7/86-пн-05 Про усунення перешкод в користуванні майном -земельною ділянкою - Текст документа

Корпорація "Iнтеркомі ЛТД" звернулась до господарського суду Херсонської області з позовом про усунення перешкод в користуванні майном -земельною ділянкою та розташованого на ній базою відпочинку "Дніпро" шляхом виселення Таврійського християнського інституту з зазначеної земельної ділянки та території бази відпочинку "Дніпро".

Обгрунтовуючи позовні вимоги, Корпорація "Iнтеркомі ЛТД" посилалась на те, що володіє базою відпочинку "Дніпро", яка розташована на земельній ділянці площею 4,8га в м. Херсоні, с. Антонівка на березі річки Дніпро, проте, 03.12.2003 Таврійський Християнський інститут самочинно заволодів земельною ділянкою і базою відпочинку "Дніпро", якими незаконно користується на даний час.

До прийняття рішення у справі Корпорацією "Iнтеркомі ЛТД" був заявлений зустрічний позов про визнання недійсним договору підряду від 12.12.1991, укладеного між Корпорацією "Iнтеркомі ЛТД" та Виробничим об'єднанням "Коминефть".

Рішенням від 06.02.2006 господарський суд Херсонської області (суддя Закурін М. К.) зустрічну позовну заяву залишив без розгляду на підставі пункту 2 статті 81 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , оскільки у провадженні господарського суду Херсонської області є справа № 14/199-ПД-05 за позовом Таврійського Християнського інституту до Корпорації "Iнтеркомі ЛТД" та Виробничого об'єднання "Коминефть" про визнання недійсним договору підряду від 12.12.1991, укладеного між Корпорацією "Iнтеркомі ЛТД" та Виробничим об'єднанням "Коминефть".

У задоволенні первісного позову відмовлено, у зв'язку з тим, що власником молодіжного табору "Дніпро" є Таврійський християнський інститут, який придбав його на підставі договору купівлі -продажу № 110 від 27.11.2003р., укладеного з територіальною громадою Херсонської області в порядку погашення ДКП радгоспом -заводом "Янтарний" своїх податкових зобов'язань.

При цьому господарським судом Херсонської області не прийнято до уваги надані позивачем документи на підтвердження його доводів про правомірність володіння спірним майном, а саме: рішення Антонівської селищної ради № 14-а від 01.02.1995 про дозвіл на будівництво бази відпочинку "Дніпро", оскільки вказаний акт визнано недійсним рішенням від 08.07.2005 у справі № 16/119-О-05 господарського суду Херсонської області, яке набрало законної сили; рішення від 08.07.2002 у справі № 6/1пн господарського суду Херсонської області, оскільки вказаним рішенням за Корпорацією визнано право власності на споруди під номерами 11,12,13, які за даними архіву Херсонського державного БТI до молодіжного табору "Дніпро" не включені.

За апеляційною скаргою Корпорації "Iнтеркомі ЛТД" Запорізький апеляційний господарський суд (судді: Мірошніченко М. В. - головуючий, Кричманжевський В. А., Хуторной В. М.) переглянув рішення у справі в апеляційному порядку та постановою від 05.04.2006 залишив її без змін з тих же підстав.

Крім того, мотивуючи постанову, господарський суд апеляційної інстанції посилався на рішення від 08.07.2005 у справі № 16/119-О-05 господарського суду Херсонської області, яким встановлено, що земельна ділянка, на якій розташований молодіжний табір "Дніпро", має кадастровий номер 6510165300:24:006:0001. Будь-яку інформацію про реєстрацію права власності на базу відпочинку "Дніпро" ДБТI не надає, оскільки такий об'єкт в бюро не зареєстрований. У зв'язку з чим апеляційна інстанція дійшла висновку, що три об'єкти, які є складовими частинами молодіжного табору "Дніпро" і на які претендує Корпорація "Iнтеркомі ЛТД" згідно рішення від 08.07.2002 у справі № 6/1-ПН господарського суду Херсонської області, та молодіжний табір "Дніпро" розміщені на одній земельній ділянці, чим спростовуються заперечення Корпорації "Iнтеркомі Лтд" щодо наявності двох об'єктів - бази відпочинку "Дніпро" та молодіжного табору "Дніпро". При цьому Управління містобудування і архітектури виконавчого комітету Херсонської міської ради та державне управління екології та природних ресурсів в Херсонській області підтвердили ідентичність об'єктів бази відпочинку "Дніпро" та молодіжного табору "Дніпро".

