ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.08.2006 Справа N 36/50
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючий суддя Муравйов О. В.
судді Грейц К. В.
Фролова Г. М.
розглянула
касаційну скаргу Дочірнього підприємства
“Нафтогазобслуговування” Національної
акціонерної компанії “Нафтогаз України”
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 16.05.2006 року
по справі № 36/50
Господарського міста Києва
суду
за позовом Дочірнього підприємства
“Нафтогазобслуговування” Національної
акціонерної компанії “Нафтогаз України”
до Відкритого акціонерного товариства “Укрмаш-
Конверсія”
Про визнання частково недійсним договору
За участю представників сторін:
від позивача: не з’явився
від відповідача: Корнієнко В. В. –юрист, дов. від 25.01.06 №
115
Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.07.2006 року у
складі колегії суддів Муравйов О. В. (головуючий), Полянський А.
Г., Коробенко Г. П. касаційна скарга Дочірнього підприємства
“Нафтогазобслуговування” Національної акціонерної компанії
“Нафатогаз України” була прийнята до провадження, її розгляд
призначений на 11 год. 20 хв. 10.08.2006 року.
У зв’язку з хворобою судді Полянського А. Г. розпорядженням
Заступника Голови Вищого господарського суду України А. Й.
Осетинського для розгляду справи № 36/50 в касаційному порядку
утворена колегія суддів в наступному складі: головуючий
–Муравйов О. В., судді Грейц К. В., Фролова Г. М.
Відводів зазначеному складу колегії суддів не заявлено.
Представник заявника касаційної скарги –позивача по справі ДП
“Нафтогазобслуговування” НАК “Нафтогаз України” в судове
засідання не з’явився. До початку судового засідання до суду
надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи на
інший день у зв’язку з вибуттям 04.08.2006р. представника
позивача юриста Негреші М. О., який веде дану справу, у
відпустку в м. Трускавець для лікування. З клопотання
вбачається, що позивач заздалегідь був повідомлений про дату,
час та місце проведення судового засідання. Ухвалою Вищого
господарського суду України від 06.07.2006р. про прийняття
касаційної скарги та призначення її до розгляду явка
представників сторін обов’язковою не визнавалася. Відповідно до
ст. 111-8 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна скарга розглядається
у двомісячний строк з дня надходження справи разом із касаційною
скаргою до Вищого господарського суду України. Подана позивачем
касаційна скарга разом із справою надійшла до Вищого
господарського суду України 30.06.2006р. Враховуючи строк
розгляду справи, графік відпусток суддів Вищого господарського
суду України, межі перегляду справи в касаційній інстанції,
передбачені ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а також те, що
всі доводи позивача щодо застосування норм матеріального та
процесуального права викладені заявником в касаційній скарзі,
суд касаційної інстанції вважає, що неявка представника позивача
не перешкоджає розгляду скарги за наявними матеріалами
відповідно до ст. 75, 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
без участі
представника сторони, належним чином повідомленої про дату, час
та місце розгляду справи.
За згодою відповідача в судовому засіданні 10.08.2006 року було
оголошено вступну і резолютивну частини постанови Вищого
господарського суду України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач Дочірнє підприємство
“Нафтогазобслуговування” Національної акціонерної компанії
“Нафтогаз України” звернувся до Господарського суду міста Києва
з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Укрмаш-
Конверсія” про визнання п. 4.2.8 договору № 42/09-1 від
25.06.2003р., укладеного між сторонами, недійсним з моменту
укладення. Заявою від 27.02.2006р. № 10юр-6/06 позивач уточнив
підстави позову. Позовні вимоги обгрунтовані невідповідністю
положень цього пункту договору вимогам закону, а тому позивач
просив визнати його недійсним на підставі ч. 1 ст. 48 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2006р. по
справі № 36/50 (суддя Трофименко Т. Ю.) позовні вимоги
задоволені повністю, спірний пункт 4.2.8 договору № 42/09-1 від
25.06.2003р. оренди автомобілів, укладеного між ДП
“Нафтогазобслуговування” НАК “Нафтогаз України” та ВАТ “Укрмаш-
Конверсія” визнаний недійсним з моменту укладення. Судові
витрати в сумі 85 грн. держмита та 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу стягнуті з
відповідача.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого суду,
відповідач ВАТ “Укрмаш-Конверсія” подав апеляційну скаргу, яка
частково задоволена постановою Київського апеляційного
господарського суду від 16.05.2006р. № 36/50 (головуючий суддя
Моторний О. А., судді Кошіль В. В., Вербицька О. В.): рішення
місцевого суду скасовано частково, прийняте нове рішення про
часткове задоволення позову. Зазначеною постановою в задоволенні
позову в частині визнання недійсним з моменту укладення п. 4.2.8
договору № 42/09-1 від 25.06.2003р. оренди автомобілів,
укладеного між ДП “Нафтогазобслуговування” НАК “Нафтогаз
України” та ВАТ “Укрмаш-Конверсія”, щодо сплати штрафу в сумі
914248 грн., що складає 40% від початкової вартості автомобілів,
відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.
