ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.08.2006 Справа N 37/30-06
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 12.10.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого,
Костенко Т.Ф., Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного
комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" в особі Харківської
філії АКІБ "УкрСиббанк" "Харківське регіональне управління"
на рішення господарського суду Харківської області від
27.03.2006
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Харківський
тракторний завод ім. С.Орджонікідзе"
до
1. Закритого акціонерного товариства акціонерного
комерційного промислово-інвестиційного банку в особі філії
"Орджонікідзевського відділення Промінвестбанку в м. Харкові"
2. Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк"
в особі Харківської філії АКІБ "УкрСиббанк" "Харківське
регіональне управління"
про визнання недійсною заяви про зарахування зустрічних
однорідних вимог та повернення 4750000, 00 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Купчанко М.Л. - дов. N 85С/616-Д/1 від
16.06.2006 р.
від відповідачів:
1. Войтенко В.В. - дов. N 09/1-32/11 від 12.01.2006;
Котелевець І.В. - дов. від 07.07.2006
2. Юхименко К.А. - дов. від 27.12.2005
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 27.03.2006 господарського суду Харківської
області в задоволенні позовних вимог відмовлено, з тих підстав, що
мораторій не розповсюджується на залік зустрічних однорідних
вимог, оскільки дія мораторію поширюється на зупинення будь-яких
заходів, спрямованих на забезпечення примусового виконання вимог
кредиторів. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів
забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших
документів, за якими здійснюється стягнення, відповідно до чинного
законодавства. Тобто законодавець передбачив заборону примусового
стягнення.
Не погоджуючись з судовим рішенням АКІБ "УкрСиббанк" в особі
Харківської філії АКІБ "УкрСиббанк" "Харківське регіональне
управління" звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою і просить його скасувати, посилаючись на те, що
судом порушені норми матеріального та процесуального права,
зокрема, ст.ст. 203, 26, 1071, 1074 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, ст. 12 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
, Закон України "Про банк і банківську діяльність"
( 2121-14 ) (2121-14)
, ст.ст. 33, 34, 43 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить
необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.
Господарським судом встановлено, що позивач 29.12.2005
платіжним дорученням N 9667 перерахував кошти у сумі
4750000,00 грн. на рахунок 26108262530000 в філії
"Орджонікідзевське відділення Промінвестбанку в м. Харкові",
МФО 351351 з призначенням платежу: "Перерахування коштів на
депозитний рахунок згідно договору N 10513 від 29.12.2005 року без
ПДВ".
В судовому засіданні знайшли підтвердження доводи позивача,
що кошти за платіжним дорученням перераховані помилково, оскільки
вказаний в платіжному дорученні рахунок ВАТ "ХТЗ" в
Орджонікідзевському відділенні ПІБ м. Харкова не існує. ВАТ "ХТЗ"
депозитні кошти в даному відділенні не розміщує та депозитний
договір з цим відділенням не укладався.
Господарським судом встановлено, що депозитний договір
N 10513 від 29.12.2005 укладений між позивачем та другим
відповідачем. Рахунок вказаний в платіжному доручення N 9667 від
29.12.2005 року не існує.
04 січня 2006 року перший відповідач направив на адресу
позивача заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог
відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
оскільки позивач є боржником відповідача-1 за кредитними
договорами N 46 від 24.09.2004 та N 11 від 31.03.2004. Заява
отримана позивачем 05.01.2006 року за вхідним номером 60/44-60кб.
Відповідно до ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона
(боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони
(кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати
послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а
кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею
11 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
підставою виникнення цивільних прав та обов'язків,
зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з частиною 3
вказаної статті Цивільного кодексу України цивільні права та
обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного
законодавства.
Статтею 601 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних
однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог,
строк виконання яких не встановлений або визначений моментом
пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може
здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Посилання позивача в обгрунтування позовних вимог щодо
відсутності правовідносин між ним та першим відповідачем,
господарським судом не прийняті до уваги, з таких підстав.