Корпорація "Iнтеркомі ЛТД" подала до Вищого господарсько го суду України касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного господарського суду, в якій просить прийняті у справі судові рішення скасувати, позовні вимоги задовольнити у зв'язку з неправильним застосуванням господарським судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 26 Закону України "Про власність" (697-12) та 328 Цивільного кодексу України (435-15) , відповідно до яких право власності набувається з підстав, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Заявник наголошує, що ним до господарського суду надані достатні та належні докази у підтвердження його права власності на базу відпочинку "Дніпро", зокрема: рішення Антонівської селищної ради № 14-а від 01.02.1995 про дозвіл на будівництво бази відпочинку "Дніпро"; Державний акт на землю від 16.02.1995; акт передачі основних фондів від 10.06.1994, за яким Виробниче об'єднання "Коминефть" передало Корпорації "Iнтеркомі ЛТД" в рахунок погашення заборгованості за виконані корпорацією будівельні роботи сім об'єктів, які корпорація будувала для Виробничо об'єднання "Коминефть", і за які останнє не змогло розрахуватись коштами; рішення від 08.07.2002 у справі № 6/1пн господарського суду Херсонської області, відповідно до якого за Корпорацією "Iнтеркомі ЛТД" визнане право власності на два спальні корпуси і будівлю їдальні бази відпочину "Дніпро".

Крім того, заявник вважає помилковим висновок господарських судів про тотожність бази відпочинку "Дніпро" та молодіжного табору "Дніпро", оскільки, на його думку, це різні об'єкти.

Також посилається на те, що біржова угода № 110 від 27.11.2003 купівлі-продажу молодіжного табору "Дніпро" суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки Державне комунальне підприємство радгосп -завод "Янтарний" продало за цією угодою неіснуючий цілісний майновий комплекс молодіжний табір "Дніпро" в погашення податкової заборгованості, а тому така угода не може підтверджувати правомірність права власності відповідача.

До Вищого господарського суду України від Таврійського християнського інституту надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить залишити без змін рішення та постанову у справі з мотивів, в них викладених.

Заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скар га не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, даний господарський спір виник між Корпорацією "Iнтеркомі ЛТД" та Таврійським Християнським інститутом стосовно комплексу будівель, розташованих в м. Херсоні: смт. Антонівка, молодіжний табір "Дніпро".

Вважаючи себе власником зазначеного майна, Корпорація "Iнтеркомі ЛТД" звернулась з позовом про усунення перешкод в його користуванні, оскільки на час подання позовної заяви спірне майно незаконно знаходилось у володінні Таврійського Християнського інституту.

Відповідно до статті 13 Конституції України (254к/96-ВР) держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Статтею 386 Цивільного кодексу України (435-15) передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 цього ж кодексу).

Відповідно до частини 3 статті 397 Цивільного кодексу України (435-15) фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Таким чином, зважаючи на викладені вище приписи для захисту свого порушеного права позивачеві необхідно було довести правомірність свого права власності на спірне майно, а також незаконність володіння майном відповідачем.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження свого права власності на спірне майно Корпорацією "Iнтеркомі" до господарського суду надані наступні докази: рішення Антонівської селищної ради № 14-а від 01.02.1995 про дозвіл на будівництво бази відпочинку "Дніпро"; Державний акт на землю від 16.02.1995; акт передачі основних фондів від 10.06.1994, за яким ВО "Коминефть" передало Корпорації "Iнтеркомі ЛТД" в рахунок погашення заборгованості за виконані корпорацією будівельні роботи сім об'єктів, які корпорація будувала для ВО "Коминефть", і за які останнє не змогло розрахуватись коштами; рішення від 08.07.2002 у справі № 6/1пн господарського суду Херсонської області, відповідно до якого за Корпорацією "Iнтеркомі ЛТД" визнане право власності на два спальні корпуси і будівлю їдальні бази відпочину "Дніпро".

