Судова колегія Вищого господарського суду України у складі :

в судовому засіданні взяли участь представники:

У провадженні господарського суду Кіровоградської області знаходиться справа № 14/46 про банкрутство ВАТ "Долинський комбінат хлібопродуктів".

Постановою господарського суду Кіровоградської області від 04.11.2003 р. ВАТ "Долинський комбінат хлібопродуктів" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 10.11.2005 р. (суддя Шевчук О.Б.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ухвалено ліквідувати юридичну особу - ВАТ "Долинський комбінат хлібопродуктів" та припинено провадження у справі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.04.2006 р. (судді: Ясир Л.О. -головуючий, Герасименко І.М., Джихур О.В.) апеляційну скаргу Компанії "Агромир" у формі ТОВ задоволено, ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 10.11.2005 р. скасовано та передано справу на розгляд господарському суду Кіровоградської області.

Не погоджуючись з винесеною постановою, кредитор банкрута -ТОВ "Фондова компанія "Славутич-Капітал" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.04.2006 р. та припинити провадження у справі.

На думку заявника касаційної скарги, судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. 90 Господарського кодексу України, п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон) до повноважень ліквідатора відноситься формування ліквідаційної маси, пред'явлення до третіх осіб вимог щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту, вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, тощо.

Згідно з ст. 32 Закону після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс.

Положеннями частини 2 вказаної статті передбачено, що господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи -банкрута, якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна банкрута.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, за даними балансу ВАТ "Долинський комбінат хлібопродуктів" станом на 01.08.2002 р. у боржника було майно, в т.ч. транспортні засоби.

Однак, дані про їх місцезнаходження на час затвердження ліквідаційного балансу або відомості про їх відчуження відсутні.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що в своєму звіті ліквідатор вказує на здійснення з метою виявлення майна боржника запитів до КП "Долинське міське бюро технічної інвентаризації", Долинського МРЕВ УМВС України в Кіровоградській області та інспекції "Держтехнагляд", проте як запити, так і відповіді на них в матеріалах справи відсутні.

Отже, судом першої інстанції допущено порушення вимог ст. 34 ГПК України.

Разом з тим, відповідно до довідок бухгалтерії боржника станом на 01.08.2002 р. за боржником рахувалася дебіторська заборгованість, однак з матеріалів справи не вбачається про вчинення ліквідатором дій щодо її стягнення на користь банкрута.

Таким чином, ліквідатором неповно вжито заходів щодо формування ліквідаційної маси, в т. ч. шляхом повернення банкруту дебіторської заборгованості.

У зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ліквідатором банкрута не вжито всіх заходів з виявлення майна боржника, тому судом першої інстанції передчасно затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута.

Твердження заявника касаційної скарги щодо необхідності припинення судом апеляційної інстанції провадження у справі у зв'язку з виключенням боржника з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України визнаються колегією суддів необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до ч. 6 ст. 39 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" дата внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи є датою припинення юридичної особи.

Разом з тим, положеннями ст. 41 вказаного закону передбачений порядок внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців судового рішення щодо відміни державної реєстрації припинення юридичної особи.

Згідно з ч. 1 названої статті підставою для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи є постановлення судом рішення щодо відміни державної реєстрації припинення юридичної особи.

В силу ч. 2 цієї статті суд, який постановив рішення щодо відміни державної реєстрації припинення юридичної особи, у день набрання таким рішенням законної сили направляє його державному реєстратору за місцем реєстрації юридичної особи для внесення до Єдиного державного реєстру запису юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи.

Таким чином, виходячи з аналізу норм Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (755-15) , внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи та відповідно припинення юридичної особи не тягне за собою незворотні правові наслідки.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону підставою для припинення провадження у справі про банкрутство є подання заяви про порушення справи про банкрутство ліквідованої або реорганізованої (крім реорганізації у формі перетворення) юридичної особи.

Тобто, госпо дарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо ліквідація юридичної особи мала місце до порушення справи про банкрутство.

Однак, у випадку ліквідації юридичної особи в процедурі банкрутства в порядку, передбаченому Законом, суди апеляційної та касаційної інстанції мають право перевірити обґрунтованість такої ліквідації юридичної особи і припинення провадження у справі в апеляційному та касаційному порядку.

Отже, незважаючи на проведення державної реєстрації припинення юридичної особи -ВАТ "Долинський комбінат хлібопродуктів", суд апеляційної інстанції вправі був здійснити перегляд ухвали господарського суду Кіровоградської області від 10.11.2005 р., якою ліквідовано банкрута та припинено провадження у справі.

За таких обставин справи колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, колегія суддів вважає, що підстав для зміни або скасування постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.

Беручи до уваги вказане та керуючись положеннями Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (755-15) , ст. ст. 25, 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9 -- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Касаційну скаргу ТОВ "Фондова компанія "Славутич-Капітал" залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.04.2006 р. у справі № 14/46 залишити без змін.