ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.09.2006 Справа N 2-19/1625.1-2006
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 15.02.2007
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Остапенка М.І.
суддів: Борденюк Є.М., Ткаченко Н.Г.
розглянувши касаційну скаргу ПСП "ГВАРДІЄЦЬ"
на постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 26.04.2006 року
у справі за позовом ПСП "ГВАРДІЄЦЬ"
до ВАТ "Сімферопольський райагрохім"
про стягнення коштів
В С Т А Н О В И В:
у листопаді 2004 року, приватне сільськогосподарське
підприємство "ГВАРДІЄЦЬ" звернулось до суду з позовом про
стягнення з ВАТ "Сімферопольський райагрохім" 45526,8 грн.
Позивач зазначав, відповідно до договору N 106 від
14.10.2003 року, за накладними N 384 від 25.10.2003 року та N 391
від 30.10.2003 року здійснив поставку відповідачу товару у 916
контейнерах загальною вартістю 43 280 грн., які підлягали
поверненню.
Але, у порушення п. 1 договору, відповідач тару не повернув,
а прибулі залізницею 22 грудня 2003 року окремі деталі для
600 контейнерів мали пошкодження та за висновком експертизи від
22.12.2003 року непридатні до використання за призначенням у
зв'язку з чим позивач просив стягнути на його користь вартість
контейнерів та 2 246,80 грн. штрафу за порушення договірних
зобов'язань.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
17.03.2005 року, залишеним без змін постановою Севастопольського
апеляційного господарського суду від 24.05.2005 року у задоволенні
позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від
21.07.2005 року постановлені у справі судові рішення скасовано, а
справу передано на новий судовий розгляд.
При повторному розгляді справи, рішенням господарського суду
Автономної Республіки Крим від 21.02.2006 року позов задоволено
частково.
Постановлено стягнути з відповідача 43280 грн. на
відшкодування вартості тари та 544,97 грн. судових витрат.
У стягненні штрафу відмовлено.
За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку,
постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
26.04.2006 року рішення господарського суду першої інстанції
скасовано, а у задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення оскаржено у касаційному порядку і ухвалою
Вищого господарського суду України від 27.07.2006 року порушено
касаційне провадження у справі за касаційною скаргою позивача, у
якій він посилається на помилковість висновків апеляційного
господарського суду щодо повернення тари та виконання відповідачем
своїх договірних зобов'язань, неправильну правову оцінку обставин
справи і просить постанову апеляційного господарського суду
скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити
без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної
скарги, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню, виходячи з наступного.
Скасовуючи судове рішення господарського суду першої
інстанції і постановляючи про відмову у позові, апеляційний
господарський суд послався на належне виконання відповідачем своїх
договірних зобов'язань перед позивачем, зокрема, і щодо повернення
тари, а тому, підстав для відшкодування вартості тари немає.
Проте, погодитися з наведеними апеляційним господарським
судом мотивами відмови у позові не можна.
За умовами договору N 106 від 14.10.2003 року позивач
постачав відповідачу товар у тарі, яка підлягала поверненню.
Передаючи відповідачу товар по накладних N 384 від
23.10.2003 року та N 391 від 30.10.2003 року, сторони визначили
обсяги тари, яка отримана відповідачем і підлягала поверненню та
зазначили ціну кожного контейнера і зауважень щодо технічного
стану тари відповідач не висловлював.
Перепродавши по контракту N 108 від 15.10.2003 року отриманий
від позивача товар третій особі, відповідач став
вантажоотримувачем тари, яка поступила на його адресу у вагонах
N 21158654 та N 21088414.
За наслідками прийняття ним вантажу від залізниці складено
акт від 17.12.2003 року, а 18.12.2003 року відповідач подав заявку
N 2-166 до Регіонального підприємства Торгово-промислової палати
АР Крим на проведення експертного дослідження якісних
характеристик тари, що підлягала поверненню позивачу.
За цією заявкою, та за участі представників сторін,
19.12.2003 року проведено експертне дослідження, яке виявило
залишки окремих елементів тари, які можуть бути складовими лише
600 контейнерів.
При цьому, за експертним висновком N Э-166 від
22.12.2003 року, який представники сторін підписали без зауважень,
і не оспорювали у судовому засіданні, залишки окремих елементів не
підлягають відновленню та використанню за призначенням.
Аналогічні висновки зроблені і при експертному дослідженні
предмету спору у січні 2006 року (висновок експерта РП ТПП АР Крим
N Э-28 від 27.01.2006 року).
Наведене спростовує висновки апеляційного господарського суду
щодо повернення позивачу тари у повному обсязі та у придатному для
використання стані, та належне виконання відповідачем своїх
договірних зобов'язань, а тому, за наведених ним мотивів, підстав
для відмови у стягненні вартості тари і скасування рішення
господарського суду першої інстанції про задоволення позову, у
апеляційного господарського суду не було.
При такому положенні, та враховуючи, що обставини справи
встановлені господарським судом першої інстанції з достатньою
повнотою, їм дана належна правова оцінка, Вищий господарський суд
України, керуючись ст.ст. 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 26.04.2006 року скасувати, а рішення господарського суду
Автономної Республіки Крим від 21.02.2006 року залишити без змін.
Головуючий М.І.Остапенко
Судді Є.М.Борденюк
Н.Г.Ткаченко