Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого - Полякова Б.М.

Суддів - Ткаченко Н.Г.

Катринчук Л.Й.

За участю представників : ТОВ "ТОРАС" -Халупка М.Ю.; ВАТ "Київенергобуд" -Беляневич О.А., Фалька Г.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРАС"

на рішення господарського суду м. Києва від 08.06.2006 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2006 р. по справі № 17/141 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Київенергобуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРАС" про витребування майна, -

В С Т А Н О В И В:

15 березня 2006 р. позивач -ВАТ "Київенергобуд" звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ "ТОРАС" про витребування майна із чужого незаконного володіння, яке було передано відповідачу у користування за договором лізингу від 25.11.1997 р. Рішенням господарського суду м. Києва від 08 червня 2006 р. по справі № 17/141 /суддя Кролевець О.А./ позов задоволено в повному обсязі, витребовано з незаконного володіння ТОВ "ТОРАС" та передано позивачу майно, що є предметом спору, відповідно до договору лізингу від 25.11.1997 р., стягнуто з відповідача на користь позивача 4242,79 грн. -державного мита та 118 грн. -витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11 липня 2006 р. по справі №17/141 /судді : Отрюх Б.В., Бондарь С.В., Тищенко А.I. / рішення господарського суду м. Києва від 08.06.2006 р. залишено без змін, а апеляційна скарга ТОВ "ТОРАС" без задоволення.

В касаційній скарзі відповідач -Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРАС" просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 08.06.2006 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2006 р., посилаючись на те, що вони прийняті з порушенням норм процесуального та матеріального права, та прийняти нове рішення по справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

У відзиві на касаційну скаргу позивач - ВАТ "Київенергобуд" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, посилаючись на те, що висновки суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи.

В судовому засіданні Вищого господарського суду України 27.09.2006 року, на підставі ст. 77 ГПК України (1798-12) , було оголошено перерву до 28.09.2006 року на 12-00.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи і було встановлено судами попередніх інстанцій, 25.11.1997 р. між ВАТ "Київенергобуд" та ЗАТ "ТОРАС" ( правонаступником якого є ТОВ "ТОРАС") укладено договір лізингу, відповідно до умов якого, позивач передав відповідачу у лізинг об'єкт лізингу терміном на п'ять років., що є предметом спору. Передача об'єкту лізингу відповідачу підтверджується актом приймання -передачі від 25.11.1997 р. Відповідно до умов даного договору відповідач - ТОВ "ТОРАС" після підписання акту приймання -передачі набуває права використовувати об"єкт лізингу згідно з призначенням на весь час дії Договору, але протягом строку дії договору об'єкт лізингу є власністю ВАТ "Київенергобуд", до відчуження даного об'єкту на користь ТОВ "ТОРАС" в установленому законодавством порядку. П.1.4. договору встановлено, що після закінчення строку дії договору лізингу, при умові виконання умов договору, об'єкт лізингу переходить у власність ТОВ "ТОРАС" або може бути викупленим по залишковій вартості, що складатиметься на момент закінчення строку договору. Відповідно до п.3.1 договору вартість об'єкту лізингу за залишковою вартістю становила 424279, 21 грн. Відповідно до п.3.2 договору плата за користування об'єктом лізингу здійснюється у вигляді регулярних, постійних, протягом всього строку дії договору, платежів у відповідності з графіком платежів. Пунктом 6.4 договору встановлено, що ТОВ "ТОРАС" набуває право власності на об'єкт лізингу після сплати його остаточної вартості на момент сплину строку дії цього договору.

Також, як вбачається із матеріалів справи, додатковою угодою від 30.10.1998 р. до даного договору, п.3.6. договору викладено в нові редакції, а саме: відповідач має право здійснити оплату платежів по цьому договору з урахуванням виконаних робіт, наданих послуг, а також, шляхом заліку взаємних вимог; п.6.1 договору також викладено в новій редакції, відповідно до якої, договір вступає в силу з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2001 р.

