ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.09.2006 Справа N 3/85пд(20/8пд)
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 23.11.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Судова колегія Вищого господарського суду України у складі:
Полякова Б.М. - головуючого (доповідач у справі), Катеринчук Л.Й.,
Ткаченко Н.Г.
розглянувши касаційну скаргу Фірми "Xerocurrency Investments
Inc."
на рішення від 17.05.2006 р. господарського суду Луганської
області
у справі N 3/85пд(20/8пд) господарського суду Луганської
області
за позовом ВАТ "Стахановський вагонобудівний завод",
м. Стаханов Луганської області
до Фірми "Xerocurrency Investments Inc."
про визнання недійсним договору про погашення заборгованості
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача - Гапонов О.С., довір.;
відповідача - Іжевський Л.В., довір.;
Кудін І.В., довір.
В С Т А Н О В И В:
ВАТ "Стахановський вагонобудівний завод" звернулося до суду з
позовною заявою до Фірми "Xerocurrency Investments Inc." про
визнання недійсним договору про погашення заборгованості.
Рішенням господарського суду Луганської області від
17.05.2006 р. (судді: Доманська М.Л. - головуючий, Палей О.С.,
Ворожцов А.Г.) визнано недійсним договір про погашення
заборгованості від 11.10.1999 р. між ВАТ "Стахановський
вагонобудівний завод" та Фірмою "Xerocurrency Investments Inc." з
моменту його укладання.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Фірма
"Xerocurrency Investments Inc." звернулася до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
скасувати рішення господарського суду Луганської області від
17.05.2006 р. та направити справу на новий розгляд до
господарського суду Луганської області в іншому складі суду.
На думку заявника касаційної скарги, суд першої інстанції
помилково застосував норми матеріального права, зокрема ст. 77
Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та неправомірно застосував
ч. 5 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи,
проаналізувавши застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна
скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
правила цього кодексу про
позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення
яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до
набрання чинності цим Кодексом.
Пунктом 7 вказаних положень ( 435-15 ) (435-15)
встановлено, що до
позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про
застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на
пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується
позовна давність, встановлена для відповідних позовів
законодавством, що діяло раніше.
Згідно з ст. 71 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
загальний
строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено
(позовна давність), встановлюється в три роки. В силу ст. 75 цього
кодексу позовна давність застосовується судом, арбітражем або
третейським судом незалежно від заяви сторін.
Статтею 76 даного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
передбачено, що
перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення
права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася
або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Як встановлено судом першої інстанції під час винесення
рішення від 17.06.2004 р. та вбачається з матеріалів справи,
позивач 24.03.2004 р. звернувся до суду з вимогами щодо визнання
недійсним договору про погашення заборгованості, укладеного
11.10.1999 р., тобто після спливу строку позовної давності.
Вказане судове рішення було скасоване, однак з інших підстав.
Отже, зазначені факти є такими, що встановлені судом.
Відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є
підставою для відмови в позові.
Визнаючи недійсним у 2006 році договір, укладений у
1999 році, за позовом, поданим у 2004 році, суд на вказане увагу
не звернув та не дав цьому належної правової оцінки.
Під час розгляду справи у 2004 році судом першої інстанцій
було встановлено, що позивачем не доведено, що йому стало відомо
про існування спірної угоди лише 28.03.2003 р., оскільки
документально не обґрунтовано. В подальшому цей факт не
спростовано сторонами у справі.
Також позивач не довів суду поважних причин пропуску строку
позовної давності.
За таких обставин справи колегія суддів вважає за необхідне
скасувати оскаржуване судове рішення суду першої інстанції, як
таке, що не відповідає нормам матеріального права, та, враховуючи
тривалий час розгляду даної справи судами різних інстанцій,
прийняти нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог.
На підставі наведеного та керуючись ст. 80 Цивільного кодексу
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Фірми "Xerocurrency Investments Inc."
задовольнити.
2. Рішення господарського суду Луганської області від
17.05.2006 р. у справі N 3/85пд(20/8пд) скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким у задоволені позову ВАТ
"Стахановський вагонобудівний завод" відмовити.
Головуючий Б.М.Поляков
Судді Л.Й.Катеринчук
Н.Г.Ткаченко