ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2006 р.
№ 26/104-06-2411
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого,
Костенко Т.Ф., Полянський А.Г.
розглянувши матеріали касаційної скарги
Закритого акціонерного товариства "Болградський виноробний
завод"
на постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 27.06.2006
у справі
господарського суду Одеської області
за позовом
Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1
до
Закритого акціонерного товариства "Болградський виноробний
завод"
про
стягнення 112301, 89 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача:
ПП ОСОБА_1.; ОСОБА_2. -дов. від 10.09.2006
від відповідача:
не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 11.05.2006 господарського суду Одеської області
позовні вимоги задоволено частково. Стягнено з ЗАТ "Болградський
виноробний завод" на користь СПД - фізичній особі ОСОБА_1.
основний борг в сумі 107999, 91 грн., інфляційних витрат в сумі
3192, 60 грн., 3% річних в сумі 1109, 38 грн., держмита в сумі
1123, 01 грн. та 118 грн. витрат на інформаційне-технічне
забезпечення судового процесу, витрат на оплату послуг
адвоката -1000 грн.
Постановою від 27.06.2006 Одеського апеляційного
господарського суду рішення від 11.05.2006 господарського суду
Одеської області залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до ст. 625
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, боржник не звільняється
від відповідальності за неможливість виконання ним грошового
зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового
зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу
з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час
прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми,
якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Не погоджуючись з судовими рішеннями ЗАТ "Болградський
виноробний завод" звернулося до Вищого господарського суду України
з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що
судами порушені норми матеріального та процесуального права.
Згідно п. 2 Iнструкції про порядок приймання продукції
виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання,
виробник зобов'язаний забезпечити чітке та правильне оформлення
документів, що засвідчують якість і комплектність поставляємої
продукції, відвантажувальних розрахункових документів,
відповідність указаних в них даних про якість і комплектність
продукції фактичної якості і комплектності. Крім того, п. 23 даної
Iнструкції встановлено, що представнику, уповноваженому для участі
в прийманні продукції по якості та комплектності, видається
належне оформлене та засвідчено печаткою підприємства разове
посвідчення з підписом керівника підприємства (організації) або
його заступника.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить
необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.
Господарським судом встановлено, що позивач та відповідач
12.09.2005 уклали договір на виготовлення дубових бочок з терміном
дії до 29.12.2005.
Пунктом 2 договору сторони передбачили що виконані роботи з
виготовлення дубових бочок оплачується замовником шляхом внесення
готівки в касу підрядника або перераховується на розрахунковий
рахунок, згідно виставленого рахунку. Обов'язкова попередня оплата
в розмірі 50% від суми договору.
Відповідач частково оплатив рахунок позивача від 21.10.2005 в
сумі 9999, 88 грн.
При стягненні суми заборгованості господарські суди послалися
на акт звірки взаєморозрахунків, яким підтверджена заборгованість
відповідача перед позивачем.
Відповідно до чинного законодавства акт звірки -це документ,
за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік
операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін
підтверджується первинними документами -договором, розрахунками,
тощо. Відповідно акт звірки не може використовуватись як письмова
форма визнання боргу.
Первинні документи повинні містити дату здійснення
господарської операції, суму платежу або суму на яку проведено
залік, інші реквізити.
Саме такі первинні документи, а не складені на їх підставі
акти звірки взаємних розрахунків, виступають належними доказами у
підтвердження проведеної тієї чи іншої господарської операції,
здійснення тих чи інших дій, виконання цивільних прав та
обов'язків.
Судами обох інстанцій також не враховано, що сировина,
матеріали, паливо, запчастини, інвентар, ...товари, основні засоби
та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні
активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям
або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувачів.
Довіреність підписується керівником та головним бухгалтером
підприємства або їх заступниками та особами, які на те
уповноважені керівником підприємства.
Довіреності є документами суворої звітності.
Однак довіреність на отримання дубових бочок в матеріалах
справи відсутня і судом даний доказ не досліджувався. Не
досліджено судом також те -хто отримував дані дубові бочки і чи в
особи яка їх отримувала були на те повноваження.
Відповідно до Iнструкції про порядок реєстрації виданих,
повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей,
зареєстрованої Мінюстом України 12.06.1996 за № 293/1318
( z0293-96 ) (z0293-96)
, довіреність, незалежно від строку її дії,
залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі
відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск
складається накладна з поміткою на ній номера довіреності та дати
її видачі.
Проте, ця вимога залишилася поза увагою суду, оскільки в
накладних, які містяться в матеріалах справи ці дані відсутні.
Господарським судом також не надано належної правової оцінки
тому, що відповідно до чинного законодавства виробник
зобов'язаний забезпечити чітке та правильне о формлення
документів, що засвідчують якість і комплектність поставляємої
продукції, відвантажувальних розрахункових документів,
відповідність вказаних в них даних про якість і комплектність
продукції фактичної якості і комплектності.
Зважаючи на те, що відповідно зі ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені у рішенні або постанові господарського суду,
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про
перевагу одних доказів над іншими, тому рішення та постанова у
справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд
господарському суду.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно
вияснити всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та
постановити законне та обгрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, ст. 111-9 -
ст.111-11 - Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову від 27.06.2006 Одеського апеляційного
господарського суду та рішення від 11.05.2006 господарського суду
Одеської області зі справи № 26/104-06-2411 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Одеської області.
Головуючий В.С. Божок
Судді Т.Ф. Костенко
А.Г. Полянський