Крім того, господарськими судами попередніх інстанцій було встановлено, що актами прийому -передачі від 01.07.1998 р., 09.03.1999 р, 10.06.1999 р., 13.09.1999 р. та 12.10.1999 р. ТОВ "ТОРАС" повернув позивачу частину майна, що входила до об'єкту лізингу, на загальну суму 48473,39 грн.

Задовольняючи позов, господарський суд як першої, так і апеляційної інстанції виходив з того, що додаток до договору №2, яким мав визначатися графік платежів не складався, в порушення вимог п.3.2 договору, платежі за об'єкт лізингу відповідачем не вносились, документів, які б підтверджували б оплату, відповідачем суду не надано;

- умовами договору однозначно не були узгоджені умови переходу права власності на об'єкт лізингу після закінчення строку дії договору, але відповідно до п.6 протоколу виконання зобов'язань по договору лізингу від 25.11.1997 р. передача права власності на майно повинна бути оформлена актом прийому-передачі, проте ТОВ "ТОРАС" даний акт суду не надав, а отже, право власності на об'єкт лізингу до відповідача не перейшло;

- посилання відповідача на податкову накладну від 29.12.2000 р. №340, як підтвердження виконання зобов'язання ТОВ "ТОРАС" по оплаті, не приймаються до уваги, поскільки податкова накладна не є документом, що підтверджує факт оплати отримувачем товару.

Також, господарські суди попередніх інстанції виходили з того, що відповідно до п.3 протоколу №1 від 29.12.2000 р. розгляду виконання зобов'язань по договору лізингу від 25.11.1997 р., зменшено залишок суми фінансового лізингу на суму 266524, 26 грн. в рахунок погашення боргу, тобто сторонами проведено зарахування зустрічних однорідних вимог, але таке зарахування суперечить нормам чинного законодавства, поскільки, статтею 217 ЦК України ( в редакції 1963 (1540-06) р.) встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування, а так як строк дії договору визначений до 31.12.2001 р., то не можна стверджувати, що строк виконання ТОВ "ТОРАС" обов'язку щодо сплати користування об'єктом лізингу за період з 29.12.2000 р. настав;

- крім того, даний протокол №1 від 29.12.2000 р., взагалі не може прийматися до уваги, поскільки наявність даного боргу не підтверджена зібраними у справі доказами;

- отже, включення грошового зобов'язання, строк якого не настав, в зарахування однорідних зустрічних вимог відбулося всупереч закону.

Відновлюючи пропущений строк позовної давності, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що про порушення права власності і неповернення майна, що було передано в лізинг, позивач дізнався лише після призначення Ковези А.I. виконуючим обов'язки голови правління ВАТ "Київенергобуд", а отже позов було заявлено після того, як позивач дізнався про своє порушене право.

Відповідно до ст.33 ГПК України (1798-12) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, але в порушення вищезазначеної норми, відповідач - ТОВ "ТОРАС", не надав суду належні докази в підтвердження своїх вимог, а саме: доказів належного виконання ним умов договору лізингу від 25.11.1997 р. та переходу до нього права власності на об"єкт лізингу.

Таким чином, господарські суди як першої так апеляційної інстанції прийшли до правильного висновку, що поскільки у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору до ТОВ "ТОРАС" не перейшло право власності на об'єкт лізингу, і після закінчення дії договору він залишається у незаконному володінні відповідача, то відповідно до ст.50 Закону України "Про власність" (697-12) позивач правомірно звернувся до суду за захистом свого права.

За таких обставин, господарські суди як першої так апеляційної інстанції перевіривши матеріали справи, давши належну оцінку зібраним по справі та дослідженим судом доказам, прийшли до обгрунтованого висновку, що вимоги ВАТ "Київенергобуд" до ТОВ "ТОРАС" про витребування майна з чужого незаконного володіння є обгрунтованими, а отже, підлягають задоволенню.

Рішення господарського суду м. Києва від 08.06.2006 р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2006 р. по справі № 17/141 постановлені у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для їх скасування не вбачається.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, які викладені в оскаржуваних судових рішеннях.

Керуючись ст.ст.111-5, 111-7- 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРАС" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду м. Києва від 08.06.2006 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2006 р. по справі № 17/141 залишити без змін.