Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Муравйова О.В.,

суддів Жаботиної Г.В., Костенко Т.Ф.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши касаційну скаргу Виконавчого комітету Одеської міської ради та касаційне подання Заступника прокурора Суворовського району м. Одеси

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.05.2006р.

у справі № 16/535-05-12037 Господарського суду Одеської області

за позовом Заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Одеської міської ради

до Приватного підприємця ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Одеська міська рада

про знесення самочинного будівництва,

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до приватного підприємця ОСОБА_1 про знесення самочинно побудованого торгівельного павільйону на території КП "Гідропарк "IНФОРМАЦIЯ_1".

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.02.2006р. (суддя С.П.Желєзна), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.05.2006р. (суддя: В.В.Шевченко, В.В.Бєляновський, М.А.Мирошниченко), позовні вимоги заступника прокурора Суворовського району м. Одеси залишено без задоволення.

Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, Заступник прокурора Суворовського району м. Одеси вніс касаційне подання, в якому просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 08.02.2006р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.05.2006р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Свою вимогу Заступник прокурора Суворовського району м. Одеси мотивує тим, що господарським судом першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права.

Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, Виконавчий комітет Одеської міської ради подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 08.02.2006р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.05.2006р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Свою вимогу Виконавчий комітет Одеської міської ради мотивує тим, що господарським судом першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права.

Розглянувши касаційну скаргу та касаційне подання, перевіривши правильність застосування місцевим та апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Виконавчого комітету Одеської міської ради та касаційне подання Заступника прокурора Суворовського району м. Одеси підлягає задоволенню частково.

Господарським судом встановлено:

- Відповідач користується торгівельним павільйоном з літньою площадкою площею 106,4кв.м., що розташований на території КП "Гідропарк "IНФОРМАЦIЯ_1". КП "Гідропарк "IНФОРМАЦIЯ_1" є землекористувачем земельної ділянки, на якій розташовано торгівельний павільйон з літньою площадкою.

- Проект торгівельного павільйону на території КП "Гідропарк "IНФОРМАЦIЯ_1" був у 1998р. погоджений Управлінням пожежної охорони в Одеській області, Санітарно-епідеміологічною станцією Суворовського району м. Одеси, Державною інспекцією охорони Чорного моря, Головним управлінням архітектури і містобудування. Iз погоджувальних зазначеними органами документів вбачається, що торгівельний павільйон з літньою площадкою площею 106,4кв.м. на території КП "Гідропарк "IНФОРМАЦIЯ_1" є не новоствореним, а є реконструйованим об'єктом, тобто перероблений.

Прокурор звернувся з позовом в інтересах позивача -Виконкому Одеської міської ради щодо знесення самочинно побудованого відповідачем майна, яким є торгівельний павільйон з літньою площадкою площею 106,4кв.м. на території КП Гідропарк "IНФОРМАЦIЯ_1", за рахунок відповідача. Таким чином, даний спір випливає із відносин права власності.

Відповідно до ст. 316 ЦК України (435-15) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Як вже було зазначено, господарським судом встановлено, що відповідачем було реконструйовано торгівельний павільйон з літньою площадкою площею 106,4кв.м. на території КП Гідропарк "IНФОРМАЦIЯ_1".

Правила щодо набуття права власності на перероблену річ встановлені ст. 332 ЦК України (435-15) , відповідно до ч. 1 та ч. 2 якої переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ. Особа, яка самочинно переробила чужу річ, не набуває право власності на нову річ і зобов'язана відшкодувати власникові матеріалу його вартість. Проте, господарським судом не було встановлено обставин щодо того хто є власником цього реконструйованого об'єкту.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 373 ЦК України (435-15) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України (254к/96-ВР) . Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (грунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об'єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Зміст права власності на землю визначений ст. 78 ЗК України, згідно ч.ч. 1, 2, 3 якої право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України (254к/96-ВР) , цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (грунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Суб'єктами права власності на землю, відповідно до ст. 80 ЗК України, є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності. Такім чином, як випливає з приписів даної правової норми, територіальна громада реалізує право власності на землю, зокрема через органи місцевого самоврядування.

Прокурором подано позов, який випливає з права власності на землю в інтересах Виконкому Одеської міської ради.

Статтею 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) визначені повноваження виконавчих органів міських рад у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища, приписами якої встановлено: "До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:

а) власні (самоврядні) повноваження: 1) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів; 2) підготовка і подання на затвердження ради проектів місцевих програм охорони довкілля, участь у підготовці загальнодержавних і регіональних програм охорони довкілля; 3) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо прийняття рішень про організацію територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів про оголошення природних та інших об'єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам'ятками природи, історії або культури, які охороняються законом; 4) справляння плати за землю;

б) делеговані повноваження: 1) здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів; 2) реєстрація суб'єктів права власності на землю; реєстрація права користування землею і договорів на оренду землі; видача документів, що посвідчують право власності і право користування землею; 3) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; 4) погодження питань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів загальнодержавного значення; 5) вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом; 6) вжиття необхідних заходів щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій відповідно до закону, інформування про них населення, залучення в установленому законом порядку до цих робіт підприємств, установ та організацій, а також населення; 7) визначення території для складування, зберігання або розміщення виробничих, побутових та інших відходів відповідно до законодавства; 8) підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; 9) організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою; 10) здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою; 11) створення та забезпечення функціонування місцевих екологічних автоматизованих інформаційно-аналітичних систем, які є складовою мережі загальнодержавної екологічної автоматизованої інформаційно-аналітичної системи забезпечення доступу до екологічної інформації.

2. До відання виконавчих органів міських (за винятком міст районного значення) рад, крім повноважень, зазначених у пункті "б" частини першої цієї статті, належить координація на відповідній території діяльності спеціально уповноважених державних органів управління з охорони природи.".

Таким чином, як випливає з приписів даної правової норми, повноваження щодо здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель є повноваженням, які можуть бути делеговані позивачу. Проте, господарський суд попередніх інстанцій на підставі відповідних доказів у встановленому законом порядку не дослідив обставин щодо того, чи було делеговано позивачу відповідні повноваження.

Наведене свідчить про неповне з'ясування судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а, отже, і порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Виконавчого комітету Одеської міської ради задовольнити частково.

Касаційне подання Заступника прокурора Суворовського району м. Одеси задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 08.02.2006р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.05.2006р. у справі №16/535-05-12037 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.