ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.08.2006 Справа N 17/633-05
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Г.П. Коробенко –головуючого
Н.О. Волковицької
Г.М. Фролової
за участю представників:
Позивача Пільганчука В.В. дов. від 23.12.05 р.
Відповідачів Васильцева С.О. дов. від 25.10.05 р.
3 особи Калько Н.Г. дов. від 14.08.06 р.
Фадеєва В.Ю. дов. від 04.07.06 р.
Пономаренко С.В. дов. від 29.12.05 р.
розглянувши Державного підприємства «Укрриба»
матеріали
касаційної скарги
на постанову від 30.05.2006року Харківського апеляційного
у справі господарського суду
№ 17/633-05 господарського суду Сумської
області
за позовом Державного підприємства «Укрриба»
до Відкритого акціонерного товариства
третя особа «Лебединська
рибоводно-меліоративна станція»
Регіональне відділення Фонду
державного майна України в Сумській
області
про визнання договору недійсним
В С Т А Н О В И В:
Державне підприємство “Укрриба” звернулось до господарського
суду Сумської області з позовною заявою про визнання недійсним
договору оренди нерухомого майна від 01.06.2000р. № 160,
укладеного між ВАТ “Лебединська рибоводно-меліоративна станція”
(орендар) та Регіональним відділенням Фонду державного майна
України по Сумській області. В подальшому позивач змінив позовні
вимоги і просив розірвати зазначений договір.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спільним наказом Фонду
державного майна України та Міністерства аграрної політики
України від 06.05.2003р. № 126/752 “Про передачу гідротехнічних
споруд” ( v0126555-03 ) (v0126555-03)
державному підприємству "Укрриба" на
праві повного господарського відання передається на баланс
державне майно, яке не увійшло до статутних фондів створюваних в
процесі приватизації господарських товариств, одним з яких є ВАТ
“Лебединська рибоводно меліоративна станція”.
29.06.2004 року Законом України № 1905-ІУ ( 1905-15 ) (1905-15)
частину
другу статті 4 Закону України “Про оренду державного та
комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
доповнено абзацом п'ятим, згідно
з яким не можуть бути об'єктами оренди, зокрема, об'єкти
державної власності, що мають загальнодержавне значення і не
підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5
Закону України "Про приватизацію державного майна" ( 2163-12 ) (2163-12)
,
а також об'єкти, включені до переліку об'єктів права державної
власності, що не підлягають приватизації, затвердженого Законом
України “Про перелік об'єктів права державної власності, що не
підлягають приватизації” ( 847-14 ) (847-14)
, які випускають підакцизну
продукцію.
Відповідно до абзаців 18, 19 підпункту "г" п. 2 ст. 5 Закону
України "Про приватизацію державного майна" ( 2163-12 ) (2163-12)
приватизації не підлягають водосховища і водогосподарські канали
комплексного призначення, міжгосподарські меліоративні системи,
гідротехнічні захисні споруди, до яких відносяться гідроспоруди,
що знаходяться в користуванні ВАТ “Лебединська рибоводно-
меліоративна станція” за оспорюваним договором.
Рішенням господарського суду Сумської області від 26.12.2005р. в
задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що рішенням
господарського суду Сумської області від 31.10.2005р. по справі
№ 2/137 за позовом ВАТ “Лебединська рибоводно-меліоративна
станція” до Регіонального відділення Фонду державного майна
України в Сумській області про визнання договору оренди дійсним,
оспорюваний договір оренди № 160 від 01.06.2000р., укладений між
ВАТ “Лебединська РМС” та Регіональним відділенням ФДМУ в
Сумській області, визнано дійсним та продовжено на строк до
01.06.2010р. на тих самих умовах.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
30.05.2006р. рішення господарського суду Сумської області від
26.12.2005р. залишено без змін.
Постанова мотивована тим, що відповідно статті 651 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
договір може бути розірваний за
рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного
порушення договору другою стороною та в інших випадках,
встановлених договором або законом. Позивач не є стороною
оспорюваного договору, а тому виходячи зі змісту статей 651-654
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, статті 188 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, не може вимагати розірвання даного
договору.
