43/229 про визнання права власності на нерухоме майно, яке було передано до статутного фонду за розділювальним балансом (акт передачі матеріальних цінностей) - Текст документа

16.03.2005 Дочірнє підприємство ?Квазар-ЖЕС? Відкритого акціонерного товариства ?КВАЗАР? звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства ?КВАЗАР? про визнання права власності на нерухоме майно: підвальні нежитлові приміщення житлового будинку по вул. Гречка, 9 (літера А) загальною площею 711,6кв.м.; нежитлове приміщення №97 першого поверху житлового будинку по вул. Корольова,2 (літера А), площею 241,5кв.м.; нежитлове приміщення №98 першого поверху житлового будинку по вул. Корольова, 2 (літера А), площею 121,2кв.м. у м.

Києві та про зобов'язання Київське МБТI

Доповідач: Продаєвич Л.В.

зареєструвати право власності Дочірнього підприємства на об'єкти нерухомого майна.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне майно передане засновником Дочірньому підприємству за роздільним балансом, за актом передачі матеріальних цінностей від 03.01.1997 та увійшло до статутного фонду підприємства. Обгрунтовуючи позов підприємство послалося на приписи Закону України "Про підприємства в Україні" (887-12) , ст.ст. 261, 392 Цивільного кодексу України (435-15) .

Рішенням господарського суду м. Києва від 24.03.2005 (суддя: Пасько М.В.)-позов задоволений. Визнано право власності Дочірнього підприємства ?Квазар-ЖЕС? на нерухоме майно у м. Києві, а саме: на підвальні нежитлові приміщення житлового будинку по вул. Гречка, 9 (літера А) площею 711,6кв.м.; нежитлове приміщення №97 першого поверху житлового будинку по вул. Корольова,2 (літера А), площею 241,5кв.м.; нежитлове приміщення №98 першого поверху житлового будинку по вул. Корольова, 2 (літера А), площею 121,2кв.м. Зобов'язано Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна зареєструвати право власності ДП ?Квазар-ЖЕС? на підвальні нежитлові приміщення житлового будинку по вул. Гречка, 9 (літера А) площею 711,6кв.м.; нежитлове приміщення №97 першого поверху житлового будинку по вул. Корольова,2 (літера А), площею 241,5кв.м.; нежитлове приміщення №98 першого поверху житлового будинку по вул. Корольова, 2 (літера А), площею 121,2кв.м.

Задовольняючи позовні вимоги господарський суд виходив із приписів Закону України "Про підприємства в Україні" (887-12) , Закону України "Про власність" (697-12) та із того факту, що спірне майно за даними Фонду державного майна України не перебувало на момент створення ДП ?Квазар-ЖЕС? у державній власності, оскільки на момент реєстрації Дочірнього підприємства його засновник - ВАТ "КВАЗАР" був повністю приватизований.

До Вищого господарського суду України заступником прокурора Подільського району м. Києва на вказане рішення подане касаційне подання, в якому ставиться питання про скасування рішення господарського суду м. Києва від 24.03.2005 та направлення справи на новий розгляд. В касаційному поданні наведені наступні доводи: спірне майно належить позивачеві на праві господарського відання та до проведення корпоратизації ВАТ "КВАЗАР" відносилося до відомчого житлового фонду; перебування майна на балансі підприємства не є підтвердженням права власності; судом порушені вимоги п.3 ст.111-10 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , оскільки рішення прийнято без залучення Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, як органу, уповноваженого управляти державним майном.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Міністерство промислової політики України звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про його скасування з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи. Зауважує на тому, що оскаржуваним рішенням порушене право державної власності в особі уповноваженого органу-Міністерства промислової політики України.

В судовому засіданні касаційної інстанції розглянуто клопотання ВАТ "КВАЗАР" про відкладення розгляду справи, яке судовою колегією відхилено з огляду на те, що явка сторін у судове засідання касаційної інстанції обов'язковою не визнавалася. Суд касаційної інстанції вважає, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду касаційної скарги за наявними матеріалами справи відповідно до положень ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вислухавши представника позивача та прокурора, обговоривши касаційне подання та доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для їх задоволення виходячи із такого:

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, Дочірнє підприємство ?Квазар-ЖЕС? засноване згідно з рішенням правління ВАТ ?КВАЗАР? (протокол засідання від 25.01.1996 №9) шляхом перетворення відокремленого підрозділу товариства ?Квазар-побут? і є його правонаступником.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про підприємства в Україні" (887-12) твід 27.03.1991 №887-ХП (який діяв на момент створення підприємства), підприємство може бути створено: за рішенням власника майна чи уповноваженого ним органу підприємства - засновника або за рішенням трудового колективу; в результаті виділення із складу діючого підприємства, організації одного або кількох структурних підрозділів, а також на базі структурної одиниці діючих об'єднань за рішенням їх трудових колективів, якщо на це є згода власника чи уповноваженого ним органу. Створення підприємств шляхом виділення здійснюється із збереженням за новими підприємствами взаємних зобов'язань та укладених договорів з іншими підприємствами.

