ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2006 р.
№ 20-10/101-5/201-2/364
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого,
Костенко Т. Ф.,
Рогач Л.I.
розглянувши матеріали
касаційного подання
Першого заступника військового прокурора ВМС України
на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від
16.05.2006 р.
у справі
господарського суду м. Севастополя
за позовом
Військового прокурора ВМС України в інтересах держави в особі
Міністерства оборони України
до
3-та особи
ТОВ "Севтурсервіс"
Кримського управління капітального будівництва Міноборони
України
Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська
Військова частина А-4486
про
визнання недійсним договору,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 01.03.06 господарського суду м. Севастополя
позов задоволено. Визнано недійсним договір № 4 від 03.02.05 про
будівництво житла для військовослужбовців Збройних Сил України та
членів їх сімей шляхом пайової участі, укладений Міністерством
оборони України та ТОВ "Севтурсервіс".
Стягнуто з ТОВ "Севтурсервіс" 42,50 грн. держмита, 59 грн.
витрат на IТЗ судового процесу.
Стягнуто з Кримського управління капітального будівництва
Міноборони України 42,50 грн. держмита та 59 грн. витрат на IТЗ
судового процесу.
Судове рішення мотивоване тим, що договір № 4 від 03.02.05
суперечить актам цивільного законодавства, зокрема, п.3 Положення
про інвестування будівництва та придбання житла для
військовослужбовців Збройних Сил України (далі Положення),
затвердженого Указом Президента України від 01.07.93 № 240/93
( 240/93 ) (240/93)
, щодо недотримання сторонами відсоткового
співвідношення розподілу квартир; Земельному кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
, оскільки земельна ділянка під забудову, відповідно
до ст. 77 Кодексу відноситься до земель оборони, на котрій
розташована в/ч А 4486 і розміщення на цій ділянці об'єктів
житлової та громадської забудови призведе до зміни цільового
призначення земель за відсутності відповідного рішення органу
місцевого самоврядування та порушення ст.20 Кодексу; договір від
імені Міністерства оборони України підписано неповноважною особою.
Постановою від 16.05.06 Севастопольський апеляційний
господарський суд вказане вище рішення скасував, в позові
відмовив, посилаючись на ст. ст. 215, 203, 627, 628, 1131 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.179 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, а також ч.3
ст. 6 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, згідно якої сторони в договорі
можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і
врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Не погоджуючись із зазначеною вище постановою, перший
заступник військового прокурора ВМС України звернувся до Вищого
господарського суду України з касаційним поданням і просить
скасувати судовий акт, як винесений з порушенням ст.ст. 22, 29,
77, 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ст. ст. 203, 241 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, ст. 20 ЗК України.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акта знаходить
необхідним касаційне подання задовольнити.
Як було встановлено судовими інстанціями, які приймали
рішення у даній справі 03.02.2005 Міністерством оборони України в
особі начальника Кримського УКБ (Замовник) та товариством з
обмеженою відповідальністю "Севтурсервіс" в особі директора
(Пайовик) був укладений Договір № 4 про будівництво житла для
військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей шляхом
пайової участі (т. 1 арк. с. 8-18).
Відповідно до пункту 2.1 Договору його предметом є
будівництво у порядку пайової участі Сторонами комплексу житлових
будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями
соціально-побутового, офісного призначення на земельній ділянці
площею 8,0 га за адресою М.Севастополь, вул. Щитова, 1 (військове
містечко № 300) для забезпечення житлом військовослужбовців
Збройних Сил України та членів їх сімей.
У пункті 3.1 Договору визначено, що після введення об'єкту в
експлуатацію Замовник (Кримське УКБ) отримує квартири, загальна
площа яких становить 12% від загальної площі квартир в об'єкті. З
метою прискорення забезпечення військовослужбовців та членів їх
сімей житлом відповідно до звернень Замовника Пайовик має право
надати Замовнику у межах належної останньому відповідно до
результатів будівництва об'єкту частки загальної площі житла
квартири у закінчених будівництвом будинках у Криму та інших
регіонах України.
Пайовик (ТОВ "Севтурсервіс") отримує 88% загальної площі
квартир об'єкту та 100% не житлових вбудованих приміщень
соціально-побутового, офісного призначення, інженерні мережі
загальною площею згідно проекту, які входять до складу об'єкту і
будуть побудовані на цій земельній ділянці. За умови ж надання
Пайовиком Замовнику житла в інших будинках у Криму та інших
регіонах України Пайовик отримує 100% загальної площі квартир у
об'єкті.
Згідно з пунктом 4.1 Договору Замовник за рахунок Пайовика
одержує у відповідних закладах необхідні вихідні дані і
правоустановчі документи, отримує необхідні погодження та
забезпечує проведення державної експертизи у відповідних державних
органах, забезпечує оформлення за рахунок Пайовика землевпорядної
документації, отримання правовстановлюючої документації на право
користування земельною ділянкою, оформлення (отримання) необхідних
дозволів, технічних умов та іншої необхідної документації для
знесення існуючих будівель, споруд і зелених насаджень, та у
зв'язку з винесенням інженерних мереж з території забудови і
приведення земельної Ділянки у стан, придатний до початку
будівництва; завдання на проектування і погоджує його з Пайовиком;
передає Генпідряднику земельну ділянку під будівництво, оформляє
землевідвід та виділення земельної ділянки в натурі; вирішує та
узгоджує з місцевими органами державної влади, іншими установами,
організаціями та підприємствами питання, що пов'язані з
будівництвом та своєчасним наданням всіх необхідних дозволів,
необхідних погоджень та технічних умов згідно із встановленим
законодавством України порядком та існуючими домовленостями;
негайно повідомляє Пайовика про всі обставини, які перешкоджають
або ставлять під сумнів досягнення мети цього договору; здійснює
технічний нагляд за будівництвом, виконує функції замовника; разом
з Пайовиком здійснює приймання в експлуатацію завершеного
будівництвом житлового комплексу та об'єктів в цілому або
відповідної їх складової частини та передачу його експлуатаційним
організаціям.