Дослідивши вказані докази та надавши їм необхідну правову оцінку, господарські суди першої та апеляційної інстанції визнали їх непереконливими та такими, що не можуть підтверджувати право власності позивача на спірне майно, зважаючи на таке::

- рішення Антонівської селищної ради № 14 від 01.02.1995 про виділення земельної ділянки визнано недійсним рішенням від 08.07.2005 у справі № 16/119-О-05 господарського суду Херсонської області у зв'язку з недотриманням приписів земельного законодавства;

- Державний акт на землю від 16.02.1995 виданий на підставі згаданого рішення Антонівської селищної ради № 14 від 01.02.1995, яке визнано судом недійсним;

- рішення Антонівської селищної ради № 14-а від 01.02.1995 про дозвіл на будівництво, однак докази здійснення самого будівництва відсутні;

- акт передачі основних фондів від 10.06.1994, за яким ВАТ "Коминефть" передало позивачу в рахунок погашення заборгованості за виконані корпорацією будівельні роботи сім об'єктів, які корпорація будувала для ВО "Коминефть", і за які останнє не змогло розрахуватись коштами, складено на виконання договору підряду від 12.12.1991, який оспорюється у іншій справі. Крім того, з акта не вбачається, що позивачу передані основні фонди, які складають саме спірне майно (табір "Дніпро");

- рішення від 08.07.2002 у справі № 6/1пн господарського суду Херсонської області, відповідно до якого за Корпорацією "Iнтеркомі ЛТД" визнане право власності на два спальні корпуси під № № 11, 12, 13 і будівлю їдальні бази відпочину "Дніпро", однак, за довідкою БТI на генеральному плані відсутні об'єкти під такими номерами.

Разом з тим, відповідачем у спростування доводів позивача надані до суду документи, які свідчать про правомірне набуття ним права власності на спірне майно, зокрема, договір купівлі -продажу № 110 від 27.11.2003, укладений з Територіальною громадою Херсонської області в порядку погашення ДКП радгоспом -заводом "Янтарний" своїх податкових зобов'язань.

При цьому пункт 2 договору містить посилання, що спірне майно належить до спільної власності територіальних громад Херсонської області на підставі Свідоцтва про право власності на майно Херсонського радгоспу -заводу "Янтарний" -молодіжний табір "Дніпро", посвідченого Херсонською обласною радою народних депутатів від 18.10.2001.

Вказаний договір у встановленому законом порядку недійсним не визнаний, позивачем не оспорювався.

Таким чином, враховуючи встановлені господарськими судами обставини справи на підставі оцінки наявних у ній доказів стосовно правомірності володіння відповідачем спірним майном, касаційна інстанція погоджується з висновком господарських судів першої та апеляційної інстанція щодо відмови в позові про усунення перешкод в користуванні даним майном.

При цьому касаційною інстанцією не приймаються до уваги викладені в касаційній скарзі доводи позивача про наявність двох різних об'єктів - молодіжного табору "Дніпро" та бази відпочинку "Дніпро", оскільки рішенням від 08.07.2005 у справі № 16/119-О-05 господарського суду Херсонської області встановлено, що це є один і той самий об'єкт, що в силу приписів статті 35 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) не потребує повторного доведення.

Враховуючи викладене, колегія суддів визнає прийняті у справі судові рішення такими, що відповідають приписам чинного законодавства, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 1 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Рішення від 06.02.2006 господарського суду Херсонської області та постанову від 05.04.2006 Запорізького апеляційного господарського суду у справі № 7/86-ПН-05 господарського суду Херсонської області залишити без змін, а касаційну скаргу Корпорації "Iнтеркомі ЛТД" - без задоволення.