ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2006 р.
№ 16/168
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючий суддя
Муравйов О. В.
судді
Рогач Л. I.
Полянський А. Г.
розглянувши
касаційну скаргу
Спільного українсько-білоруського ЗАТ "Зв'язок інформсервіс"
на рішення
Господарського суду міста Києва від 23.05.2006 року
по справі
№ 16/168
за позовом
Спільного українсько-російського ТОВ "АЛКIВ-Т"
до
Спільного українсько-білоруського ЗАТ "Зв'язокінформсервіс"
про
усунення перешкод в користуванні річчю
За участю представників сторін:
від позивача:
Лихваро В. А. -дов. № 190 від 31.08.06р.
Лихвар М. М. -дов. № 191 від 31.08.06р.
від відповідача:
Байда О. Г. -дов. № б/н від 01.08.06р.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.08.2006
року у складі колегії суддів Муравйов О. В. (головуючий),
Волковицька Н. О., Фролова Г. М. касаційна скарга Спільного
українсько-білоруського ЗАТ "Зв'язокінформсервіс"була прийнята до
провадження, її розгляд призначений на 11 год. 00 хв. 05.09.2006
року.
05.09.2006 року у зв'язку з виходом з відпустки судді
Полянського А. Г. розпорядженням Заступника Голови Вищого
господарського суду України для розгляду справи № 16/168 в
касаційному порядку утворена колегія суддів в наступному складі:
головуючий -Муравйов О.В., судді Рогач Л.I., Полянський А.Г.
Відводів зазначеному складу колегії суддів не заявлено.
Як вбачається з матеріалів справи, Спільне
українсько-російське Товариство з обмеженою відповідальністю
"Алків-Т"звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом
до Спільного українсько-білоруського закритого акціонерного
товариства "Зв'язокінформсервіс"про зобов'язання відповідача
звільнити об'єкт, що орендується та повернути його СП ТОВ
"Алків-Т".
До прийняття рішення по справі позивач з посиланням на ст. 22
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
уточнив позовні вимоги і просить виселити
відповідача з будівлі загальною площею 397,2 кв. м, що знаходиться
за адресою: м. Київ, вул. Кудрявська, 23-А, та звільнити прилеглу
до будинку земельну ділянку загальною площею 1000 кв. м. (а. с.
76).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2006р. по
справі №16/168 (суддя Ярмак О. I.) позов задоволений повністю,
вирішено виселити Закрите акціонерне товариство спільне
українсько-білоруське "Зв'язокінформсервіс"з приміщення загальною
площею 397,2 кв. м та звільнити земельну ділянку -1000 кв. м по
вулиці Кудрявська, 23-А у м. Києві, повернувши зазначене
приміщення та земельну ділянку за актом приймання-передачі
Спільному українсько-російському Товариству з обмеженою
відповідальністю "Алків-Т". Також з відповідача на користь
позивача стягнуто 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення в апеляційному порядку не оскаржувалося.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач Спільне
українсько-білоруське закрите акціонерне товариство
"Зв'язокінформсервіс"звернувся до Вищого господарського суду
України з касаційної скаргою, в якій просив рішення суду першої
інстанції скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду
першої інстанції. В касаційній скарзі, уточненнях та доповненнях
до неї відповідач стверджує про порушення судом першої інстанції
норм матеріального та процесуального права.
Позивач Спільне українсько-російське Товариство з обмеженою
відповідальністю "Алків-Т"у відзиві на касаційну скаргу проти
доводів та вимог заявника заперечує, просить касаційну скаргу
повернути заявнику.
