Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючий суддя

Муравйов О. В.

судді

Продаєвич Л. В.

Полянський А. Г.

розглянувши

касаційну скаргу

Українського союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс)

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2006 року

по справі

Господарського суду

№ 30/265

міста Києва

за позовом

Українського союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс)

до

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Центр",

- Українського науково-дослідного і конструкторсько-технологічного інституту побутового обслуговування,

за участю третіх осіб

- Фонду державного майна України,

- Підприємства "Техно-Iнформ" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю,

про

визнання недійсною експертної оцінки та відновлення становища

За участю представників сторін:

від позивача:

Сметана В.В. -дов. від 06.04.2006 року

Дубовецький Ю.О. -наказ №48 від 05.04.2006 року

від відповідача-1:

Лоза Д.I. -дов. №3/1 від 05.12.2003 року

Ринковий В.I. -дов. №7/06 від 27.02.2006 року

від відповідача-2:

Юрченко Т.Д. -дов. №22/56-01 від 11.04.2006 року

від третьої особи-1:

від третьої особи-2:

Дрофенко I.Ю. -дов. в справі

не з'явився

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.08.2006 року у складі колегії суддів Муравйов О. В. (головуючий), Рогач Л.I., Полянський А. Г. касаційна скарга Українського союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс) була прийнята до провадження, її розгляд призначений на 11 год. 55 хв. 12.09.2006 року.

12.09.2006 року, у зв'язку з виходом з відпустки судді Продаєвич Л.В., розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України А. Й. Осетинського для розгляду справи № 30/265 в касаційному порядку утворена колегія суддів в наступному складі: головуючий -Муравйов О. В., судді Продаєвич Л. В., Полянський А. Г.

Відводів зазначеному складу колегії суддів не заявлено.

Представник третьої особи-2 -Підприємства "Техно-Iнформ" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлений заздалегідь належним чином. Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.08.2006р. про прийняття касаційної скарги та призначення її до розгляду явка представників сторін обов'язковою не визнавалася. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст. 111-7 ГПК України (1798-12) , суд касаційної інстанції вважає, що неявка представника третьої особи-2 не перешкоджає розгляду касаційної скарги за наявними матеріалами відповідно до ст. 75, 111-5 ГПК України (1798-12) без участі представника сторони, належним чином повідомленої про дату, час та місце розгляду справи.

За згодою позивача, відповідача-1, відповідача-2 та третьої особи-1 в судовому засіданні 12.09.2006 року було оголошено вступну і резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Як вбачається з матеріалів справи, на розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Українського союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-ЦЕНТР" та Українського науково-дослідного і конструкторсько-технологічного інституту побутового обслуговування про:

- визнання недійсною Експертної оцінки адміністративного будинку з підвалом загальною площею 7314 (сім тисяч триста чотирнадцять) кв.м. разом із закріпленою прилеглою територією площею 2079 (дві тисячі сімдесят дев'ять) кв.м., розташованого у м. Києві по вул. Воровського, 22;

- відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів, а саме: Товариству з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-ЦЕНТР" повернути адміністративний будинок з підвалом загальною площею 7314 (сім тисяч триста чотирнадцять) кв.м. разом із закріпленою прилеглою територією площею 2079 (дві тисячі сімдесят дев'ять) кв.м., розташованого у м. Києві по вул. Воровського, 22, у державну власність, тобто Українському науково-дослідному і конструкторсько-технологічному інституту побутового обслуговування.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.2006 року по справі № 30/265 (суддя Ващенко Т. М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2006 року (головуючий суддя Кондес Л. О., судді Куровський С. В., Михальська Ю. Б.) позивачу в позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановленими судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-Центр" повністю заперечує підстави скасування судових рішень, що наведені Українським союзом об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс) в касаційній скарзі та просить рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.

Відзиви відповідача-2, третьої особи-1 та третьої особи-2 на час розгляду справи в касаційній інстанції суду надані не були, що в силу положень статті 111-2 ГПК України (1798-12) не перешкоджає перегляду судових рішень, які оскаржуються.

Представники відповідача-2 та третьої особи-1 усно повністю заперечили підстави скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій та просили рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу Українського союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс) -без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на неї, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла наступного висновку.

Як свідчать матеріали справи, 24.11.2003 року відбулися установчі збори засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-ЦЕНТР". За результатами проведення вказаних установчих зборів було підписано протокол №1 Установчих зборів ТОВ "ТЕХНО-ЦЕНТР" від 24.11.2003 року. Учасниками ТОВ "ТЕХНО-ЦЕНТР" виступили Фонд державного майна України та Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-IНФОРМ". В якості внеску до статутного фонду ТОВ "ТЕХНО-ЦЕНТР" Фондом державного майна України, що діяв в інтересах Українського науково-дослідного і конструкторсько-технологічного інституту побутового обслуговування, було передано адміністративний будинок з підвалом загальною площею 7314 кв.м разом із закріпленою прилеглою територією площею 2079 кв. м, розташований у м. Києві по вул. Воровського,22.

Відповідно до п.7 "Переліку документів, які подаються до Фонду державного майна України ініціаторами створення господарських товариств, у тому числі підприємств з іноземними інвестиціями, до статутних фондів яких передається майно, майнові права та інші активи, що є державною власністю", затвердженого наказом Фонду державного майна України від 03.03.2000 року № 433 (z0196-00) , передбачено передачу ініціаторами створення господарських товариств до Фонду державного майна України експертної оцінки внесків засновників до статутного фонду господарського товариства.

