ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2006 р.
№ 12/141-185-21/52-20/170
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П. -головуючий, судді Бенедисюк I.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу науково-виробничого підприємства
"Медфарм" (товариство з обмеженою відповідальністю), м. Київ,
на рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2006
та постанову Київського апеляційного господарського суду від
29.05.2006
зі справи № 12/141-185-21/52-20/170
за позовом науково-виробничого підприємства "Медфарм"
(товариство з обмеженою відповідальністю, далі -НВП "Медфарм")
до державного Київського підприємства по виробництву
бактерійних препаратів "Біофарма" (далі -ДП "Біофарма"), м. Київ,
про стягнення 1 467 200 грн. та заборону використання знака
для товарів і послуг,
за участю представників сторін:
позивача -Федоренко О.В.,
відповідача -Федорова Д.А.,
ВСТАНОВИВ:
У 2002 році НВП "Медфарм" звернулося до господарського суду
міста Києва з позовом до ДП "Біофарма" про стягнення 1 467 200
грн. збитків, заподіяних використанням без дозволу позивача знака
для товарів і послуг у вигляді графічного зображення
"Рінгера-Локка".
Справа судами розглядалася неодноразово.
З урахуванням зміни позовних вимог НВП "Медфарм" просило
стягнути з ДП "Біофарма" 1 265 366,16 грн. на відшкодування шкоди,
завданої діями недобросовісної конкуренції, мотивуючи свої вимоги
посиланням на приписи статті 6, 203, 440 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(далі - ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
) та статті
1, 4, 20 Закону України від 07.06.1996 № 236/96-ВР "Про захист від
недобросовісної конкуренції" ( 236/96-ВР ) (236/96-ВР)
(далі -Закон № 236).
Рішенням господарського суду міста Києва від 24.03.2006
(колегія суддів у складі: Шабунін С.В. -головуючий, судді
Митрохіна А.В., Станік С.Р.), залишеним без змін постановою
Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2006
(колегія суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий, судді Авдеєв
П.В., Коршун Н.М.), у позові відмовлено повністю.
Прийняті судові рішення мотивовано відсутністю
цивільно-правових підстав для покладення на відповідача обов'язку
з відшкодування шкоди позивачеві.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України НВП
"Медфарм" просить судові рішення зі справи скасувати внаслідок їх
прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права
та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) належним чином повідомлено про час і
місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення судами першої і апеляційної
інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, заслухавши представників
сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про
відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з
урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що:
- НВП "Медфарм" обгрунтовує свої вимоги посиланням на те, що:
відповідач у період з липня 1999 року по січень 2003 року вчиняв
дії, що суперечили правилам, торговим та іншим чесним звичаям у
підприємницькій діяльності, а саме: використовував без дозволу
позивача його фірмове найменування, інші позначення, а також
нормативно-технічну документацію шляхом випуску розчину
"Рінгера-Локка" фактично від імені позивача, але не надавши йому
можливості впливати на умови виготовлення та реалізації цього
лікарського засобу;
- протягом 1998-2001 років відповідач здійснював промислове
виробництво лікарського засобу - розчину "Рінгера-Локка" у
флаконах різної місткості на підставі договору про спільне
виробництво лікарських препаратів, укладеного ДП "Біофарма" з НВП
"Медфарм" 17.02.1998 із строком дії до 31.12.2001;
- зазначеним договором та програмою робіт, що є додатком № 1
до нього, було передбачено спільне впровадження сторонами в
промислове виробництво лікарських засобів, в тому числі розчину
"Рінгера-Локка" у флаконах місткістю 200 мл в обсягах: у 1998 - 20
000 шт., у 1999 році - 50 000 шт., у 2000 - 2001 роках - 70 000
штук на рік;
- договір про спільне виробництво лікарських препаратів від
17.02.1998 сторонами не розривався і не оспорювався, а втратив
силу із завершенням строку дії (31.12.2001);
- питання про виконання чи порушення сторонами умов договору
про спільне виробництво лікарських препаратів від 17.02.1998 не є
предметом даного позову і знаходиться поза його межами;
- після закінчення дії договору про спільне виробництво
лікарських препаратів від 17.02.1998 відповідач продовжував
самостійно здійснювати промислове виробництво лікарського засобу
(розчину "Рінгера-Локка");
- на етикетках флаконів із розчином "Рінгера-Локка", що були
виготовлені відповідачем протягом 1998-2002 років, зазначалося, що
цей лікарський засіб виготовлено "за участю НВП "Медфарм", а також
вказувався номер реєстраційного посвідчення № Р/98/17/31,
належного позивачу;
- промислове виробництво розчину "Рінгера-Локка"
здійснювалося відповідачем у 1998-2002 роках на підставі Пускового
регламенту на виробництво цього розчину від 15.05.1998, Тимчасової
фармакопейної статті ТФС 42У-82/165-600-98 від 15.01.1998 та
ліцензій серії ВРМ № 4174 і серії АА № 137148 на здійснення
підприємницької діяльності з виробництва лікарських засобів,
виданих відповідачеві Міністерством охорони здоров'я України;
- слова "за участю НВП "Медфарм" відповідач мав зазначати на
етикетці розчину "Рінгера-Локка" відповідно до приписів Тимчасової
фармакопейної статті ТФС 42У-82/165-600-98, погодженої з позивачем
12.01.1998 і затвердженої фармакопейним комітетом Державного
комітету з медичної та мікробіологічної промисловості
"Держкоммедбіопром" Міністерства охорони здоров'я України
15.01.1998;
- відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації)
лікарського засобу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України від 27.04.1998 № 569 ( 569-98-п ) (569-98-п)
, позивачу 23.07.1998
видано реєстраційне посвідчення № Р\98\17\31 на лікарський засіб -
розчин "Рінгера-Локка";
- позивач листом від 09.11.1998 № 79 дозволив відповідачеві
використання номеру реєстраційного посвідчення (№ Р\98\17\31) на
етикетці лікарського засобу розчину "Рінгера-Локка";
- відповідач не використовував дозвіл на здійснення
промислового випуску лікарського засобу (розчин "Рінгера-Локка")
від 28.08.1998 серії ВМ № 114 через скасування цього дозволу в
1998 році;
- у період існування спірних правовідносин НВП "Медфарм" не
здійснювало виробництва лікарських засобів (в тому числі й розчину
"Рінгера-Локка"), а з травня 2001 року взагалі не мало права на
виробництво і реалізацію лікарських засобів внаслідок відсутності
необхідної ліцензії;
- позивач обгрунтовував свої вимоги і посиланням на
неправомірне використання відповідачем промислової технології
виробництва, але відповідний винахід за деклараційним патентом
України від 15.11.2001 № 42917А є власністю інших осіб, тоді як
НВП "Медфарм" не подало доказів наявності у нього прав на його
використання (крім того, дію зазначеного патенту припинено з
14.01.2002 у зв'язку із несплатою відповідного збору);
- позивачем не доведено факт заподіяння збитків та їх розмір.
