Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кравчука Г.А.

суддів Жаботиної Г.В., Мачульського Г.М.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

прокурор: Олексюк О.Б.

від позивача: Пивоваров А.А., Кизима Г.М.

від відповідача: Костильов В.Ю., Сарайєв О.Р.

розглянувши касаційне подання Заступника Генерального прокурора України

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2006р.

у справі № 27/75 Господарського суду м. Києва

за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України Державної Адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця", Відкритого акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перехрестя"

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ПрімСистем"

про витребування коштів та майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України Державної Адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця", Відкритого акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перехрестя" про витребування коштів у розмірі 5460грн. та нерухомого майна на суму 12655067грн. з чужого незаконного володіння.

Також позивачем заявлено клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.12.2005р. (судді: О.В.Бачун, С.В.Балац, О.М.Коротун) клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено, накладено арешт на нерухоме майно на суму 12655067грн., заборонено відповідачу та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, в тому числі, укладати договори та інші правочини, що спрямовані або можуть призвести до відчуження нерухомого майна.

Не погодившись з ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.12.2005р., Товариство з обмеженою відповідальністю "Перехрестя" подало апеляційну скаргу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2006р. (судді: С.В.Сотніков, С.Я.Дикунська, А.М.Лосєв) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перехрестя" задоволено, ухвалу Господарського суду м. Києва від 26.12.2005р. скасовано, в задоволені клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову відмовлено.

Не погодившись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2006р., заступник Генерального прокурора України вніс касаційне подання, в якому просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2006р. та залишити в силі ухвалу Господарського суду м. Києва від 26.12.2005р. Свою вимогу заступник Генерального прокурора України мотивує тим, що господарським судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Розглянувши касаційне подання, перевіривши правильність застосування місцевим та апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційне подання заступника Генерального прокурора України підлягає задоволенню частково.

Як вже було зазначено вище, ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.12.2005р. (судді: О.В.Бачун, С.В.Балац, О.М.Коротун) клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено, накладено арешт на нерухоме майно на суму 12655067,00 грн., заборонено відповідачу та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, в тому числі, укладати договори та інші правочини, що спрямовані або можуть призвести до відчуження нерухомого майна.

Скасовуючи зазначену ухвалу, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того що, позивач, в порушення ст. 33 ГПК України (1798-12) , не надав суду беззаперечних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи унеможливити виконання рішення у разі задоволення позову позивача.

Проте, з таким висновком господарського суду погодитися не можна з огляду на таке.

Згідно ст. 66 ГПК України (1798-12) , господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Наведена норма права надає право суду вжити заходів щодо забезпечення позову у будь-якій стадії провадження у справі лише за відсутності гарантій з боку відповідача забезпечити виконання рішення суду, яке може бути не на його користь, а тому підстав для скасування ухвали з наведених у постанові апеляційного господарського суду мотивів не було.

Як вже було зазначено вище, Господарським судом м. Києва у складі колегії суддів О.В.Бачун, С.В.Балац, О.М.Коротун 26.12.2005р. винесено ухвалу, якою задоволено клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, накладено арешт на нерухоме майно на суму 12655067,00 грн., заборонено відповідачу та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, в тому числі, укладати договори та інші правочини, що спрямовані або можуть призвести до відчуження нерухомого майна.

Згідно Указу Президента України "Про переведення судді" від 23.12.2005р. №1829/2005 (1829/2005) суддю Господарського суду м. Києва Коротун О.М. переведено на роботу на посаді судді Господарського суду Київської області в межах п'ятирічного строку.

Відповідно до Указу Президента України "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" від 10.06.1997р. №503/97 (503/97) , акти Верховної Ради України і Президента України про призначення відповідно до законодавства на посади і звільнення з посад набирають чинності з моменту їх прийняття.

Проте, порядок призначення (обрання) судді на посаду та порядок переведення судді до іншого суду визначений ст. 61 та ст. 62 Закону України "Про судоустрій України" (3018-14) .

Згідно ч. 4 ст. 61 Закону України "Про судоустрій України" (3018-14) посада судді та інші умови його праці згідно з законодавством про працю визначаються в наказі голови відповідного суду. Суддя може бути переведений до іншого суду в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч. 2 ст. 62 Закону України "Про судоустрій України" (3018-14) переведення судді за його заявою з одного суду до іншого суду того самого рівня і спеціалізації здійснюється Президентом України за поданням Голови Верховного Суду України або голови відповідного вищого спеціалізованого суду згідно з вимогами закону.

Як випливає з аналізу вищенаведених правових норм, порядок переведення судді з одного суду до іншого регулюється також і приписами Кодексу законів про працю (322-08) . Проте, апеляційним господарським судом не було досліджено обставин щодо звільнення з посади судді Господарського суду м. Києва Коротун О.М. за наказом голови зазначеного суду. Що свідчить про неповне з'ясування обставин щодо права судді Коротун О.М. на підписання оскаржуваної ухвали.

Iнститут забезпечення позову є засобом, що гарантує виконання майбутнього рішення господарського суду. Забезпечення позову застосовується судом, якщо невжиття таких заходів може ускладнити чи унеможливити виконання судового рішення.

Вибір способу забезпечення позову залежить від суті позовної вимоги. Не допускається застосування заходів забезпечення позову, які не пов'язані із заявленими вимогами.

Як вже було зазначено, заст. генерального прокурора заявлено вимоги щодо витребування коштів у розмірі 5460грн. та нерухомого майна на суму 12655067грн. з чужого незаконного володіння. Представником Генеральної прокуратури України було заявлено клопотання щодо вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що є предметом позовних вимог.

Заходи до забезпечення позову визначені ст. 67 ГПК України (1798-12) , якою визначено, що позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Про забезпечення позову виноситься ухвала.

Як випливає з приписів вищенаведеної правової норми, забезпечення позову про витребування майна з чужого незаконного володіння шляхом накладення арешту можливе лише на індивідуально визначене майно, яке є предметом позову.

Крім того, ухвала про забезпечення позову, яку виносить господарський суд, повинна відповідати вимогам ст. 86 ГПК України (1798-12) .

Згідно ч. 2 ст. 86 ГПК України (1798-12) ухвала господарського суду має містити: 1) найменування господарського суду, номер справи і дату винесення ухвали, найменування сторін, ціну позову, вимогу позивача, прізвища судді (суддів), представників сторін, прокурора, інших осіб, які брали участь у засіданні (із зазначенням їх посад); 2) стислий виклад суті спору або зміст питання, з якого виноситься ухвала; 3) мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство; 4) висновок з розглянутого питання; 5) вказівку на дії, що їх повинні вчинити сторони, інші підприємства, організації, державні та інші органи та їх посадові особи у строки, визначені господарським судом.

Враховуючи, що накладення арешту можливе лише на індивідуально визначене майно, яке до того ж є предметом позову, то господарський суд першої інстанції в мотивувальній частині ухвали повинен зазначити факт про наявність у боржника відповідного майна, охарактеризувати його ознаки, за якими те чи інше майно відрізняється від подібного. Проте, місцевий господарський суд зазначені обставини не дослідив та оцінки не дав, що свідчить про порушення відповідних правових норм.

Наведене свідчить про неповне з'ясування судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а, отже, і порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне подання заступника Генерального прокурора України задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду м. Києва від 26.12.2005р. та постанову Київського апеляційного господарського суду України від 11.04.2006р. у справі №27/75 скасувати, справу направити до Господарського суду м. Києва для розгляду клопотання.