15/158-06 Про стягнення заборгованості за договором дистриб'юції - Текст документа

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.08.2006 року у складі колегії суддів Муравйов О. В. (головуючий), Грейц К. В., Мачульський Г. М. касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Оберіг-Суми" була прийнята до провадження, її розгляд призначений на 11 год. 30 хв. 19.09.2006 року.

19.09.2006 року, у зв'язку з виходом з відпустки судді Бакуліної С. В., розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України для розгляду справи № 15/158-06 в касаційному порядку утворена колегія суддів в наступному складі: головуючий -Муравйов О. В., судді Бакуліна С. В., Полянський А. Г.

Відводів зазначеному складу колегії суддів не заявлено.

Представник позивача -Товариства з обмеженою відповідальністю "Велсам" в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлений заздалегідь належним чином. Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.08.2006р. про прийняття касаційної скарги та призначення її до розгляду явка представників сторін обов'язковою не визнавалася. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст. 111-7 ГПК України (1798-12) , суд касаційної інстанції вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду касаційної скарги за наявними матеріалами відповідно до ст. 75, 111-5 ГПК України (1798-12) без участі представника сторони, належним чином повідомленої про дату, час та місце розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив місцевий господарський суд стягнути з відповідача 8724,35 грн. заборгованості за договором дистриб'юції № 1 від 17.05.2005 року, у т.ч. 7572,10 грн. - основний борг, 769,65 грн. - пеня за період з 27.07.2005 року по 20.01.2006 року, 260,62 грн. - індекс інфляції з 01.08.2005 року, 121,98 грн. - 3% річних з 27.07.2005 року по 07.02.2006 року.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 04.05.2006 року по справі № 15/158-06 (суддя Резниченко О. Ю.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.07.2006 року (головуючий суддя Бухан А. I., судді Шевель О. В., Плужник О. В.), позовні вимоги задоволені повністю: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оберіг-Суми" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Велсам" 7572 грн. 10 коп. основного боргу, 769 грн. 65 коп. пені, 121 грн. 98 коп. три проценти річних, 260 грн. 62 коп. індекс інфляції, 102 грн. 00 коп. витрат по держмиту, 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційної інстанції скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відзив на час розгляду справи в касаційній інстанції суду наданий не був, що, в силу положень статті 111-2 ГПК України (1798-12) , не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.05.2005 року між сторонами був укладений договір дистриб'юції №1, за умовами якого позивач поставив відповідачу сир власного виробництва за загальну суму 7572 грн. 10 коп., що підтверджується накладною №139 від 13.07.2005 року, довіреністю відповідача №777192 від 12.07.2005року.

Факт отримання відповідачем від позивача продукції, про що вірно зазначено в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій, першим не заперечується.

Відповідно до п.4.3 договору, відповідач був зобов'язаний оплатити отриманий товар з відстрочкою платежу 7 банківський днів на протязі першого місяця від дня підписання договору та 10 банківських днів на весь інший час дії договору.

Однак, зобов'язання по оплаті отриманої за договором продукції відповідач не виконав у встановлені строки та на момент розгляду справи в суді першої інстанції його заборгованість, з чим погоджується Вищий господарський суд України, складає 7572 грн. 10 коп.

Відповідач, згідно його письмових заперечень на позовні вимоги (а.с.28-32) із зазначеної суми боргу визнає 2730 грн. 10 коп. Iншу суму заборгованості у розмірі 4842 грн. 00 коп. відповідач не визнає у зв'язку із порушенням, на його думку, позивачем умов договору дистриб'юції, що до якості поставленого товару.

Так, у вказаних запереченнях відповідачем зазначається, що відповідно до п. 6.1 договору, позивач зобов'язаний поставляти продукт, який відповідає діючим нормам України, санітарним нормам та умовам договору.

Відповідач також стверджує, що частина отриманої продукції мала скриті дефекти якості, які виявились під час зберігання продукції на складі, а саме: погіршились смакові властивості, з'явився неприємний запах, з'явилась плеснева, про що був складений акт на загальну суму 4842 грн. 00 коп., у тому числі сир твердий "Еліта" великий, 75 кг на суму 1350 грн. 00 коп.; сир твердий "Еліта" маленький, 194 кг на суму 3492 грн. 00 коп.

Однак, відповідно до абз. 3 п. 6.3 договору №1 від 17.05.2005р., у випадку виявлення відповідачем скритих дефектів якості (саме на ці дефекти посилається відповідач у відзиві на позовну заяву), що повинно бути зафіксовано в актах, оформлених належним чином, відповідач зобов'язаний негайно проінформувати про це позивача (письмово, електронною поштою, факсом, по телефону).

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з місцевим та апеляційним господарськими судами в тому, що акт забраковки, на який посилається відповідач, як на підставу своїх заперечень, оформлений неналежним чином.