Відповідач подав до Вищого господарського суду України
клопотання про накладення арешту на нерухоме майно та зупинення
виконання оскаржуваного рішення, яке частково задоволено: ухвалою
Вищого господарського суду України від 15.08.2006р. про прийняття
касаційної скарги до розгляду було зупинено виконання
оскаржуваного рішення місцевого суду. Клопотання про накладення
арешту на нерухоме майно та заборону позивачу вчиняти будь-які дії
з приводу його відчуження задоволенню не підлягає, оскільки
зазначене клопотання не обгрунтоване, про наявність підстав для
застосування заходів забезпечення позову, передбачених ст. 66 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не наведено. Крім того, за змістом ст.. 66
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
заходи забезпечення позову застосовуються
з метою не допустити перешкоди для виконання рішення суду в разі
задоволення позову, а тому вимоги відповідача з цього приводу
безпідставні.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, уточнення та
доповнення до неї, відзив на неї, заслухавши суддю-доповідача,
пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі
встановлених фактичних обставин справи правильність застосування
судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів
Вищого господарського суду України дійшла наступного висновку.
Як встановлено судом першої інстанції, 08.04.2002р. між
позивачем та відповідачем був укладений договір № 8/04 оренди
майна, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кудрявська, 23-А,
за яким позивач передав, а відповідач прийняв в орендне
користування двоповерхову нежилу будівлю загальною площею 397,2
кв. м та земельну ділянку загальною площею 1000 кв. м. Строк дії
договору встановлений з 08.04.2002р. по 08.04.2012р. (п. 4.1
договору). Відповідно до п. 5.2 договору орендне плата сплачується
відповідачем у безготівковому порядку на рахунок позивача наперед
не пізніше 20 числа кожного місяця.
Судом першої інстанції встановлено, що за період з грудня
2004 року по листопад 2005 року відповідач не вносив орендну плату
за користування приміщенням. Таким чином, місцевий господарський
суд дійшов висновку, що орендар (відповідач) не вніс плату за
користування протягом більше ніж три місяця підряд.
Позивач 03.11.2005р. надіслав відповідачу повідомлення про
розірвання договору оренди № 143 від 03.11.2005р. в порядку ст.
782 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, яке отримане відповідачем 18.11.2005р.
Оскільки в силу вимог ст. 782 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
договір
оренди є розірваним з моменту отримання повідомлення, місцевий суд
дійшов висновку, що у відповідача відсутні правові підстави для
користування спірним приміщенням.
За таких обставин господарським судом зроблений висновок, що
наявними у справі доказами доведено, що відповідач безпідставно
займає спірне приміщення загальною площею 397,2 кв. м, що
знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кудрявська, 23-А та
користується земельною ділянкою 1000 кв. м. по вулиці Кудрявська,
23-А у м. Києві, і на цій підставі задовольнив позов.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. №
11 ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
"Про судове рішення" передбачено, що рішення є
законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного
процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини,
вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що
підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх
відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини,
або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про
встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Для дотримання цих вимог при вирішенні спору суду слід було
встановити підстави звернення позивача з позовом, обгрунтованість
його позовних вимог та доведеність допустимими доказами, визначити
правову природу спірного договору та застосувати до спірних
правовідносин відповідні норми матеріального права.
Так, суд першої інстанції вірно встановив, що між позивачем
та відповідачем укладений договір оренди № 8/04 від 08.04.2002р.,
копія якого додана до справи. Однак при цьому суд не звернув уваги
на той факт, що в договорі об'єкт оренди визначений наступним
чином: двоповерхова нежила будівля загальною площею 397,2 кв. м
(п. 1.1 договору) та земельна ділянка загальною площею 1000 кв. м
(зазначена територія призначена для розміщення та зберігання
автомобілів підприємства) та інших потреб орендаря (п. 1.2
договору). В преамбулі розділу 1 "Предмет договору"зазначено, що
ці об'єкти в подальшому називаються "об'єкт, що орендується". В п.
1.4 договору зазначається, що орендодавець засвідчує, що об'єкт,
що орендується, належить йому (орендодавцеві) на праві власності.
В пункті 2.1 договору визначена мета оренди. При цьому в
ньому йдеться і про приміщення, і про земельну ділянку.
Згідно із п. 5.1 договору розмір орендної плати за весь
об'єкт оренди визначається у додатку до даного договору.
До справи додані Додатку № 1 та № 2 до договору, в яких
наведений Розрахунок орендної плати. При цьому розмір орендної
плати визначений окремо для будівлі та земельної ділянки.
