ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 вересня 2006 р.
№ 14/308
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кривди Д.С.,
суддів Жаботиної Г.В., Костенко Т.Ф.
у відкритому судовому засіданні за участю представників
сторін:
від позивача: Мартинов В.Р.
від відповідача: Купріянова Ю.О.
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю "Стратегія"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 30.03.2006р.
у справі № 14/308 Господарського суду Дніпропетровської
області
за позовом Відкритого акціонерного товариства
"Енергогідромеханізація"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стратегія"
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору
на стороні позивача Спостережна рада Відкритого акціонерного
товариства "Енергогідромеханізація"
про визнання недійсними угод,
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство "Енергогідромеханізація"
звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з
позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стратегія" про
визнання недійсними договорів уступки права вимоги № 1/Р -1 від
07.08.2003р., № 1/Р-2 від 01.09.2003р., № 1/Р-3 від 12.09.2003р.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від
01.12.2005р. (суддя С.П.Панна), залишеним без змін постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
30.03.2006р. (судді: Л.О.Ясир, В.В.Прудніков, I.М.Герасименко),
позовні вимоги задоволено, визнано недійсними договори уступки
права вимоги № 1/Р -1 від 07.08.2003р., № 1/Р-2 від 01.09.2003р.,
№ 1/Р-3 від 12.09.2003р., укладені між Відкритим акціонерним
товариством "Енергогідромеханізація" та Товариством з обмеженою
відповідальністю "Стратегія".
Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими
рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стратегія"
подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення
Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2005р. та
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
30.03.2006р.. Свою вимогу Товариство з обмеженою відповідальністю
"Стратегія" мотивує тим, що господарським судом першої та
апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального
та процесуального права.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність
застосування місцевим та апеляційним господарським судом норм
матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку, що касаційна скарга Товариства з
обмеженою відповідальністю "Стратегія" підлягає задоволенню
частково.
Відповідно до ст. 111-7- ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права
на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Господарським судом встановлено:
30.07.2003р. між позивачем та відповідачем було укладено
договір доручення № 1/Р, згідно якого відповідач прийняв на себе
зобов'язання здійснити реалізацію заборгованості Відкритого
акціонерного товариства "Дніпроенерго" перед позивачем за
1999-2002р.р. на суму 7989165грн.
На виконання вищезгаданого договору позивач та відповідач
уклали договори уступки права вимоги: № 1/Р-1 від 07.08.2003р. на
суму 2312811,00 грн.; №1/Р-2 від 01.09.2003р. на суму 2615137,00
грн., № 1/Р-3 від 12.09.2003р. на суму 3061217,00 грн. Дані
договори від імені позивача підписав голова правління з посиланням
на те, що він діє на підставі Статуту, рішень загальних зборів і
спостережної ради позивача.
Пунктом 9.4.2.5 Статуту позивача визначено, що голова
правління укладає будь-які господарські договори, загальна сума
яких не перевищує 50% статутного фонду. Укладення головою
правління угод, сума яких перевищує 50% статутного фонду позивача
вимагає узгодження із Спостережною радою.
Пунктом 5.1 Статуту позивача визначено, що статутний фонд
позивача становить 2 904 808грн.
Згідно ч. 1 ст. 62 ЦК Української РСР, чинним на час
виникнення спірних правовідносин, угода, укладена однією особою
(представником) від імені другої особи (яку представляють) в силу
повноваження, що грунтується на довіреності, законі або
адміністративному акті, безпосередньо створює, змінює і припиняє
цивільні права і обов'язки особи, яку представляють.
Як випливає з судових рішень, позивач є акціонерним
товариством. Органи управління товариствами визначені ст. 23
Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
, згідно
ч. 1, ч. 2 якої управління товариством здійснюють його органи,
склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно
до виду товариства. Посадовими особами органів управління
товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова
ревізійної комісії, а у товариствах, де створена рада товариства
(спостережна рада), - голова та члени ради товариства
(спостережної ради).
Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 47 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
виконавчим органом акціонерного
товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є
правління або інший орган, передбачений статутом. Роботою
правління керує голова правління, який призначається або
обирається відповідно до статуту акціонерного товариства.
Правління вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства,
крім тих, що належать до компетенції загальних зборів і ради
акціонерного товариства (спостережної ради). Загальні збори можуть
винести рішення про передачу частини належних їм прав до
компетенції правління.
Згідно ст. 48 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
голова правління акціонерного товариства вправі без
довіреності здійснювати дії від імені товариства. Iнші члени
правління також можуть бути наділені цим правом згідно із
статутом. Таким чином, як випливає з приписів даної правової
норми, без довіреності від імені акціонерного товариства може
діяти голова правління.
Як вже було зазначено, пунктом 9.4.2.5 Статуту позивача
визначено, що голова правління укладає будь-які господарські
договори, загальна сума яких не перевищує 50% статутного фонду.
Укладення головою правління угод, сума яких перевищує 50%
статутного фонду позивача вимагає узгодження із Спостережною
радою. Проте, оспорювані позивачем угоди укладені головою
правління і перевищують 50% статутного фонду позивача.
Згідно ч. 4 та ч. 5 ст. 47 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
правління підзвітне загальним зборам
акціонерів і раді акціонерного товариства (спостережній раді) та
організує виконання їх рішень. Правління діє від імені
акціонерного товариства в межах, передбачених цим Законом і
статутом акціонерного товариства. Враховуючи, що голова правління
підзвітний загальним зборам та спостережній раді позивача, то
господарський суд у встановленому законом порядку на підставі
відповідних доказів був зобов'язаний дослідити обставини щодо
звітування правлінням, що очолював відповідний голова про
укладення оспорюваних позивачем угод.