Судом встановлено, що наказом Голови Правління ВАТ ?КВАЗАР? від 14.10.1996 № 202 "Про створення Дочірнього підприємства "Квазар -ЖЕС" передбачений порядок передачі на баланс підприємства матеріальних цінностей шляхом визначення переліку і вартості матеріальних і фінансових ресурсів у роздільному балансі станом на 01.01.1997. Цим наказом встановлено, що частина майна товариства, визначена у роздільному балансі, передається Дочірньому підприємству для забезпечення виконання його Статутних завдань.

03.01.1997 засновником та Дочірнім підприємством складений та підписаний акт передачі матеріальних цінностей на баланс Дочірнього підприємства, у тому числі спірного нерухомого майна.

Згідно з п.1 1 ст. 34 Закону України "Про підприємства в Україні" (887-12) ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться з дотриманням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника, а у випадках, передбачених цим Законом, - за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду.

Ч. 2 п. 6 ст. 6 цього Закону передбачено, що при виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов'язки реорганізованого підприємства.

За приписами ст. 10 Закону України "Про підприємства в Україні" (887-12) майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Майно підприємства відповідно до законів України, статуту підприємства та укладених угод належить йому на праві власності, повного господарського відання або оперативного управління.

Як встановлено судом першої інстанції, ВАТ "КВАЗАР" було створене Дочірнє підприємство, яке зареєстроване Шевченківською районною державною адміністрацією 24.12.1996 і до його статутного фонду засновником було передане спірне нерухоме майно.

Відповідно до Статуту Дочірнього підприємства ?Квазар-ЖЕС" предметом діяльності підприємства є, зокрема, надання житлово -комунальних послуг та організація мережі побутового обслуговування населення.

Згідно з п.3.3 Статуту майно підприємства складається з основних засобів та оборотних коштів, а також цінностей, вартість яких відображена в балансі підприємства. Підприємство здійснює володіння, використання та розпорядження своїм майном, згідно з цілями своєї діяльності.

Відповідно до п. 3.5 Статуту підприємство володіє, використовує і розпоряджається майном, переданим йому засновником на баланс.

Як зазначено у п. 5.1 Статуту засновником Дочірнього підприємства є ВАТ "КВАЗАР", яке згідно відомостей, що містяться у листі Фонду державного майна України від 20.01.2004 №17/101, є повністю приватизованим підприємством, останній державний пакет акцій продано 15.03.1996року.

Відповідно до діючого на той час цивільного законодавства, право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння користування і розпорядження майном. Відносини власності регулюються Законом України "Про власність" (697-12) (ч. 6 ст. 86 Цивільного кодексу УРСР (1540-06) ).

Статтею 6 Закону України "Про власність" (697-12) визначено, що власник має право використовувати належне йому майно для підприємницької діяльності; власник засобів виробництва та іншого майна має право створити у встановленому законом порядку підприємство, організацію, що є юридичною особою. Юридична особа здійснює право володіння, користування і розпорядження закріпленим за нею майном власника відповідно до свого статуту (положення).

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України (435-15) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Цивільним законодавством закріплюється презумпція правомірності набуття права власності на певне майно: це право вважається набутим правомірно, якщо інше не буде встановлено у судовому порядку або незаконність права власності не випливатиме із закону.

А відтак, суд при прийнятті оскаржуваного рішення правильно виходив із загальних засад правового регулювання створення підприємств і за вказаних обставин дійшов вірного висновку, що внесення майна до статутного фонду створеного підприємства є видом відчуження майна засновником, та у свою чергу набуття Дочірнім підприємством права власності на вказане майно.

Виходячи із встановлених судом дійсних обставин справи щодо набуття позивачем права власності на зазначене майно, положень Цивільного кодексу України (435-15) , Закону України "Про власність" (697-12) , Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, місцевим господарським судом обгрунтовано задоволені позовні вимоги ДП "Квазар -ЖЕС".

Стосовно доводів, викладених у касаційному поданні, колегія суддів зазначає, що відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) однією із форм власності є державна власність. При здійсненні права державної власності, яке відбувається в процесі управління державним майном, беруть участь органи держави, у тому числі уповноважені управляти цим майном.

Пунктом 2 ст. 121 Конституції України (254к/96-ВР) на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави у суді, у випадках, визначених законом. Відповідно до 36-1 Закону України "Про прокуратуру" (1789-12) підставою представництва в суді держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними і державою.

Конституційний Суд України в рішенні від 08.04.1999 визначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку має самостійно визначити з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення інтересів держави та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У пункті 5 мотивувальної частини рішення передбачено, що орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах фактично є позивачем у справі.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази порушення прав визначеної прокурором сторони-Регіонального відділення Фонду державного майна країни по м. Києву.

Не заслуговують на увагу судової колегії доводи касаційної скарги Мінпромполітики України, оскільки із змісту останньої вбачається, що мова йде про відносини, що склалися між ДП "Квазар -ЖЕС" створеним ВАТ "Квазар -Мікро", останнє не має відношення до сторін по даній справі.

Тобто, відсутній факт порушення прав та охоронюваних інтересів Мінпромполітики. Зважаючи на те, що обставини справи встановлені правильно, а права та інтереси осіб, що оскаржують судове рішення не порушені, судова колегія не вбачає підстав для зміни або скасування прийнятого у цій справі рішення