ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.09.2006 Справа N 9/58
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів <...>
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Приватного будівельного підприємства "Е..." на постанову від
06.07.2006 р. Київського апеляційного господарського суду у справі
N 9/58 за позовом Комунального підприємства з питань будівництва
житлових будинків "Ж..." Головного управління житлового
забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської
міської державної адміністрації) (далі - КП "Ж...") до Приватного
будівельного підприємства "Е..." (далі - ПБП "Е...") про стягнення
242 864 грн. В С Т А Н О В И В:
У лютому 2006 р. КП "Ж..." звернулось до суду з позовом про
стягнення з ПБП "Е..." грошових коштів у розмірі 242 864 грн.
В обгрунтування позовних вимог КП "Ж..." посилалось на
порушення ПБП "Е..." зобов'язання по закінченню в строк виконання
робіт по будівництву автопаркінгу, розташованого у житловому
будинку N 20 по проспекту... в м. Києві, та порушення строку
введення об'єкта в експлуатацію. Наведене істотне порушення
інвестиційно-підрядного договору N 1/220 від 04.04.2005 р. є
підставою для застосування до ПБП "Е..." передбачених пунктом 5.3
договору та ст. 232 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
штрафних санкцій у
розмірі 242 864 грн. На адресу відповідача надсилалась претензія
про стягнення штрафних санкцій у розмірі 242 864 грн. Проте
відповідач добровільно грошові кошти не сплатив.
Рішенням господарського суду м. Києва від 26.04.2006 р. у
позові відмовлено з мотивів відсутності у відповідача перед
позивачем заборгованості за договором N 1/220 від 04.04.2005 р.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
06.07.2006 р. рішення господарського суду м. Києва від
26.04.2006 р. скасовано, позов задоволене: стягнуто з відповідача
на користь позивача 242 864 грн. пені.
Не погоджуючись з постановою, ПБП "Е..." звернулось до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
її скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові,
мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом
апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши
матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши
правильність застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню виходячи з такого.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та
повноту їх встановлення у рішенні та постанові господарських
судів.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами,
04.04.2005 р. між КП "Ж..." (замовник), комунальним комерційним
унітарним підприємством "Фінансова компанія "Ж..." (фінансова
компанія) та ПБП "Е..." (генпідрядник) укладено
інвестиційно-підрядний договір на виконання робіт по будівництву
автопаркінгу в житловому будинку N 20 по проспекту... в м. Києві
N 1/220 (далі - Договір), відповідно до умов якого генпідрядник
зобов'язався своїми силами і засобами здійснити відповідно до
проектно-кошторисної документації будівництво автопаркінгу та
здати об'єкт замовнику в установлений договором строк; замовник
зобов'язався передати генпідряднику проектно-кошторисну
документацію, надати будівельний майданчик та прийняти завершений
будівництвом об'єкт; фінансова компанія зобов'язалась на умовах
договору за рахунок залучених коштів забезпечити своєчасне
фінансування будівництва об'єкта (п. 1.1 Договору).
Укладений Договір є підставою для виникнення у його сторін
господарських зобов'язань, а саме майново-господарських
зобов'язань згідно зі статтями 173, 174, 175 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
(статтями 11, 202, 509 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
і згідно зі ст. 629
ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
У силу ч. 1 ст. 193 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
суб'єкти
господарювання та інші учасники господарських відносин повинні
виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до
закону, інших правових актів, договору, а за відсутності
конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до
вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до
виконання господарських договорів застосовуються відповідні
положення ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
з урахуванням особливостей,
передбачених ГК України.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його
умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або
законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно
до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно
до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно
ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, якщо у
зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно
підлягає виконанню у цей строк (термін).
У п. 3.1 Договору сторони визначили початок виконання робіт -
I квартал 2005 р., а також строк закінчення робіт - III квартал
2005 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
боржник
вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до
виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений
договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
порушенням
зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,
визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом апеляційної інстанції з'ясовано, що ПБП "Е..." порушило
зобов'язання по закінченню робіт у встановлений Договором строк, у
зв'язку з чим з вини генпідрядника об'єкт не введено в
експлуатацію.
Згідно з п. 3 ст. 611 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
у разі порушення
зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або
законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
штрафними
санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у
вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник
господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним
правил здійснення господарської діяльності, невиконання або
неналежного виконання господарського зобов'язання.
У силу ч. 3 ст. 232 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
вимогу щодо сплати
штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити
учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого
порушено.
У п. 5.3 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасне
введення об'єкта в експлуатацію з вини генпідрядника останній
сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості об'єкта.
Приймаючи рішення, місцевий господарський суд безпідставно
відмовив у позові про стягнення грошових коштів у сумі
242 864 грн. з мотивів відсутності у відповідача перед позивачем
заборгованості за Договором.
Позовна заява (а.с.2-3) обґрунтовувалась неналежним
виконанням відповідачем зобов'язань за Договором по закінченню
робіт у встановлений строк та нарахуванням за допущене порушення
штрафних санкцій (ст. 232 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, п. 5.3 Договору).
Позивач сплатив державне мито за подачу позовної заяви у розмірі
2 428,64 грн., що становить 1% від фактичної суми заявлених
вимог - 242 864 грн. У позовній заяві наведено розрахунок суми
позову за кожен день прострочення введення в експлуатацію об'єкта.
Тому вважати, що в апеляційному господарському суді була
розглянута вимога, яка не була предметом розгляду в суді першої
інстанції, правові підстави відсутні.
Відтак, апеляційний господарський суд правомірно не погодився
з помилковими твердженнями господарського суду першої інстанції та
дійшов обгрунтованих висновків про правомірність та
обґрунтованість вимог про стягнення грошових коштів в оспорюваному
розмірі.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові
апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків,
що господарський суд апеляційної інстанції в порядку статей 43,
47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув
у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності;
обґрунтовано поставив під сумнів помилкові твердження
господарського суду першої Інстанції; дослідив подані сторонами в
обгрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином
проаналізував зобов'язальні відносини сторін; дослідив обставини
неналежного виконання відповідачем зобов'язань по закінченню робіт
у встановлений строк, в порушення умов Договору та положень статей
525, 526, 530, 599, 629 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 193 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
; правомірно вказав на наявність підстав для
застосування до відповідача штрафних санкцій.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має
право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а
скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд
визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з
дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, повторно
розглядаючи справу, апеляційний господарський суд повно з'ясував
обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої
апеляційної скарги. На підставі встановлених фактичних обставин
судом апеляційної інстанції з'ясовано дійсні права і обов'язки
сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює
спірні правовідносини, обгрунтовано скасовано рішення місцевого
господарського суду, правомірно задоволено позов. Як наслідок
прийнята судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України
та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду
України від 29.12.1976 р. N 11 ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
"Про судове
рішення" зі змінами та доповненнями.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються
колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
та з підстав їх суперечності матеріалам
справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне
застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права при прийнятті постанови не отримали
підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування
законного та обгрунтованого судового акта колегія суддів не
вбачає.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Приватного будівельного підприємства "Е..."
залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
06.07.2006 р. у справі N 9/58 залишити без змін.