Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого - Полякова Б.М.

Судді - Ткаченко Н.Г.

Катеринчук Л.Й.

За участю представників : ПСП ім. Т.Г.Шевченка - Лисенко В.І.; ОСОБА_1- ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційні скарги Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Т.Г.Шевченка та ОСОБА_1 на постанову господарського суду Харківської області від 12.01.2006 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.06.2006 р. по справі № Б-24/218-03 за заявою Богодухівської МДПІ до Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Т.Г.Шевченка про банкрутство., -

Кредитор - Богодухівська МДПІ 02.12.2003 р. звернувся з заявою до суду про порушення справи про банкрутство ПСП ім. Т.Г.Шевченка, внаслідок її фінансової неспроможності.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.12.2003 р. було порушено провадження по справі № Б-24/218-0 /суддя : Плахов О.В./ про банкрутство ПСП ім. Т.Г.Шевченка.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою господарського суду Харківської області від 12 січня 2006 р. по справі № Б-24/218-03 /суддя Міньковський С.В./ визнано боржника - Приватне сільськогосподарське підприємство ім. Т.Г.Шевченка банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого ОСОБА_3.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01 червня 2006 р. по справі № Б-24/218-03 /судді: Л.Д.Лащенко, Т.В. Гончар, Погребняк В.Я./ постанова господарського суду Харківської області від 12.01.2006 р. залишена без змін, а апеляційні скарги ПСП ім. Т.Г.Шевченка та ОСОБА_1 залишені без задоволення.

В касаційних скаргах боржник - Приватне сільськогосподарське підприємство ім. Т.Г.Шевченка та ОСОБА_1 просять скасувати постанову господарського суду Харківської області від 12.01.2006 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.06.2006 р., посилаючись на те, що вони постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

21.12.2005 р. на засіданні комітету кредиторів боржника було прийнято рішення про звернення до господарського суду Харківської області з клопотанням про визнання боржника - Приватне сільськогосподарське підприємство ім. Т.Г.Шевченка банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

12.01.2006 р. комітетом кредиторів ПСП ім. Шевченко було подано до суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Постанова господарського суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури та постанова апеляційної інстанції мотивовані та тим, що фінансовий стан боржника за час, що пройшов з моменту порушення провадження по справі про банкрутство і введення мораторію, не поліпшився та наявністю клопотання комітету кредиторів про необхідність визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Але з такими висновками суду погодитись не можна.

Згідо ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства та всебічно перевірившифактичні обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржувані постанови господарського суду першої та апеляційної інстанції зазначеним вище вимогам не відповідають.

Відповідно до абз. 4 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суб'єкт господарської діяльності може бути визнаний банкрутом тільки в разі встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

При винесені постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури суд в обов'язковому порядку повинен з'ясувати актив і пасив боржника.

Як вбачається із матеріалів справи, в порушення вимог закону, зазначені вище обставини належним чином не досліджені господарським судом. Також, як вбачається із матеріалів справи, не було з'ясоване питання щодо можливості погашення боргів ПСП ім. Шевченко в процедурі санації.

Разом з тим, як того вимагає Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , визнаючи боржника банкрутом, суд повинен встановити його неплатоспроможність для чого необхідно належним чином з'ясувати зазначені вище питання.

Відповідно до затвердженого судом, в порядку ст. 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", реєстру вимог кредиторів, визначенню підлягає розмір пасиву боржника.

Відомості про актив боржника, мають міститися у звіті арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією) про фінансово - майновий стан божника, що повинен бути наданий комітету кредиторів та на основі якого комітет кредиторів вирішує питання про введення наступної судової процедури. Фінансово-майновий стан боржника (актив) повинен бути предметом розгляду в судовому засіданні.

Якщо встановлення пасиву боржника відбувається на попередньому засіданні суду, то остаточна правова оцінка активу і пасиву боржника та можливість відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом надається у підсумковому засіданні суду з огляду на знаходження справи у процедурі розпорядження майном боржника.

Таким чином, завдання підсумкового засідання суду полягає в з'ясуванні ознак банкрутства для визначення наступної судової процедури, виходячи з клопотання комітету кредиторів, однак остаточна їх оцінка надається судом.

Прийняття рішення стосовно доцільності визнання боржника банкрутом, незважаючи на клопотання комітету кредиторів, є прерогативою господарського суду, як того вимагає ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За таких обставин, постанову господарського суду Харківської області від 12.01.2006 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.06.2006 р. не можна визнати як такі, що відповідають фактичним обставинам справи і вимогам закону і вони підлягають скасуванню, а справа направленню до господарського суду Харківської області на новий розгляд, на стадію підсумкового засідання в процедурі розпорядження майном.

При новому розгляді справи, суду слід врахувати вище викладене, повно та всебічно перевірити зібрані по справі докази, фактичні обставини справи, доводи та заперечення сторін і в залежності від встановленого та вимог закону прийняти законне та обгрунтоване рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. - 111-5, - 111-7 -- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційні скарги Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Т.Г.Шевченка та ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову господарського суду Харківської області від 12.01.2006 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.06.2006 р. по справі № Б-24/218-03 скасувати, справу направити до господарського суду Харківської області на новий розгляд, на стадію підсумкового засідання в процедурі розпорядження майном.