Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кривди Д.С.,

суддів Жаботиної Г.В., Рогач Л.I.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: Смиковська I.П.

розглянувши касаційну скаргу Республіканського дитячого клінічного санаторію "Чайка"

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.05.2006р.

у справі № 2-26/4650-2006 Господарського суду Автономної Республіки Крим

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Тур"

до Республіканського дитячого клінічного санаторію "Чайка"

третя особа Міністерство охорони здоров'я України

третя особа Фонд майна Автономної Республіки Крим

третя особа Євпаторійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації

про визнання договору дійсним та усунення перешкод у користуванні майном,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Таврида-Тур" звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Республіканського дитячого клінічного санаторію "Чайка" про визнання договору оперативної оренди від 29.06.2004р. дійсним та усунення перешкод у користуванні орендованим майном та поновити за власний рахунок в зазначеному приміщенні електропостачання, водопостачання.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.03.2006р. (суддя О.Л.Проніна), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.05.2006р. (судді: В.В.Сотула, Н.П.Горошко, О.А.Щепанська), задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Тур", визнано дійсним договір оперативної оренди, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Таврида-Тур" та Республіканським дитячим клінічним санаторієм "Чайка", зобов'язано відповідача усунути перешкоди в користуванні Товариством з обмеженою відповідальністю "Таврида-Тур" орендованими приміщеннями мансарди в будівлі колишньої школи шляхом забезпечення вільного доступу працівників та відвідувачів Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Тур" та поновлення за власний рахунок у зазначеному приміщенні електропостачання, водопостачання.

Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, Республіканський дитячий клінічний санаторій "Чайка" подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.03.2006р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.05.2006р. і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Свою вимогу Республіканський дитячий клінічний санаторій "Чайка" мотивує тим, що господарським судом першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування місцевим та апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Республіканського дитячого клінічного санаторію "Чайка" підлягає задоволенню частково.

Господарським судом встановлено:

29.06.2004р. між позивачем та відповідачем був укладений договір оперативної оренди майна, що належить Автономній Республіці Крим, відповідно до якого орендодавець (відповідач) передає, а орендар (позивач) приймає у строкове платне користування нерухоме майно, яким є приміщення мансарди в будівлі колишньої школи, площею 72,9 кв.м., що розташована у місті Євпаторії, смт. Заозерне, вул. 60 років Створення СРСР,29, що належить Автономній Республіці Крим та знаходиться на балансі РДКС "Чайка". Сторонами встановлено, що договір діє протягом 15 років з 01.07.2004 по 01.11.2019р.

Відповідач передав позивачу, за актом прийому-передачі, в оренду нерухоме майно, яке є об'єктом оренди.

Укладений сторонами договір оренди не був нотаріально посвідченим.

Правила щодо оренди майна у сфері господарювання встановлені ст. 283 ГК України (436-15) відповідно до ч. 6 якої встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Форма договору найму будівлі або іншої капітальної споруди встановлена ст. 793 ЦК України (435-15) , згідно якої договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Як вже було зазначено сторонами укладено договір оренди на строк 15 років, проте даний договір нотаріально посвідчено не було.

Згідно ст. 220 ЦК України (435-15) у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. Таким чином, як випливає з приписів даної правової норми при відповідних умовах, підставою для визнання судом договору дійсним є ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення договору.

Згідно ст. 32 ГПК України (1798-12) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Згідно ст. 34 ГПК України (1798-12) обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарським судом встановлено, що відповідачем здійснювались заходи спрямовані на нотаріальне посвідчення договору, проте, відповідні докази в матеріалах справи відсутні, що свідчить про порушення господарським судом ст. 32 та ст. 34 ГПК України (1798-12) . За таких обставин, висновки господарського суду попередніх інстанцій щодо ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору є передчасними.

Як вже було зазначено, однією із вимог позивача була вимога про зобов'язання відповідача поновити в приміщенні, що за відповідним договором передано позивачу, електропостачання та водопостачання за власний рахунок. Проте, господарським судом попередніх інстанцій на підставі відповідних доказів в установленому законом порядку не було встановлено обставин з яких саме підстав відповідач був зобов'язаний за власний рахунок виконати роботи щодо поновлення електропостачання та водопостачання і які саме роботи мав здійснити відповідач.

Наведене свідчить про неповне з'ясування судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а, отже, і порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Республіканського дитячого клінічного санаторію "Чайка" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.03.2006р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.05.2006р. у справі № 2-26/4650-2006 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Автономної Республіки Крим.