Причиною даного спору є питання щодо наявності підстав для
притягнення відповідача до відповідальності у вигляді
відшкодування шкоди.
Згідно з статтею 1 Закону України "Про захист економічної
конкуренції" ( 2210-14 ) (2210-14)
економічна конкуренція (конкуренція) - це
змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки
власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання,
внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість
вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт
господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
Відповідно до статті 1 Закону № 236 ( 236/96-ВР ) (236/96-ВР)
недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що
суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у
підприємницькій діяльності.
Статтею 4 Закону № 236 ( 236/96-ВР ) (236/96-ВР)
визначено, що
неправомірним є використання без дозволу уповноваженої на те особи
чужого імені, фірмового найменування, знаків для товарів і послуг,
інших позначень, що може призвести до змішування з діяльністю
іншого господарюючого суб'єкта (підприємця), який має пріоритет на
їх використання.
Відповідно до статті 8 цього Закону дискредитацією
господарюючого суб'єкта (підприємця) є поширення у будь-якій формі
неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою
чи діяльністю господарюючого суб'єкта (підприємця), які завдали
або могли завдати шкоди діловій репутації господарюючого суб'єкта
(підприємця).
Статтею 20 Закону № 236 ( 236/96-ВР ) (236/96-ВР)
встановлено, що
вчинення дій, визначених цим Законом як недобросовісна
конкуренція, тягне за собою накладання Антимонопольним комітетом
України штрафів, передбачених цим Законом, а також
адміністративну, цивільну та кримінальну відповідальність у
випадках, передбачених законодавством.
Згідно з частиною першою статті 440 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(який
діяв на час виникнення спірних правовідносин) шкода, заподіяна
особі або майну громадянина, а також шкода, заподіяна організації,
підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у повному
обсязі, за винятком випадків, передбачених законодавством.
Водночас для застосування такого заходу відповідальності як
відшкодування шкоди потрібна наявність сукупності усіх елементів
складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди;
причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди
та збитками; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів
цивільна відповідальність не настає.
Згідно з статтею 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона
повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог і заперечень.
Попередні судові інстанції, оцінивши доводи сторін і подані
ними докази, з дотриманням приписів статті 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
встановили факт відсутності конкуренції між НВП
"Медфарм" і ДП "Біофарма", що виключає й можливість
недобросовісної конкуренції, а також дійшли висновку щодо
відсутності з боку відповідача протиправної поведінки, відсутності
причинного зв'язку між діями відповідача та можливими збитками
позивача, недоведеності позивачем факту заподіяння шкоди та її
розміру.
Водночас загальна оцінка правомірності ліцензійної діяльності
ДП "Біофарма" з виготовлення лікарського засобу (розчину
"Рінгера-Локка") знаходиться поза межами даного позову, а тому й
не може бути підставою для задоволення касаційної скарги.
В свою чергу, посилання НВП "Медфарм" в обгрунтування позову
на статтю 203 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, яка стосується відповідальності
за порушення договірних зобов'язань, є безпідставним, оскільки
предметом даного позову (визначеним позивачем) є відшкодування
саме позадоговірної (внаслідок недобросовісної конкуренції) шкоди.
Iнші доводи касаційної скарги не спростовують висновків
попередніх судових інстанцій щодо фактичних обставин справи та
стосуються оцінки наявних доказів, тоді як касаційна інстанція
відповідно до частини другої статті 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Отже, рішення місцевого та постанова апеляційного
господарських судів зі справи відповідають встановленим ними
фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального та
процесуального права і передбачені законом підстави для їх
скасування відсутні.
Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2006 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
29.05.2006 зі справи № 12/141-185-21/52-20/170 залишити без змін,
а касаційну скаргу науково-виробничого підприємства "Медфарм"
(товариство з обмеженою відповідальністю) -без задоволення.
Суддя В.Селіваненко
Суддя I.Бенедисюк
Суддя Б.Львов