Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака I.М., Палій В.М., за участю представників сторін О. Левченка (дов. від 18.09.06), О. Терпак (дов. від 4.01.06), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення від 11 січня 2006 року господарського суду Закарпатської області та постанову від 11 травня 2006 року Львівського апеляційного господарського суду у справі № 10/185 за позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" про стягнення 6 972 065 грн. 98 коп.,

ВСТАНОВИВ:

В червні 2004 року дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду Закарпатської області з позовом до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" про стягнення суми основного боргу - 6 972 065 грн. 98 коп., з урахуванням індексу інфляції - 1 136 189 грн. 04 коп., відсотків річних - 286 078 грн. 03 коп. та пені - 483 324 грн. 53 коп. з підстав неналежного виконання зобов'язання, що виникло з договору від 28 грудня 2001 року № 06/01-789 на постачання природного газу для потреб населення.

Відповідач позов не визнав, стверджуючи, що дотримав встановлений законодавством порядок розрахунків за поставлений природний газ; частину боргу - 6 094 247 грн.08 коп. складає вартість комерційних втрат і будь-яка юридична регламентація щодо їх відшкодування відсутня; частина боргу - 59 941 грн. сплачена споживачами, а борг в сумі 877 819 грн. складає заборгованість населення по пільгам, які надані законами України окремим категоріям громадян.

Рішенням від 11 січня 2001 року господарського суду Закарпатської області (суддя I. Iвашкевич) провадження у справі в частині стягнення 877 818 грн. припинено з підстав відсутності предмета спору у зв'язку з сплатою цієї суми; в іншій частині в позові відмовлено з мотивів відсутності правових підстав для покладання на відповідача обов'язку сплатити спірну суму.

Постановою від 11 травня 2006 року Львівського апеляційного господарського суду рішення скасовано в частині відмови в задоволенні 59 941 грн. і провадження в цій частині також припинено на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ; в іншій частині рішення залишено без змін.

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" просить рішення та постанову скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами статей 525 і 668 Цивільного кодексу України (435-15) , Порядку підтвердження заборгованості, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії, затвердженого постановою від 22 лютого 2006 року № 191 (191-2006-п) Кабінету Міністрів України, Порядку доступу до газотранспортної системи, затвердженого наказом від 26 березня 2001 року № 79 (v0079376-01) Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та передати справу на новий розгляд.

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Господарськими судами встановлено, що 28 грудня 2001 року сторони уклали договір за № 06/01-789 на постачання природного газу для потреб населення. Додатками № 1 від 28 березня 2002 року та № 2 від 3 квітня 2002 року сторони внесли доповнення до статей 5 і 9 та пункту 4.1. договору.

На умовах зазначеного договору у 2002 році позивач поставив відповідачеві 426 255, 950 тис. м-3 природного газу на загальну суму 47 176 084 грн. 94 коп., проте відповідач здійснив розрахунки лише частково -в розмірі 40 204 018 грн. 96 коп. і його борг дорівнює 6 972 065 грн. 98 коп.

Досліджуючи структуру боргу, господарські суди встановили, що значну його частину, а саме 6 094 247 грн. 08 коп., становлять комерційні втрати і, оскільки питання обліку та оплати таких втрат, а також джерела їх відшкодування не встановлені чинним законодавством та не передбачені самим договором, в позові в цій частині відмовили.

Такий висновок господарських судів є помилковим, оскільки господарські суди дійшли його без врахування пункту 2.1. договору від 28 грудня 2001 року № 06/01-789, яким прямо передбачено, що постачальник передає покупцеві газ з урахуванням комерційних втрат.

За змістом статті 153 Цивільного кодексу Української РСР (1540-06) договір вважається укладеним, коли між сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Iстотними, зокрема, є всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Як вбачається з тексту Протоколу узгодження розбіжностей, який сторони склали при укладанні договору, згода стосовно постачання газу з урахуванням комерційних втрат між сторонами була досягнута і в подальшому сторони цю умову договору не змінювали і в судовому порядку не оскаржували.