Листом N 64/511 від 30.12.2005, який було відправлено на
адресу філії Промінвестбанку, позивач підтверджує, що
перерахування коштів відбулося з ініціативи та помилки позивача.
Порядок повернення коштів, отриманих банком без достатніх
підстав регулюється постановою Національного банку України N 22
( z0377-04 ) (z0377-04)
від 21.01.2004 "Про затвердження Інструкції про
безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті".
Відповідно до пункту 2.31 Інструкції банк повинен повернути кошти
на протязі 4 (чотирьох) робочих днів від дня їх отримання.
У відповідності до ч.1 п.22.6 Закону України "Про платіжні
системи та переказ коштів в Україні" ( 2346-14 ) (2346-14)
обслуговуючий
платника банк зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунку
платника і його код (ідентифікаційний номер, за його наявності,
тощо) та приймати цей документ до виконання тільки у разі їх
збігу.
Згідно з п.2.4. вищевказаної постанови Національного банку
України від 21.01.2004 N 22 ( z0377-04 ) (z0377-04)
, банк платника перевіряє
відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів
клієнтів вимогам додатка 8 до цієї Інструкції, а саме банк
платника (АКІБ "УкрСиббанк") перевіряє заповнення таких
реквізитів: "Платник", "Код платника", "Рахунок платника", "Банк
платника", "Код банку платника", а також "М.П." та "Підписи
платника" (якщо згідно з формою документа вимагається їх
заповнення).
Таким чином, АКІБ "УкрСиббанк" може нести відповідальність
перед позивачем тільки за заповнення реквізитів щодо відправника
коштів, але не несе відповідальність та не перевіряє правильність
заповнення реквізитів щодо отримувача коштів.
Відповідно до ст. 1071 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
банк може списати кошти з рахунку клієнта на підставі його
розпорядження, на підставі рішення суду, а також у випадках,
встановлених договором між банком і клієнтом.
Оскільки ст. 601 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
передбачає припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних
однорідних вимог, то ототожнення списання коштів з припиненням
зобов'язання шляхом зарахування, є безпідставним.
Стаття 602 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
закріплює
випадки, за наявності яких не допускається зарахування вимог.
Посилання позивача на наявність справи про банкрутство, порушеної
щодо нього, як на факт, що забороняє здійснити залік зустрічних
однорідних вимог у зв'язку з мораторієм, відповідно до Закону
України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, є помилковим.
Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника
або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
не передбачено жодної
норми, яка б забороняла проведення заліку зустрічних однорідних
вимог під час дії мораторію.
Мораторій не розповсюджується на залік зустрічних однорідних
вимог, оскільки дія мораторію поширюється на зупинення будь-яких
заходів, спрямованих на забезпечення примусового виконання вимог
кредиторів. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів
забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших
документів, за якими здійснюється стягнення, відповідно до чинного
законодавства. Тобто законодавець передбачив заборону примусового
стягнення.
Зарахування зустрічних однорідних вимог, не є виконавчим
документом чи іншим документом, на підставі якого здійснюється
стягнення. Правова природа припинення зобов'язання шляхом
зарахування відмінна від правової природи припинення зобов'язання
шляхом стягнення.
Відповідно до ст.ст. 598, 599 та 601 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
зарахування однорідних зустрічних вимог є
самостійною підставою припинення зобов'язань, що відрізняється від
виконання. В зв'язку з чим, відсутні підстави стверджувати, що
зарахування - це різновид способів виконання зобов'язань.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що
господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам
справи, тому рішення відповідає чинному законодавству України та
обставинам справи і підстав для його скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п.1 ст. 111-9,
ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Рішення від 27.03.2006 господарського суду Харківської
області зі справи N 37/30-06 залишити без змін.
Головуючий В.С.Божок
Судді Т.Ф.Костенко
Г.П.Коробенко