12/65/06 Про стягнення збитків заподіяних неналежним виконанням договору зберігання - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засідання касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Альфа-Нафта", м. Київ, на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30 травня 2006 року у справі № 12/65/06 Господарського суду Миколаївської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Альфа-Нафта", м. Київ, до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз", м. Миколаїв, про стягнення 42 902 грн. 49 коп. збитків,

за участю представників сторін:

позивача -ТОВ "НК Альфа-Нафта" -Михайлюк О.В. (дов. від 31.01.2006 р.);

відповідача -ВАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" -Iноземцев Є.С. (дов. від 05.01.2006 р.);

У лютому 2006 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "НК Альфа-Нафта" пред'явив у Господарському суді Миколаївської області позов до відповідача - Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" про стягнення 42 902 грн. 49 коп. збитків заподіяних неналежним виконанням договору зберігання від 23.07.2004 р. № 90/2004-06.

Вказував на те, що згідно акту інвентаризації, по даним обліку на зберіганні у відповідача станом на 01.11.2005 р. рахувалося 44594 кг. газу, але фактично на зберіганні знаходилося 42216 кг. Тобто, недостача газу становить 2378 кг., із яких 869 кг. складають технологічні та природні втрати. Згідно розрахунку позивача 1509 кг. газу є понаднормативною недостачею, яка має бути відшкодована відповідачем.

Посилаючись на лист відповідача № 154 від 01.11.2005 р. у якому стверджує про те, що останній не може повернути йому 14870 кг. скрапленого газу переданого на зберігання такої самої якості, при чому якість газу змінилася настільки, що він не може бути використаний за призначенням, позивач просив стягнути на його користь збитки, завдані нестачею майна.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 28.03.2006 р. (суддя Семенов А.К.) в позові відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.05.2006 р. (колегія суддів у складі: Бєляновського В.В., -головуючого Мирошниченко М.А. Шевченко В.В.) рішення залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем недоведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів та завдання йому збитків відповідачем внаслідок невиконання зобов'язань за договором зберігання скрапленого газу.

У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "НК Альфа-Нафта" просить скасувати судові рішення у даній справі з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права та постановити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а постановлені у справі рішення -до скасування, з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанові від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Постанова суду апеляційної інстанції та рішення місцевого суду не відповідають зазначеним вимогам, оскільки не грунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Так, судами встановлено, що 23.07.2004 р. між ВАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" (зберігач) та ТОВ "НК Альфа-Нафта" (власник) було укладено договір № 90/2004-06, а 30.12.2004 р., 21.03.2005 р. та 01.04.2005 р. додаткові угоди до нього, що за своєю правовою природою є договором зберігання, що регулюється положеннями Глави 66 Цивільного кодексу України (435-15) . За умовами вказаного договору позивач зобов'язався передати відповідачу скраплений газ, а останній -належним чином прийняти на відповідальне зберігання, зберігати та повернути за відрахуванням природного зменшення, втрат, які виникають в результаті технологічних процесів, та важких залишків згідно з затвердженою методикою розрахунку втрат. Умовами п.п. 2.1, 2.2 та 2.7 даного договору сторони узгодили порядок приймання товару по кількості та якості і що зберігач зобов'язаний повернути товар по попередній заявці власника.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України (435-15) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Проте притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не доведено, за допомогою законодавчо встановлених засобів доказування, факт невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором зберігання скрапленого газу, оскільки позивач відповідно до умов п. 2.7 договору до відповідача з попередньою заявкою щодо видачі газу, який знаходиться на зберіганні, не звертався, наявність збитків у своїй майновій сфері та причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками не довів.

Отже, за відсутності вимоги позивача про повернення майна, та у зв'язку з не доведенням позивачем факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у позові про стягнення 42 902 грн. 49 коп. збитків.

Проте погодитися з такими висновками судів у повному обсязі не можна, оскільки суд дійшов їх без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Так судами не надано належного обгрунтування доводів позивача з приводу його звернення до відповідача із заявкою на повернення скрапленого газу.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, та підтверджено представником позивача в судовому засіданні касаційної інстанції 17.01.2006 р. ТОВ "НК Альфа-Нафта" звернулося до відповідача з листом в якому просить повернути скраплений газ у кількості 16,390 т., що знаходиться у нього на зберіганні, та повідомити про дату видачі товару, але не дивлячись на звернення, відповідачем вказаний товар повернуто не було.

В рішенні суду першої інстанції зазначено, що позивач не виконав вимогу суду та не надав доказів невиконання відповідачем зобов'язання, проте обставина щодо звернення позивача до відповідача з вимогою повернення товару судом не досліджувалася.

Відтак, всупереч вимогам ст. 43 ГПК України (1798-12) господарські суди першої та апеляційної інстанцій не забезпечили всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності керуючись законом та не встановили обставини справи, які є необхідною умовою для правильного вирішення спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обгрунтоване і законне судове рішення.