Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.I. - головуючого (доповідача), Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,

за участю представників сторін: позивача -

відповідачів -ОСОБА_2;

розглянувши касаційну скаргу Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 7 грудня 2005 року у справі за позовом Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Криворізької міської ради, Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради, Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2, третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору ТзОВ "Електрон-Сервіс" про визнання недійсним договору оренди,

встановив:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 7 грудня 2005 року (суддя Мороз В.Ф.) в позові відмовлено.

У касаційній скарзі суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення суду, посилаючись на те, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом, при прийнятті оскаржуваного рішення, норм матеріального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 14 вересня 2004 року між управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 був укладений договір оренди об'єкта нерухомості комунальної власності НОМЕР_1, відповідно до умов якого останньому було передано в оренду не житлове приміщення загальною площею 64 кв.м., розташоване по АДРЕСА_1 для розміщення майстерні по ремонту велосипедів.

На підставі договору оренди НОМЕР_2, укладеного між управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради та ТзОВ "Електрон-Сервіс", останньому було передано в оренду нежитлове приміщення площею 21,2 кв.м, розташоване по АДРЕСА_1.

Згідно п.2.4 укладеного договору оренди НОМЕР_2 об'єкт оренди вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання акту приймання-передачі з КЖП-36.

Як правильно встановлено судом, 29 березня 2005 року між ТзОВ "Електрон-Сервіс" та КЖП-36 був складений акт прийому-передачі спірного приміщення.

31 березня 2005 року між управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду НОМЕР_3 до договору оренди об'єкта нерухомості комунальної власності НОМЕР_1, згідно умов якої збільшено орендовану суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 площу до 85,2 кв.м. за рахунок 21,2 кв. м, переданих в оренду третій особі за договором оренди НОМЕР_2.

Фактично орендоване ТзОВ "Електрон-Сервіс" за договором оренди НОМЕР_2 приміщення було ним звільнене 4 травня 2004 року і передано у користування суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 на підставі додаткової угоди НОМЕР_3 до договору оренди НОМЕР_1.

Відповідно до укладеного між управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2, 8 вересня 2005 року договору купівлі-продажу, управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради продало суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 приміщення загальною площею 66,5 кв.м вбудоване в одноповерхову не житлову будівлю по АДРЕСА_1, яке перебувало в оренді, згідно договору оренди НОМЕР_1, у суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2.

На підставі ст.215 ЦК України (435-15) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно ч.3 ст.215 ЦК України (435-15) , якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При вирішенні спору місцевий господарський суд всебічно дослідив надані сторонами докази і правильно встановив, що на час укладення 31 березня 2005 року спірної додаткової угоди НОМЕР_3 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення НОМЕР_1, заяв про передачу в оренду нежитлового приміщення площею 21,2 кв.м по АДРЕСА_1 від позивача не надходило.

Виходячи з викладеного, враховуючи відсутність правових підстав для визнання недійсним спірного договору оренди, суд обгрунтовано відмовив в задоволенні позову.

Касаційною інстанцією перевірені обставини справи і їх відповідність викладеним судом нормам матеріального права.

Наведені висновки місцевого господарського суду відповідають матеріалам справи та діючому законодавству.

Доводи касаційної скарги про необгрунтованість оскаржуваного судового рішення помилкові і не відповідають матеріалам справи.

З урахуванням викладеного, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 7 грудня 2005 року залишити без змін, а касаційну скаргу суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 -без задоволення.