П-13/223 Про зобов'язання укласти договір оренди земельної ділянки - Текст документа

Долинський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Козаківської сільської ради звернувся до Господарського суду Iвано-Франківської області з позовом до Болехівського споживчого товариства про стягнення 1467,81 грн. та зобов'язання укласти договір оренди земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Iвано-Франківської області від 11.11.2005р. (суддя П.А.Шкіндер) в задоволені позовних вимог Долинському міжрайонному прокурору в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Козаківської сільської ради відмовлено.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Iвано-Франківської області від 11.11.2005р., Долинський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Козаківської сільської ради вніс апеляційне подання.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.03.2006р. (судді: Г.Т.Кордюк, М.Г.Слуга, Л.Л.Давид) рішення Господарського суду Iвано-Франківської області від 11.11.2005р. скасовано, позов прокурора залишено без розгляду.

Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, перший заступник прокурора Iвано-Франківської області вніс касаційне подання, в якому просить скасувати рішення Господарського суду Iвано-Франківської області від 11.11.2005р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.03.2006р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Свою вимогу перший заступник прокурора Iвано-Франківської області мотивує тим, що господарським судом першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Розглянувши касаційне подання, перевіривши правильність застосування місцевим та апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційне подання першого заступника прокурора Iвано-Франківської області підлягає задоволенню частково.

Господарським судом встановлено, що на підставі звернення Болехівського споживчого товариства № 77 від 25.07.2002р., Козаківська сільська рада Болехівської міської ради прийняла рішення від 11.09.2002р. "про виготовлення проекту відводу на земельну ділянку", яким надано дозвіл Болехівському споживчому товариству на виготовлення проекту відводу на земельну ділянку площею 0,10 га, яка використовується для обслуговування магазину № 31.

- Рішенням сесії Козаківської сільської ради № 13 від 15.02.2004р. "Надання земельних ділянок в оренду Болехівському споживчому товариству", затверджено проект відведення земельної ділянки в с. Сукіль загальною площею 0,09 га за рахунок земель запасу сільської ради, в оренду терміном на 5 років для торгівлі продуктовими і промисловими товарами. Зобов'язано відповідача в місячний термін з дня прийняття рішення укласти договір оренди на право користування земельною ділянкою.

- експертна грошова оцінка земельної ділянки в с. Сукіль Болехівської міської ради, площею 0,09 га складає 14980,00 грн.

- договір оренди земельної ділянки від 11.03.2004р. укладено з Мельник М.I.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідач перебував з 2003 по 2005 роки на спрощеній системі оподаткування, а отже не є платником плати (податку) на землю.

Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та залишаючи позов прокурора без розгляду на підставі п. 1 ст. 63 ГПК України (1798-12) господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що у зв'язку з неправильним визначенням прокурором позивача, тобто органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах то на підставі п. 1 ст. 63 ГПК України (1798-12) господарський суд повинен був повернути позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, а отже у зв'язку з помилковим порушенням справи позов підлягав залишенню без розгляду відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України (1798-12) .

Однак, зазначені висновки господарських судів не є такими, що грунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності керуючись законом, як це передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , з огляду на наступне.

Як вже було зазначено вище, Долинський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Козаківської сільської ради звернувся до Господарського суду Iвано-Франківської області з позовом до Болехівського споживчого товариства про стягнення 1467,81грн. за користування земельною ділянкою площею 0,09га та зобов'язання відповідача укласти договір оренди земельної ділянки площею 0,09га з Козаківською сільською радою. Проте, прокурором визначено позивачем Виконавчий комітет Козаківської сільської ради.

Система місцевого самоврядування визначена ст. 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , згідно якої система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Згідно ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , якою визначено, що Ради є представницькими органами місцевого самоврядування та ч. 1 встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим та іншими законами. Частиною 3 вищенаведеної правової норми зазначено, що представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Згідно ст. 115 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Згідно ч. 1 ст. 165 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Таким чином, як випливає з аналізу вищенаведених правових норм, сільські ради та їх виконавчі органи є юридичними особами, які діють за принципом розподілу повноважень. Проте, господарським судом попередніх інстанцій не було досліджено обставин щодо того чи було наділено позивача - Виконавчий комітет Козаківської сільської ради повноваженнями щодо укладення договору оренди земельних ділянок та чи є позивач органом стягнення плати за землю. Не уточнено господарським судом і обставин щодо того хто є позивачем за даною справою, оскільки прокурором заявлено вимогу про зобов'язання відповідача укласти договір з Козаківською сільською радою.

Вирішуючи спір, господарський суд встановив, що Мельник М.I. укладено договір оренди земельної ділянки від 11.03.2004р.. Проте, господарським судом не встановлено на яку ділянку укладено договір Мельником М.I. та від імені кого діяв Мельник М.I.

Наведене свідчить про неповне з'ясування судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а, отже, і порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне подання Першого заступника прокурора Iвано-Франківської області задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Iвано-Франківської області від 11.11.2005р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.03.2006р. у справі №П-13/223 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Iвано-Франківської області.