Така експертна оцінка, як стверджує позивач, була проведена експертом на замовлення Українського науково-дослідного і конструкторсько-технологічного інституту побутового обслуговування та передана останнім до Фонду державного майна України.

З позовної заяви вбачається, що за оскаржуваним висновком експерта вартість адміністративного будинку по вул. Воровського,22 у м. Києві на дату передачі становить 20 840 133,00 грн., що у співставленні з експертною оцінкою, проведеною на замовлення позивача 31.03.2005 року ТОВ "Енергоконсалтинг", значно нижче. За висновком ТОВ "Енергоконсалтинг" вартість адміністративного будинку по вул. Воровського,22 у м. Києві станом на день передачі у власність ТОВ "ТЕХНО-ЦЕНТР" становила 53 300 804,00 грн.

Оскаржувану експертну оцінку позивач до позовної заяви не долучив, а просив витребувати її у Відповідача-2 - Українського науково-дослідного і конструкторсько-технологічного інституту побутового обслуговування, а потім у третьої особи-1 - Фонду державного майна України.

Відповідач-2 - Український науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут побутового обслуговування та третя особа-1 - Фонд державного майна України на виконання вимог суду не надали оспорюваної експертної оцінки, з тих підстав, що позивачем не вказано дати проведення експертної оцінки, її виконавця, доказів того, що ця оцінка перебуває у вказаних осіб та вони можуть надати її суду, як передбачено ч. 3 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Суд касаційної інстанції вважає, що заявлені позивачем вимоги про визнання недійсною Експертної оцінки правильно не були задоволені господарським судом, навіть за умови відсутності зазначеного документа в матеріалах справи.

Так, Методика оцінки майна, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003р. № 1891 (1891-2003-п) , визначає незалежну оцінку як визначення певного виду вартості майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання за договором із замовником (п. 2).

Укладення договору на проведення оцінки майна здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (2658-14) (п. 16 Методики).

Згідно з п. 17 цієї ж Методики державні органи приватизації здійснюють прийняття, погодження та затвердження оцінки майна на підставі результатів рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) згідно із Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (2658-14) та національними стандартами.

Статтею 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (2658-14) звіт про оцінку майна визначається як документ, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору; звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно. Якщо процедурами з оцінки майна для складання акта оцінки майна передбачене попереднє проведення оцінки майна повністю або частково суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна. Акт оцінки майна підлягає затвердженню керівником органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Затвердження оцінки майна здійснюється шляхом видання наказу про затвердження акта оцінки майна або скріплення печаткою та підписом керівника державного органу приватизації (органу, уповноваженого управляти державним майном), чи виконавчого органу відповідного органу місцевого самоврядування висновку про вартість майна (п. 18 Методики).

З наведеного вище вбачається, що Експертна оцінка не є актом в розумінні ст. 12 ГПК України (1798-12) , вона безпосередньо не може вплинути на права та охоронювані законом інтереси позивача, не тягне для позивача жодних правових наслідків.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанції стосовно того, що позивачем в порушення наведеної вище норми не надано ані суду першої інстанції, ані апеляційному господарському суду жодних доказів на підтвердження доводів про те, що відповідачами Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-ЦЕНТР" та Українським науково-дослідним і конструкторсько-технологічним інститутом побутового обслуговування були порушені права та охоронювані законом інтереси позивача.

Друга позовна вимога, заявлена позивачем, безпосередньо пов'язана з першою вимогою. Оскільки позивач не довів суду, що відповідачами були порушені його права та охоронювані законом інтереси, у суду не було також підстав для задоволення позовної вимоги про відновлення становища, яке існувало до порушення, як про це безпідставно стверджує позивач.

Крім того, за змістом другої вимоги позивач просить прийняти рішення про повернення адміністративного будинку з прилеглою територією Українському науково-дослідному і конструкторсько-технологічному інституту побутового обслуговування, який є відповідачем-2 по справі.

Позивачем не надано суду доказів, що він уповноважений звертатися до суду в інтересах інших осіб, зокрема, в інтересах відповідача-2 по справі.

За таких обставин, суд першої інстанції, виходячи з матеріалів справи, вірно зробив висновок про те, що відповідачами 1 та 2 не були порушені права та охоронювані законом інтереси позивача, а тому прийняв цілком вірне рішення про відмову в позові.

Суд апеляційної інстанції також правильно залишив апеляційну скаргу позивача без задоволення, дав вірну оцінку рішенню суду першої інстанції і залишивши його без змін.

Твердження заявника касаційної скарги про порушення норм процесуального законодавства судами першої та апеляційної інстанцій безпідставні, оскільки з матеріалів справи вбачається, що місцевий суд неодноразово ухвалами від 23.03.2006 року, від 10.05.2006 року та від 30.05.2006 року витребував у відповідачів експертну оцінку за клопотанням позивача.

Отже, судами були створені сторонам в сі умови для повного та всебічного розгляду справи.

Підстав для залишення позову без розгляду на підставі п. 5 статті 81 ГПК України (1798-12) у суду не було.

За таких обставин, касаційна скарга Українського союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс) не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу Українського союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс) залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2006 року по справі № 30/265 та рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2006 року по справі № 30/265 залишити без змін.