ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2006 р.
№ 11/329 ( rs29809 ) (rs29809)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого,
Костенко Т. Ф.,
Рогач Л.I.
розглянувши матеріали
касаційної скарги
ПП "БАЯ"
на постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 04.07.2006 р.
у справі
господарського суду Миколаївської област
за позовом
ПП "Оліяторг"
до
ПП "БАЯ"
про
стягнення 150000 грн. збитків, 31500 грн. пені, 200000 грн.
штрафу,
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: не з'явились,
відповідача: не з'явились,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 20.04.06 господарського суду Миколаївської
області позов задоволено частково. З ПП "БАЯ" на користь ПП
"Оліяторг" стягнуто 80000 грн. боргу, 132000 грн. збитків, 88000
грн. штрафу, 17.053,15 грн. пені, 4290,53 грн. держмита та 76,70
грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою від 04.07.06 Одеського апеляційного господарського
суду вказане вище рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, ПП "БАЯ" звернулося до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить
їх скасувати, з огляду на порушення судом норм матеріального та
процесуального права, в позові відмовити.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального та процесуального
права при винесенні оспореного судового акту знаходить необхідним
задовольнити касаційну скаргу частково.
Як було встановлено судовими інстанціями, які приймали
рішення у даній справі, відповідно до умов контракту № 307-КП від
22.07.2005р., укладеного між сторонами спору, відповідач взяв на
себе зобов'язання передати у власність позивачу насіння соняшнику
врожаю 2005 року у кількості 200 тон відповідної якості на умовах
СРТ згідно правил "Iнкотермс" (перевезено оплачено до ТОВ
Кривоозерський комбікормовий завод"), а останній сплатити його
вартість по ціні 900 грн. за тону.
Відповідно до п 5.5 договору оплату товару покупець здійснює
шляхом перерахування грошових коштів на умовах 100% передоплати на
протязі 3-х банківських днів, з моменту отримання покупцем
оригіналу підписаного контракту.
На виконання умов вказаного вище договору покупець 26 липня
2005 року платіжним дорученням № 1076 перерахував продавцю 180000
грн.
Пунктом 4.2 контракту кінцевий термін поставки продавцем
товару встановлено до 15 вересня 2005 року.
Судами з'ясовано, що відповідач свої зобов'язання за
контрактом на вказану дату та в подальшому не виконав - соняшник
покупцю не поставив, натомість платіжними дорученнями № 156 від
21.09.2005р., № 157 від 22.09.2005р. № 166 від 23.09.2005р.
повернув позивачу 100000 грн. (454000+5000+50000), вказавши в
платіжних дорученнях як підставу платежу - повернення коштів за
непоставлений соняшник згідно угоди №307 - КП.
Пунктом 9.1 контракту передбачено за порушення будь - якою
стороною умов контракту така сторона відшкодовує іншій стороні
спричинені цим збитки, у тому числі не отриманий прибуток, у
порядку, передбаченому чинним законодавством.
Судами також встановлено, що 22 липня 2005 року між ТОВ
"Кривоозерський комбікормовий завод" та позивачем укладено
контракт № 22/7, відповідно до умов якого останній взяв на себе
зобов'язання передати у власність заводу 200 тон насіння соняшнику
врожаю 2005 року по ціні 1560 грн. за тону на загальну суму 312000
грн.
На думку судів, предметом купівлі - продажу за вказаним вище
договором № 22/7 був саме той соняшник, який повинен був поставити
відповідач за контрактом № 307 -КП і оскільки останній свої
зобов'язання не виконав, позивач поніс збитки в сумі 132000 грн. у
вигляді не отриманого прибутку, котрий становить різницю між ціною
придбання та продажу соняху позивачем.
Так, суди, не прийнявши в якості доказу наявність таких
обставин довідку Гідрометеоцентру, послались на той факт, що
договором передбачено підтвердження фарс-мажорних обставин
документом, виданим Торгово-промисловою палатою України. При цьому
поза увагою судів попередніх інстанцій залишились приписи п. 3 ст.
14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні"
( 671/97-ВР ) (671/97-ВР)
, згідно якого торгово-промислова палата видає
довідки по засвідченню обставин форс-мажору відповідно до
зовнішньо-торгівельних угод і міжнародних договорів України.
Вказане вище призвело до порушення судами ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за
своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному,
повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин
справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають
для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Не дослідження вказаних обставин, які мають суттєве значення
для вирішення спору в цілому, призвело до прийняття помилкових
рішень у справі.
З огляду на викладене прийняті у справі судові рішення
підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення від 20.04.06 господарського суду Миколаївської
області та постанову Одеського апеляційного господарського суду
від 04.07.2006 р. у справі № 11/329/05 ( rs29809 ) (rs29809)
скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Миколаївської області.
Головуючий
Божок В.С.
Судді:
Костенко Т.Ф.
Рогач Л.I.