Як вірно встановив місцевий суд, при дослідженні акту у судовому засіданні встановлено, що, по-перше акт забраковки датований 28.07.2006р. (у відзиві на позовну заяву зазначена дата 28.07.2005р.), по-друге, акт складений відповідачем в односторонньому порядку, без участі представника позивача або представника іншого підприємства (контролюючого органу).Господарським кодексом України (436-15) , Цивільним кодексом України (435-15) , договором дистриб'юції №1 від 17.05.2005р. не визначений порядок складання актів про виявлення скритих дефектів. Зазначений порядок встановлений в Iнструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів громадського споживання за якістю від 25.04.1966р. № П-7 (відповідно до Постанови Верховної Ради України №1545-ХП від 12.09.1991р. "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" (1545-12) норми Iнструкції застосовуються на території України).

Так, відповідно до п. 3.3 Iнструкції № П-7 (v0007400-66) , акт про скриті недоліки складається у порядку, передбаченому цією Iнструкцією. Пунктом 16 Iнструкції №П-7 (v0007400-66) передбачено, що у випадку виявлення недоліків якості продукції для складання 2-стороннього акту, покупець зобов'язаний викликати представника продавця (направити йому відповідне повідомлення). Пункт 20 Iнструкції встановлює, що у випадку нез'явлення представника продавця, до участі у складанні акту запрошуються представники інших підприємств або представники контролюючих органів (бюро товарних експертиз).

Відповідач пояснює, що про виявлені скриті дефекти якості продукції він повідомив відповідача листом №37 від 21.07.2005р. (до відзиву доданий лист від 21.07.2005р., який має №36а). Доказів направлення листа позивачу відповідач ані суду першої, ані апеляційному господарському суду не надав. Також після складання акту забраковки відповідач, за його поясненням, відправляв лист №40 від 04.08.2005р. (до відзиву доданий лист від 04.08.2005р., який має №39) з проханням забрати неякісну продукцію. Доказів направлення цього листа позивачу відповідач судовим інстанціям також не подав.

До того ж, відповідач, в якості підстав для скасування судових рішень місцевого та апеляційного господарських судів, посилається на акт від 06.03.2006р. огляду партії твердого сиру, складений лікарем СЄС м. Суми та акт про знищення товару від 29.03.2006р. на суму 4842 грн. 00 коп.

Зазначені заперечення та докази, на думку касаційної інстанції, цілком вірно не були взяті судами першої та апеляційної інстанцій до уваги, з огляду на те, що згідно сертифікату відповідності №947582 від 18.04.2005р. сир твердий сичужний "Еліта" має термін придатності не більше 30 діб. Також у посвідченні №146 від 13.07.2005р. про якість продукції у графі "Строк реалізації" зазначено -30 діб.

Відповідно до ст. 677 Цивільного кодексу України (435-15) , ст. 269 Господарського кодексу України (436-15) законом або іншими нормативно-правовими актами може бути встановлений строк, зі спливом якого товар вважається непридатним для використання за призначенням (строк придатності).

Вищезазначені акти, що визнається колегією суддів Вищого господарського суду України, були складені після закінчення строку придатності товару. Також, в акті від 06.03.2006р. зазначено, що сир не відповідає встановленим вимогам у зв'язку з тим, що минув термін його зберігання.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (436-15) , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне погодитись з висновком місцевого та апеляційного господарських судів, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 7572 грн. 00 коп. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просив суд стягнути 121 грн. 98 коп. -три проценти річних за період з 27.07.2005 року по 07.02.2006 року та 260 грн. 62 коп. -індекс інфляції з 01.08.2005 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України (435-15) , боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За таких підстав, позовні вимоги в цій частині, на думку Вищого господарського суду України, також цілком вірно були задоволені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України (435-15) та ст. 198 Господарського кодексу України (436-15) .

Крім цього, позивачем заявлені вимоги по стягненню пені у розмірі 765 грн. 65 коп. за період з 27.07.2005 року по 20.01.2006 року.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання зобов'язання по оплаті робіт у вигляді стягнення пені передбачена п. 6.5 договору дистриб'юції № 1 від 17.05.2005 року. Пеня, що визнається колегією суддів касаційної інстанції, нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) , тому позовні вимоги в зазначеній частині також є обгрунтованими та цілком вірно були задоволені місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі ст. ст. 549, 551 Цивільного Кодексу України (435-15) , та ст.ст. 199, 235 Господарського кодексу України (436-15) .

На підставі викладеного, Вищий господарський суд України вважає, що підстав для скасування рішення Господарського суду Сумської області від 04.05.2006 року та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 10.07.2006 року в даному випадку не існує, а тому касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7 -11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оберіг-Суми" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.07.2006 року по справі № 15/158-06 та рішення Господарського суду Сумської області від 04.05.2006 року по справі № 15/158-06 залишити без змін.