Зазначені обставини в силу статті 151 Цивільного кодексу Української РСР (1540-06) надають право кредитору вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З текстів примірників Актів подачі-приймання природного газу, які складені сторонами відповідно до порядку та умов постачання, приймання газу, встановленого статтею 3 цього договору, вбачається, що в 2002 році відповідач, окрім приймання та реалізації природного газу для населення, здійснював його прийом та реалізацію як комерційних втрат (акти за лютий-березень), так і відтоків-притоків (акти за січень, березень-лютий).

Під комерційними втратами відповідач розуміє підсумкові втрати по відтокам-притокам природного газу, про що зазначив у відзиві на позов.

Терміни "відтоки газу" і "притоки газу", порядок їх обліку та компенсації визначався Тимчасовим положенням про облік відтоків та притоків природного газу, затвердженому наказом від 9 серпня 1999 року № 209 Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Колегія суддів не може погодитися з висновками місцевого і апеляційного господарських судів щодо дії цього акта в часі.

Відповідно до пункту 1 цього наказу було затверджено Тимчасове положення про облік відтоків та притоків природного газу та рівень граничних розрахункових втрат газу для областей (міст) на 1999 рік.

Чинність зазначеного наказу лише на 1999 рік стосується виключно рівнів граничних розрахункових втрат газу для областей (міст), що представлені в якості окремого додатку з відповідною вказівкою на чинність протягом 1999 року.

Саме Тимчасове положення про облік відтоків та притоків природного газу було чинне на момент виконання контрагентами умов договору, оскільки не містило застережень, щодо строку дії і було скасовано лише на підставі наказу від 9 червня 2004 року № 326 Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Отже, господарським судам слід встановити дійсний порядок облікування відтоків та притоків природного газу, що поставлявся на умовах договору від 28 грудня 2001 року № 06/01-789, та вирішити питання про можливість застосування до спірних правовідносин встановленого зазначеним Тимчасовим положення механізму компенсації розміру підсумкових втрат.

Відмову в позові господарські суди також мотивували особливим порядком розрахунків, якій встановлений на ринку постачання і споживання природного газу, зокрема, спільною постановою від 13 листопада 1998 року № 1785 (1785-98-п) Кабінету Міністрів України і Національного банку України "Про вдосконалення розрахунків спожитий природний газ", постановою від 12 липня 2000 року № 759 (v0759227-00) Національної комісії регулювання електроенергетики України "Про затвердження алгоритму розподілу коштів, що надходять на розподільні рахунки газозбутових підприємств Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" за поставлений природний газ", відповідно до яких запроваджений алгоритм послідовності дій підприємств та банків, що їх обслуговують, при надходженні коштів на розподільчі рахунки підприємств за поставлений природний газ, а також постановою від 27 грудня 2001 року № 1729 Кабінету Міністрів України"Про порядок забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом".

Аналіз спірних правовідносин дає підстави вважати, що цей алгоритм не впливає на домовленість сторін за договором щодо строків оплати вартості поставленого природного газу, не припиняє зобов'язання боржника по оплаті боргу кредитору, в тому числі шляхом реалізації свого права на стягнення боргу із споживачів природного газу. Вимоги позивача не стосуються коштів, що надходили на розподільчий рахунок від споживачів природного газу і не є власністю відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз", якими відповідач не має права розпоряджатися.

Неправильне застосування господарськими судами норм матеріального права при вирішенні даного спору в силу вимог статті 111-10 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) зумовлює скасування ухвалених судових актів та передачі справи на новий розгляд, при якому суду слід урахувати викладене, вжити всіх передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин справи, дійсних прав та обов'язків сторін і залежно від установленого ухвалити відповідне рішення

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити.

Рішення від 11 січня 2006 року господарського суду Закарпатської області та постанову від 11 травня 2006 року Львівського апеляційного господарського суду у справі № 10/185 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області.