Одночасно, апеляційний суд не погодився з мотивувальною частиною
рішення господарського суду Сумської області щодо підстав
відмови в позові з посиланням на рішення у справі № 2/137-05 від
31.10.2005р., оскільки ДП “Укрриба” не брав участь у вказаній
справі.
Державне підприємство “Укрриба” подало до Вищого господарського
суду України касаційну скаргу на постанову Харківського
апеляційного господарського суду від 30.05.2006р., в якій
просить постанову у справі скасувати в зв’язку з порушенням
судами норм матеріального та процесуального права.
Свої доводи заявник обґрунтував тим, суд першої інстанції не
врахував зміни в законодавстві України, які регулюють спірні
правовідносини між сторонами, зокрема нові положення статті 4
Закону України “Про оренду державного та комунального майна”
( 2269-12 ) (2269-12)
з доповненнями, внесеними Законом України № 1905-ІУ
від 29.06.2004р. ( 1905-15 ) (1905-15)
Також скаржник доводить, що суд неправильно тлумачить та
застосовує норми статей 651, 652 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, оскільки поняття “сторони” та “заінтересованої
сторони”, на вимогу якої може бути розірвано договір, є ширшим,
ніж це тлумачить суд; тобто заінтересованою стороною, на вимогу
якої може бути розірвано договір, може бути не тільки сторона
договору, а й особа, чиї права та інтереси порушуються дією
цього договору.
Заслухавши доповідь судді –доповідача та присутніх в судовому
засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали
справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи
та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній
справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що предметом спору у даній
справі є розірвання договору оренди нерухомого майна за № 160.
Судами при розгляді справи встановлено, що оспорюваний договір
укладено 01.06.2000р. між ВАТ “Лебединська рибоводно-
меліоративна станція” (орендар) та Регіональним відділенням
Фонду державного майна України в Сумській області.
Стаття 651 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
передбачає
підстави для зміни або розірвання договору. Згідно з цією нормою
зміна або розірвання договору допускається лише за згодою
сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір
може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу
однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою
стороною та в інших випадках, встановлених договором або
законом.
Відповідно до статті 652 цього кодексу ( 435-15 ) (435-15)
, якщо сторони
не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з
обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання,
договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною
четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу
заінтересованої сторони.
Аналогічні приписи містяться у статті 188 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
.
Виходячи зі змісту зазначених статей, апеляційний господарський
суд дійшов правильного висновку щодо тлумачення поняття
заінтересована сторона як сторона по договору та відсутності у
позивача права вимоги розірвання договору, оскільки він не є
стороною цього договору.
Висновок апеляційної інстанції щодо неправильного застосування
господарським судом Сумської області статті 35 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
також є
обґрунтованим, оскільки факти, встановлені рішенням
господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські
спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при
вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Апеляційний господарський суд також вірно зазначив, що заявлені
позивачем у даній справі вимоги не відповідають способам захисту
цивільних прав, визначеним цивільним законодавством. Але це не
позбавляє право сторону, яку не було залучено до участі у будь-
якій справі, оспорювати таке рішення у передбаченому законом
порядку, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується її
прав і обов'язків.
Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарський суд
апеляційної інстанції в порядку статті 43, 101 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і
об’єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в
їх сукупності; дослідив, встановив та надав юридичну оцінку
наданим сторонами доказам та дійшов обґрунтованого висновку про
відмову у задоволенні позовних вимог.
Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та
процесуального права не знайшли свого підтвердження та
суперечать матеріалам справи, у зв’язку з чим підстав для зміни
чи скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не
вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Сумської області від 26.12.05р. та
постанову Харківського апеляційного господарського суду від
30.05.06р. у справі № 17/633-05 господарського суду Сумської
області залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий Г. Коробенко
Судді Н.Волковицька
Г. Фролова