Колегія суддів Судової палати в адміністративних 

справах Верховного Суду України у складі:

головуючого       Кривенка В.В.,

суддів:           Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., 

                  Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., 

                  Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., –

розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами справу за позовом cпільного підприємства з іспанським інвестором "Інтерсплав" (далі - Підприємство) до державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області (далі - ДПІ), начальника ДПІ ОСОБА_1, начальника відділу обліку та звітності ДПІ ОСОБА_2, за участю третіх осіб: Головного управління Державного казначейства України у Луганській області (далі – Управління), прокуратури Луганської області, про визнання протиправною бездіяльності, стягнення бюджетної заборгованості за скаргою ДПІ про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2010 року,

У грудні 2008 року Підприємство звернулося до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення та часткової відмови від позовних вимог просило: визнати протиправною бездіяльність ДПІ, начальника ДПІ ОСОБА_1 та начальника відділу обліку та звітності ДПІ ОСОБА_2 стосовно виконання вимог підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ) щодо надання Управлінню висновку із зазначенням суми податку на додану вартість (далі - ПДВ), яка підлягає відшкодуванню Підприємству за податковими деклараціями за травень?вересень 2008 року; стягнути з Державного бюджету України на користь Підприємства бюджетну заборгованість із цього податку за податковими деклараціями за травень 2008 року в сумі 1 724 494 грн, за червень 2008 року – 2 817 296 грн, за липень 2008 року – 1 890 263 грн, за серпень 2008 року – 3 384 283 грн, за вересень 2008 року – 1 797 750 грн.

На обґрунтування позову Підприємство послалося на те, що відповідачем була проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка позивача щодо достовірності заявленої суми відшкодування ПДВ за період із травня по вересень 2008 року, за результатами якої складено довідки: від 15 серпня 2008 року № 886/23/05827201, від 11 вересня 2008 року № 989/23/05827201, від 10 жовтня 2008 року № 1204/23/0582720, від 21 листопада 2008 року №1413/23/05827201, від 12 грудня 2008 року № 1543/23/05827201, що підтверджують наявність сум ПДВ, які належать відшкодуванню на рахунок платника податку у банку за деклараціями за травень 2008 року в сумі 2 229 446 грн, за червень 2008 року – 3 343 596 грн, за липень 2008 року – 2 139 488 грн, за серпень 2008 року – 3 384 283 грн, за вересень 2008 року – 1 797 750 грн.

Фактів порушення вимог податкового, валютного чи іншого законодавства у бухгалтерському та податковому обліку Підприємства податковий орган не виявив. Однак ДПІ на порушення вимог підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР не надала органу державного казначейства висновок із зазначенням суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Луганський окружний адміністративний суд постановою від 23 липня 2009 року, залишеною без змін ухвалами Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2009 року та Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2010 року, позов задовольнив частково.

У скарзі про перегляд Верховним Судом України судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), ДПІ, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, а також статей 11, 220, 231 КАС, просить скасувати всі ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове – про відмову в задоволенні позову. На обґрунтування скарги додано ухвали Вищого адміністративного суду України від 19 березня 2009 року (№ К-35753/06 (rs4295312) ) та від 8 квітня 2010 року (№ К-13086/07), в яких, на думку відповідача, одні й ті самі норми права застосовані інакше, ніж у справі, що розглядається.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України ухвалою від 7 липня 2010 року скаргу ДПІ допустила до розгляду за винятковими обставинами.

Абзацом четвертим пункту 2 розділу ХІІІ "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) передбачено, що допущені до розгляду за винятковими обставинами до набрання чинності цим Законом цивільні, господарські та адміністративні справи розглядаються Верховним Судом України в порядку та в межах повноважень, що діяли до набрання чинності цим Законом.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що у задоволенні скарги слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до статті 243 КАС підставою для задоволення скарги є, зокрема, неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права.

У справах № К-35753/06 (rs4295312) , № К-13086/07, рішення в яких додано до скарги на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, касаційний суд, застосовуючи підпункт 7.7.1 пункту 7.7, підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, зазначив, що право на податковий кредит виникає саме у зв'язку з придбанням товарів (послуг), тому суттєве значення має встановлення факту здійснення господарської операції з поставки товару та його використання у власній господарській діяльності.

У справі, що розглядається, Підприємство оскаржувало бездіяльність ДПІ, яка на порушення вимог підпунктів 7.7.1, 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР не надала органу державного казначейства висновок із зазначенням суми ПДВ, що підлягала відшкодуванню Підприємству з бюджету.

Суди встановили, що підставою позбавлення Підприємства бюджетного відшкодування ПДВ є результати зустрічних перевірок контрагентів позивача, які свідчать про відсутність факту надмірної сплати сум ПДВ, оскільки постачальники товару по другому-п'ятому ланцюгах перебували у стадії ліквідації внаслідок банкрутства.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди виходили із того, що посилання відповідача на результати зустрічних перевірок не є підставою для позбавлення Підприємства бюджетного відшкодування з ПДВ, оскільки останнім дотримані всі норми чинного законодавства з питань оподаткування для отримання такого відшкодування за спірний період.

Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції не дає підстав вважати, що ним було неоднаково застосовано підпункт 7.4.1 пункту 7.4, підпункти 7.7.1, 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, оскільки ухвалення різних за змістом судових рішень обумовлено наявністю інших обставин справи та характером правовідносин.

Що стосується скарги ДПІ про перегляд оскаржуваної ухвали касаційного суду, то крім посилання на неоднакове застосування згаданих норм Закону № 168/97-ВР (168/97-ВР) вона містить обґрунтування неоднакового застосування цим судом статей 11, 220, 231 КАС, які у формуванні правової позиції у справі, що розглядається, не є визначальними.

Відповідно до частини першої статті 244 КАС Верховний Суд України відмовляє у задоволенні скарги, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, абзацом четвертим пункту 2 розділу ХІІІ "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

У задоволенні скарги державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області відмовити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України (rs9635625) від 22 квітня 2010 року залишити без змін.

постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.