
апеляційний суд дійшов вірного висновку, що позивач обгрунтував
позовні вимоги про стягнення недостачі в сумі 4480 грн.80 коп.
Колегія суддів звертає увагу на те, що в касаційній скарзі
відповідач не зазначає порушених апеляційним судом норм Iнструкції
П-6 і ДСТУ 322-12-2-94 та ТУ У 322-00190443-114-96, а посилається
виключно на неправомірні дії позивача.
Апеляційний суд відзначив, що висновок господарського суду
першої інстанції стосовно того, що пункт 7.4.3 договору № 2500005
від 01.03.2005 року слід приймати у редакції відповідача, є
хибним, оскільки сторони при укладенні договору поставки дійшли
згоди щодо всіх суттєвих умов договору, залишивши не узгодженими
лише питання про участь нейтральної контрольної організації в
прийомці продукції. З цих підстав апеляційна інстанція за
результатами розгляду скарги, визнала даний пункт договору
неузгодженим і договір в цій частині неукладеним. Колегія суддів
вважає помилковим довід касаційної скарги, що за таких умов
апеляційний суд мав припинити провадження по справі, оскільки такі
дії не відповідали б жодному пункту ч.1 ст.80 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
. Тим більше неправомірним є зазначення в касаційній
скарзі, що за умови встановленого апеляційним судом факту
неукладеності договору в певній частині (яка не є істотною), він
мав визнати недійсним договір в частині відповідно до п.1 ст.83
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки "недійсність" і "неукладеність"
не є тотожними поняттями.
Апеляційний суд вірно визнав помилковим висновок суду першої
інстанції, що позивачем порушені умови ДСТУ 322-12-2-94 "Кокс
кам'яновугільний, пековий та термоантрацит" при прийомці продукції
по кількості відносно непроведення відбору проб коксу на
вологість, оскільки згідно абзацу 5 п.4.3 ДСТУ позивач при
перерахунку фактичної ваги коксу, який надійшов, у вагу суху,
застосовує процент вологості, який був визначений відповідачем та
вказаний ним у рахунку-фактурі і документі про якість.
Розрахунок Дm (показника загальної вологості коксу) згідно
п.А5 додатку А ДСТУ було здійснено позивачем із застосуванням
відсотку вологості, який був визначений відповідачем.
Згідно умов ДСТУ підприємство-одержувач не зобов'язано при
отриманні коксу від постачальника здійснювати відбір проб для
визначення загальної вологості.
Пунктом 4.3 ДСТУ передбачено, яким чином повинен
здійснюватися відбір проб у споживача, а саме за ДСТУ 23083.
Однак, згідно абз.2 п.2 ДСТУ 23083 визначає заходи відбору та
підготовки проб для випробувань, а не заходи визначення загальної
вологості. Згідно п.2 ДСТУ і п.5.2 ТУ У 322-00190443-114-96
визначення масової долі загальної вологості здійснюється за ДСТУ
27588.
Оскільки пункт 2.6 ТУ У 322-00190443-114-96 вказує, що
показник масової долі загальної вологості не є бракувальним, і як
слід, не може вплинути на якісні характеристики коксу доменного, а
слугує лише для розрахунків із споживачами, то здійснювати відбір
проб коксу на вологість позивач не зобов'язаний, оскільки у абзаці
5 п.4.3 ДСТУ прямо зазначено можливість використання для
визначення сухої маси партії коксу масової долі загальної
вологості, визначеної постачальником, що і було зроблено
постачальником продукції і не є порушенням вимог ДСТУ
№322-12-2-94.
Разом з тим, прийомка продукції проводилась за фактичною
(вологою) вагою, але при розрахунку суми недостачі у відповідності
з абз.5 п.4.3 ДСТУ застосовується процент вологості, визначений
постачальником і вказаний у документі про якість і рахунку. У
розрахунку суми позову у графі "Факт. сух 95,454%", "Факт. сух
95,195%", "Факт. сух 95,653%" вказана фактична вага коксу, який
надійшов, у перерахунку на суху речовину.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства
в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування
постанови Донецького апеляційного господарського суду.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.1 ч.1 ст.111-9, ст.
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,-
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ЗАТ "Єнакієвський коксохімпром" від
09.08.2006 року № 014-2481 на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 12.07.2006 року у справі № 40/19 залишити
без задоволення, а постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 12.07.2006 року у справі № 40/19 - без
змін.
Головуючий-суддя
К.Грейц
С у д д і
С.Бакуліна
О.Глос