Згідно ст. 49 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
контроль за фінансово-господарською діяльністю
правління акціонерного товариства здійснюється ревізійною
комісією, яка обирається з числа акціонерів. Членами ревізійної
комісії не можуть бути члени правління, ради акціонерного
товариства (спостережної ради) та інші посадові особи. Порядок
діяльності ревізійної комісії та її кількісний склад
затверджуються загальними зборами акціонерів згідно із статутом
товариства. Перевірки фінансово-господарської діяльності правління
проводяться ревізійною комісією за дорученням загальних зборів,
ради акціонерного товариства (спостережної ради), з її власної
ініціативи або на вимогу акціонерів, які володіють у сукупності
більш як 10 відсотками голосів. Ревізійній комісії акціонерного
товариства повинні бути подані всі матеріали, бухгалтерські або
інші документи і особисті пояснення посадових осіб на її вимогу.
Ревізійна комісія доповідає про результати проведених нею
перевірок загальним зборам акціонерного товариства або раді
акціонерного товариства (спостережній раді). Члени ревізійної
комісії вправі брати участь з правом дорадчого голосу у засіданнях
правління. Ревізійна комісія складає висновок по річних звітах та
балансах. Без висновку ревізійної комісії загальні збори
акціонерів не вправі затверджувати баланс. Ревізійна комісія
зобов'язана вимагати позачергового скликання загальних зборів
акціонерів у разі виникнення загрози суттєвим інтересам
акціонерного товариства або виявлення зловживань, вчинених
посадовими особами. Таким чином, як випливає з приписів даної
правової норми, ревізійна комісія, як орган управління позивача
перевіряє фінансово-господарську діяльність правління та складає
висновок по річних звітах та балансах та ставить вимогу щодо
позачергового скликання загальних зборів акціонерів у разі
виникнення загрози суттєвим інтересам акціонерного товариства або
виявлення зловживань, вчинених посадовими особами. Проте,
господарським судом не було досліджено обставин щодо висновків
ревізійної комісії щодо укладених головою правління угод.
Наслідки укладення угоди особою, не уповноваженою на це або з
перевищенням повноважень були визначені ст. 63 ЦК Української РСР,
згідно якої угода, укладена від імені другої особи особою, не
уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень,
створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи,
яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією
особою. Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить
угоду дійсною з моменту її укладення.
Враховуючи, що господарським судом на підставі відповідних
доказів у встановленому законом порядку не було досліджено
вищенаведені обставини, то висновки суду що спостережна рада
позивача не схвалювала оспорювані угоди є передчасними.
Згідно ст. 27 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
треті особи, які не
заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у
справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення
господарським судом, якщо рішення з господарського спору може
вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може
бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін,
прокурора або ініціативи господарського суду. У заявах про
залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на
стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах
третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.
Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі
вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу
ухвалу. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог,
користуються процесуальними правами і несуть процесуальні
обов'язки сторін, крім права на зміну підстави і предмета позову,
збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову
від позову або визнання позову. Таким чином, як випливає з
приписів вищенаведеної правової норми, третя особа за своїм
процесуальним статусом має відповідати вимогам ст. 1 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
та бути, зокрема юридичною особою. Проте,
господарський суд залучив до участі у справі в якості третьої
особи Спостережну раду позивача, яка юридичною особою не є, чим
порушив приписи ст. 1 та ст. 27 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідно до п.8.1 ст. 8 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними і
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, з метою захисту
інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має
податковий борг, передаються у податкову заставу.
Згідно п.п. 8.6.1 п.8.6 ст. 8 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними і
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, платник податків,
активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне
розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому
узгодженню з податковим органом.
Згідно п.п. 8.6.4 п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними і
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
у разі здійснення
операцій, зазначених у підпунктах 8.6.1 - 8.6.3 цього пункту, без
отримання попередньої згоди податкового органу, посадова особа
такого платника податків чи фізична особа, яка прийняла зазначене
рішення, несуть відповідальність, встановлену законодавством
України за ухилення від оподаткування.
Відповідно до п.п. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними
і державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
у разі коли платник
податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив
такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо
отримання такої згоди є обов'язковим згідно з цим Законом, платник
податків додатково сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження,
визначеної за звичайними цінами.
Таким чином, як випливає з приписів вищенаведених правових
норм, у разі порушення інтересів бюджетних споживачів платником
податків приписами вищезазначених норм податкового законодавства
передбачена відповідальність порушників. Проте, господарським
судом попередніх інстанцій не було досліджено обставин щодо того
чи було податковим органом застосовано до позивача чи його
посадової особи відповідальність передбачену вищенаведеними
правовими нормами.
Згідно ч. 4 ст. 23 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
посадові особи відповідають за заподіяну
ними товариству шкоду відповідно до чинного законодавства України.
Проте, господарським судом не досліджувались обставини щодо
притягнення голови правління, який уклав оспорювані угоди, до
відповідальності, що також свідчить про передчасність висновку
суду, що спостережна рада позивача не схвалювала оспорювані угоди.
Наведене свідчить про неповне з'ясування судами першої та
апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, що мають значення
для правильного вирішення спору, а, отже, і порушення вимог ст. 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо
всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи
в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція перевіряє юридичну
оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або
постанові господарського суду.
Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не
наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а
останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий
розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені
законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного
встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в
залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного
законодавства, вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10,
111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Стратегія" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від
01.12.2005р. та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 30.03.2006р. у справі № 14/308 скасувати,
а справу передати на новий розгляд до Господарського суду
Дніпропетровської області
Головуючий - суддя Кривда Д.С.
судді Жаботина Г.В.
Костенко Т.Ф.