Оскільки нежила будівля та земельна є окремими об'єктами
права власності, порядок отримання у власність яких та надання в
оренду регулюється різними нормами законодавства, суду необхідно
було встановити обгрунтованість позовних вимог позивача щодо
кожного з об'єктів оренди: нежилої будівлі та земельної ділянки.
В матеріалах справи знаходиться договір купівлі-продажу
будівлі, укладений між Спільним українсько-російським Товариством
з обмеженою відповідальністю "АЛКIВ"(продавець) та Спільним
Українсько-Російським Товариством з обмеженою відповідальністю
"АЛКIВ-Т"(покупець), в якому зазначається про придбання позивачем
спірної будівлі у власність.
Також в справі знаходиться копія Договору оренди земельної
ділянки, за яким позивач по справі отримав в довгострокову оренду
строком на 10 років земельну ділянку по вул. Кудрівська, 23-а у
Шевченківському районі м. Києва розміром 0,1038 га для
експлуатації та обслуговування адміністративного будинку. Цей
договір укладений 20.09.2002р., тобто після укладення спірного
договору між позивачем та відповідачем. Пунктом 7.1 цього ж
договору оренди земельної ділянки передбачено, що позивач як
орендар за згодою орендодавця має право у порядку, передбаченому
законодавством України, передавати у суборенду земельну ділянку
або її частину іншій особі.
Зазначені документи залишилися поза увагою суду першої
інстанції.
Однак вони мають суттєве значення для правильного вирішення
спору.
Так, правовідносини оренди земельної ділянки регулюються перш
за все Земельним кодексом України ( 2768-14 ) (2768-14)
, Законом України
"Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
.
Відповідно до ч. 5 ст. 93 ЗК України орендодавцями земельних
ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.
Розділом II "Договір оренди землі" Закону України "Про оренду
землі"передбачаються ( 161-14 ) (161-14)
вимоги щодо форму договору оренди
землі, його умов, наслідки відсутності однієї з умов, визначених
ч. 2 ст. 14 цього закону, обов'язковість державної реєстрації
договору тощо.
Дослідження питання щодо правомірності укладення сторонами по
справі спірного договору № 8/04 від 08.04.2002р. в частині оренди
земельної ділянки є необхідним для оцінки відповідності в цій
частині спірного договору вимогам законодавства, висновку про
досягнення згоди щодо всіх суттєвих умов та, як наслідок, висновку
про укладення договору в частині оренди земельної ділянки.
Таким чином, дослідженню підлягає питання правомірності здачі
позивачем земельної ділянки в оренду 08.04.2002р.
Крім того, слід дослідити, чи фактично виконувалися умови
договору в цій частині, оскільки в акті приймання-передачі, копія
якого додана до справи, зазначається про обстеження тільки одного
об'єкта оренди -двоповерхової будівлі загальною площею 397,2 кв.
м. В повідомленні від 03.11.2005р. (а. с. 16) про розірвання
договору оренди позивач зазначає про несплату відповідачем тільки
за оренду двоповерхової будівлі.
Оскільки в силу вимог ч. 2 ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
встановлення обставин справи не входить до компетенції суду
касаційної інстанції, а без встановлення зазначених вище обставин
вирішення спору неможливе, постановлене у справі рішення суду
першої інстанції не можна вважати законним та обгрунтованим.
За таких обставин рішення місцевого суду підлягає скасуванню
з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відтак, касаційна скарга підлягає задоволенню.
Під час нового розгляду справи суду слід вірно визначити
правову природу спірного договору оренди, застосувати до спірних
правовідносин відповідні норми матеріального права, зокрема,
встановити, чи була досягнута згода сторонами щодо всіх суттєвих
умов договору про оренду земельної ділянки, чи була земельна
ділянка фактично передана в оренду у встановленому законодавством
порядку. З врахуванням встановленого надати правову оцінку
позовним вимогам позивача щодо кожного з об'єктів оренди.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу Спільного українсько-білоруського ЗАТ
"З'язокінформсервіс"задовольнити.
Рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2006 року
по справі №16/168 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста
Києва.
Головуючий суддя
О. В. Муравйов
Судді
Л. I. Рогач
А. Г. Полянський