Пунктом 4.2 договору визначено, що Пайовик виконує ряд
функцій Замовника, а також приймає на себе виконання функцій
Генпідрядника на будівництво об'єкту; укладає договори на
проектування і будівництво об'єкту з Генпроектувальником та у разі
необхідності - з субпідрядниками, надає Замовнику для погодження
засвідчені копії укладеного з Генпроектувальником договору;
зобов'язується компенсувати Замовнику вартість оформлення
відповідних документів на землю, вартість
архітектурно-планувального завдання, вартість ескізного проекту і
земле відводів, технічних умов, проектно-кошторисної документації;
у повному обсязі фінансує проектування та будівництво об'єкту і
всі інші витрати, пов'язані з будівництвом, введенням в
експлуатацію і передачею об'єкту експлуатаційним організаціям;
відшкодовує документально підтверджені поточні витрати Замовника,
пов'язані з оформленням дозволів, погоджень, необхідних для
будівництва об'єкту; перераховує грошові кошти Замовнику для
утримання служби Замовника в терміни і в сумі, які визначаються
Замовником, але не більше 0,1% від зведеного кошторисного рахунку.
Орієнтовний термін введення об'єкта в експлуатацію у
відповідності з пунктом 5.1 Договору становить 52 місяці з дня
підписання Договору, а фактичний термін має визначатись графіком,
складеним і підписаним сторонами на протязі 30 днів після розробки
і затвердження проектно-кошторисної документації на будівництво
об'єкту чи його частини.
Приймаючи оскаржену постанову апеляційна інстанція виходила з
того, що це змішаний договір, якому притаманні риси як договору
про сумісну діяльність, так інвестиційного, а тому відповідно до
ч.2 ст. 1131 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
умови договору про спільну
діяльність повинні визначатися за домовленістю сторін, якщо не
встановлено законом про окремі види спільної діяльності, а отже не
врегулювання умовами договору певних відносин сторін або
обумовленість поетапного врегулювання окремих питань не є
підставою для визнання його недійсним.
В частині недотримання сторонами земельного законодавства
апеляційний суд послався на відсутність доказів того, що внаслідок
укладення договору змінилося без дотримання встановленого порядку
цільове призначення земельної ділянки.
Проте, з таким висновок суду погодитись не можна.
Відповідно до ст. 77 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і
постійної діяльності військових частин, установ,
військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних
Сил України інших військових формувань, утворених відповідно до
законодавства України.
Господарським судом м.Севастополя встановлено, що на
земельній ділянці площею 8,0 га за адресою м.Севастополь,
вул.Щитова,1 (військове містечко № 300) розташована військова
частина А 4486, яка перебуває на обліку Севастопольської КЕЧ
морської, що засвідчує перебування згаданої земельної ділянки в
складі земель оборони, а тому розміщення на цій земельній ділянці
об'єктів житлової та громадської забудови призведе, за відсутності
відповідного рішення органу місцевого самоврядування, до зміни
цільового призначення земель, що не відповідає вимогам ст. 20 ЗК
України.
Щодо повноважень особи, котра підписала від імені Міноборони
України спірний договір, то апеляційний господарський суд дійшов
висновку про відсутність тут порушень, оскільки в подальшому
договір був затверджений директором Департаменту капітального
будівництва і управління фондами Міноборони України, котрий мав
нотаріально посвідчену довіреність Міноборони України і погоджений
з начальником управління капітального будівництва і придбання
житла Міноборони України.
Разом з тим, як було встановлено господарським судом
м.Севастополя та підтверджується матеріалами справи, повноважень
на підписання від імені Міноборони у начальника Кримського УКБ
Iвненко Д.В. не було, оскільки наказ, на який є посилання в
преамбулі договору засвідчує лише призначення останнього на
посаду, без будь-яких застережень, щодо його повноважень діяти від
імені Міноборони України, як не передбачені такі повноваження і
Положенням про Кримське УКБ Міноборони України, затвердженим
наказом Міноборони від 17.06.03 № 25.
Посилання апеляційної інстанції на подальше схвалення
спірного договору директором Департаменту капітального будівництва
та управління фондами Міноборони С.К.Веліжанським, колегія суддів
вважає безпідставним, оскільки господарським судом встановлено, що
відповідні повноваження останнього було скасовано ще до укладення
договору, а звернення останнього до т.в.о Міноборони України з
листом від 08.10.2004 № 227/4623 про продовження терміну дії
попередніх довіреностей, підтверджує факт обізнаності
гр.Веліжанського щодо скасування цих довіреностей, а тому висновки
апеляційної інстанції в цій частині є необгрунтованими.
Згідно ст. 248 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
представництво за
довіреністю припиняється у разі закінчення строку довіреності.
Отже, договір № 4 від 03.02.05 було укладено особою, котра не
мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, що згідно п.2
ст.215 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
є підставою для
визнання договору недійсним.
За вказаних вище обставин постанова Севастопольського
апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, як прийнята
з порушенням норм матеріального права, а рішення господарського
суду м.Севастополя залишенню в силі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційне подання задовольнити.
Постанову від 16.05.06 Севастопольського апеляційного
господарського суду зі справи № 20-10/101-5/201-2/364 скасувати.
Рішення від 01.03.06 господарського суду м.Севастополя зі
справи № 20-10/101-5/201-2/364 залишити без змін.
Головуючий Божок В.С.
Судді Костенко Т.Ф.
Рогач Л.I.