ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.08.2006 Справа N 4/2359-11/320
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Є. Борденюк,
суддів: Л. Невдашенко,
Н. Панченко
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну Комунальне підприємство (КП)
скаргу “Дрогобичтеплоенерго”
на постанову від 11.05.2006 року
Львівського апеляційного господарського суду
у справі № 4/2359-11/320
за позовом Дочірньої компанії (ДК) “Газ України”
Національної акціонерної компанії (НАК) “Нафтогаз
України”
до КП “Дрогобичтеплоенерго”
Про стягнення 1 856 073,74 грн.
В судове засідання прибули представники сторін:
позивача Забава С.В. (дов. від 29.12.2005 року)
Заслухавши суддю-доповідача –Є. Борденюк, пояснення представника
відповідача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський
суд України
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2005 року ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”
звернулося до суду з позовом про стягнення з КП
“Дрогобичтеплоенерго” боргу у сумі 1 326 497,76 грн. за
поставлений у 2004 році на виконання умов договору від
31.12.2003 року газ; пені у сумі 202 076,41 грн. за прострочку
виконання грошового зобов’язання за період з 16.09.2004 року по
16.09.2005 року; штрафу у розмірі семи відсотків від
заборгованості, що становить 92 854,84 грн.; інфляційних
нарахувань у сумі 184 554,39 грн.; 3 % річних у сумі 50 090,34
грн..
Відповідно до умов договору оплата за газ здійснюється покупцем
грошовими коштами протягом місяця поставки 100 % вартості
фактично спожитих обсягів, остаточний розрахунок здійснюється до
10 числа, наступного за звітним (п. 6.1. договору).
Рішенням господарського суду Львівської області від 22.12.2005
року (суддя І. Сало) позовні вимоги задоволені в частині
стягнення 502 109,86 грн. основного боргу та 42 803,95 грн.
пені. У решті позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що до прийняття судового рішення у
справі відповідачем здійснена оплата боргу у сумі 822 887,90
грн., залишок становить 502 109,86 грн.
Зважаючи на укладення сторонами договору поставки 31.12.2003
року, господарський суд застосовує до правовідносин, що є
предметом розгляду, положення ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, зокрема, щодо
скорочених строків позовної давності про стягнення пені за
період 11.01.2005 року по 10.07.2005 року.
Подані відповідачем докази про проведення ним із споживачами
реструктуризації у 2004 році заборгованості на суму 350 566,20
грн. судом оцінюється як обставина, що звільняє відповідача від
відповідальності у формі сплати пені від суми реструктуризованої
заборгованості, а тому судом вирахувана пеня, що підлягає до
сплати у розмірі 85 607,93 грн.. Застосовуючи положення ст. 205
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 233 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, судом
належна до сплати пеня зменшена до 42 803,95 грн..
Відмова у позові про стягнення річних та інфляційних нарахувань
базується на положеннях Закону України “Про внесення змін до
статті 214 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
”.
Відмова у позові про стягнення штрафу обґрунтовується п. 4 ст. 3
Прикінцевих положень ГК України ( 436-15 ) (436-15)
з посиланням на
відсутність офіційного визначення суб’єктів господарювання, що
належать до державного сектору економіки.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
11.05.2006 року (колегія суддів: Я. Дух, З. Зданевич, М.
Краєвська) рішення у справі змінене: припинено провадження у
справі у частині боргу 822 887,90 грн., який оплачений
відповідачем у період судового провадження, і за яким рішенням у
справі у позові відмовлено; задоволені позовні вимоги у частині
стягнення річних та інфляційних нарахувань; визнаний
обґрунтованим розрахунок пені та штрафу, доданий позивачем до
позовної заяви та їх розмір, однак, погоджуючись з винятковими
обставинами виникнення заборгованості, суд апеляційної інстанції
підтримав позицію суду першої інстанції про зменшення пені,
штрафу на 50 %, встановивши їх розмір відповідно 101 038,21 грн.
(пеня), 46 427,42 грн. (штраф).
Відхиляючи правомірність застосування судом першої інстанції
положень Закону України “Про реструктуризацію заборгованості
боржника з квартирної плати, плати за житлово-комунальні
послуги, спожиті газ та електроенергію” до правовідносин, що є
предметом розгляду, суд апеляційної інстанції посилається на
норму ст. 1 цього Закону, яка визначає реструктуризацію
заборгованості, що склалась на дату набрання чинності Законом,
тобто на 01.07.2003 року.
Господарський суд апеляційної інстанції спростовує як помилкову
позицію господарського суду першої інстанції про застосування до
правовідносин з поставки у 2004 році газу положень ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається
на неправильне застосування господарським судом при ухваленні
оскаржуваної постанови норм права щодо положень ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, Закону України “Про
реструктуризацію заборгованості боржника з квартирної плати,
плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та
електроенергію”.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних
обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України
дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваної постанови
господарським судом апеляційної інстанції обґрунтовано та з
правильним застосуванням законодавчих норм прийнято рішення про
припинення провадження у справі в частині погашення відповідачем
боргу у період судового розгляду справи; стягнення
заборгованості з урахуванням індексу інфляції та річних.
Зменшення судами попередніх інстанцій розміру неустойки, що
підлягає до стягнення, у пропорційному відношенні, базується на
встановлених судами виняткових обставинах справи та відповідає
принципам застосування положень ст. 551 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
ст. 233 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
та п. 3 ст. 83 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Однак, визначаючи обґрунтований розмір заявлених до стягнення
пені та штрафу, господарським судом при ухваленні оскаржуваної
постанови порушені положення ст. 260 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та п.
6 ст. 232 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Відповідно до розділу 2 договору, укладеного між сторонами у
справі, періодом поставки газу є місяць. Оплата поставленого
газу, обумовлена розділом 6 договору, проводиться щомісячно.
Нарахування позивачем пені за прострочення виконання грошового
зобов’язання за період з.09.2004 року підтверджує помісячні
строки виконання зобов’язань.
Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог
про стягнення неустойки (штрафу, пені) –ст. 258 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
. Отже, позовні вимоги, заявлені у вересні 2005 року,
про стягнення неустойки можуть обґрунтовуватися наявною
заборгованістю з оплати газу, поставленого не раніше.09.2004
року. Здійснений позивачем та прийнятий господарським судом
апеляційної інстанції розрахунок пені як обґрунтований, на базі
боргу за попередні періоди (до.09.2004 року), суперечить
цитованій вище нормі Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 260 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
порядок
обчислення позовної давності не може бути змінений за
домовленістю сторін.
Положеннями п. 6 ст. 323 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
визначено, що
нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання
зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором,
припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало
бути виконано.
Зазначене положення закону господарськими судами попередніх
інстанцій не застосоване.
Виходячи з наведеного, оскаржувана постанова в частині стягнення
пені та штрафу підлягає до скасування, з направленням справи у
цій частині на новий розгляд.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу КП “Дрогобичтеплоенерго” задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
11.05.2006 року у справі № 4/2359-11/320 скасувати у частині
стягнення пені та штрафу.
У цій частині справу передати на новий розгляд до господарського
суду Львівської області.
У решті –постанову залишити без зміни.
Головуючий, суддя Є. Борденюк
Судді: Л. Невдашенко
Н. Панченко