Позивач ДП “Нафтогазобслуговування” НАК “Нафтогаз України”
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційної
скаргою на постанову апеляційної інстанції, в якій просить
постанову апеляційної інстанції скасувати в частині часткового
задоволення апеляційної скарги, часткового скасування рішення
місцевого суду, прийняття нового рішення про часткове
задоволення позову; також заявник просить залишити в силі
рішення місцевого суду. Підставою своїх вимог заявник зазначає
порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та
процесуального права.
Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав. Представник
відповідача в судовому засіданні доводи позивача, викладені в
касаційній скарзі, заперечив, просив залишити постанову
апеляційної інстанції без змін.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-
доповідача, пояснення представника відповідача, проаналізувавши
на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність
застосування судами норм матеріального та процесуального права,
колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла
наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції
виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та
повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського
суду.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між
позивачем ДП “Нафтогазобслуговування” НАК “Нафтогаз України” та
відповідачем ВАТ “Укрмаш-Конверсія” 25.06.2003р. був укладений
договір № 42/09-1 оренди автомобілів, згідно п. 1.1 якого
відповідач передав позивачу в строкове користування автомобілі
SRODA Oktavia Elegance в кількості 20 одиниць. Термін дії
договору відповідно до п. 9.3 з 25.06.2003р. по 25.06.2008р.
Пунктом 9.2. договору передбачено, що дія договору може бути
припинена достроково за взаємною згодою сторін, про що сторони
підписують додаткову угоду. Пунктом 4.2.8 договору передбачено,
що у разі розірвання договору з ініціативи позивача останній
сплачує відповідачу штраф у сумі 914428 грн. (40% від початкової
вартості автомобілів) та відшкодовує збитки у сумі 1372643 грн.,
що складає 60% від загальної вартості орендованих автомобілів.
В позовній заяві (з врахуванням поданих уточнень) позивач
просить визнати недійсним пункт 4.2.8 зазначеного договору на
підставі ч. 1 ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, ч. 1, 2 ст. 5 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, ч. 1 та п. 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ч.
2 ст. 652 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ч. 3 ст. 1 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 54 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
позовна
заява серед іншого повинна містити посилання на законодавство,
на підставі якого подається позов.
Відповідно до ст. 22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
право змінити
підстави позову належить позивачу.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції послався на ст. 611,
ч. 1 ст. 610, 549, 623, 15, 16, 217 і Прикінцеві та перехідні
положення ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 224, 225, 188, п. 4
Прикінцевих положень ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного
господарського суду про те, що розглядаючи позов про визнання
договору недійсним в частині суд повинен перевіряти
відповідність спірних умов договору законодавству, яке діяло на
момент укладення договору.
У зв’язку з цим суд касаційної інстанції погоджується із
застосуванням апеляційною інстанцією до спірних правовідносин
положень ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
при перевірці відповідності умов п.
4.2.8 договору законодавству.
На момент укладення договору № 42/09-1 від 25.06.2003р. питання
оренди регулювалися главою 25 “Майновий найом” Цивільного
кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, а також Законом України “Про оренду
державного та комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
(відповідно до ч.
4 ст. 1 Закону ( 2269-12 ) (2269-12)
).
Відповідно до ст. 162 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
одностороння відмова
від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не
допускається, за винятком випадків, передбачених законом.
Статтею 26 Закону України “Про оренду державного та комунального
майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
передбачається, що одностороння відмова від
договору оренди не допускається (ч. 1), договір оренди може бути
розірвано за погодженням сторін; на вимогу однієї із сторін
договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду,
арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань
та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України
(ч. 3).
Підстави для дострокового розірвання договору з ініціативи
наймача передбачені ст. 270 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
За змістом спірного пункту 4.2.8 договору оренди автомобілів, в
ньому не йшлося про випадки розірвання договору з ініціативи
орендаря у випадках, які передбачені законом.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що
застосування неустойки, передбаченої в п. 4.2.8 договору № 42/09-
1 від 25.06.2003р., у вигляді штрафу в сумі 914428 грн., що
становить 40% від початкової вартості автомобілів, не суперечить
ст. 179 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, яка була чинною на момент укладення
договору.
Також є вірним висновок суду апеляційної інстанції, що ст. 203
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, яка була чинною на момент укладення
зазначеного договору, не передбачала можливості визначення
сторонами в договору суми збитків, пов’язаних з невиконанням
зобов’язань. Розмір таких збитків повинен доводитися
зацікавленою стороною в кожному конкретному випадку порушення
зобов’язань.
Отже, касаційна інстанція вважає, що рішення суду першої
інстанції про повне задоволення позовних вимог було вірно
скасоване в частині судом апеляційної інстанції на підставі п. 4
ч. 1 ст. 104 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у зв’язку з невірним
застосуванням норм матеріального права.
В касаційній скарзі заявник (позивач) просить скасувати
постанову апеляційної інстанції в частині відмови в позові та
залишити без змін рішення суду першої інстанції. Оскільки суд
касаційної погодився з висновком суду апеляційної інстанції про
невірне застосування норм матеріального права судом першої
інстанції, вимоги заявника, викладені в касаційній скарзі,
задоволенню не підлягають. Крім того, стверджуючи в касаційній
скарзі про порушення апеляційним господарським судом норм
процесуального права, заявник не наводить обгрунтування своїх
доводів, а також не зазначає, які саме норми процесуального
законодавства були порушені при прийнятті оскаржуваної
постанови.
Оскільки на відміну від апеляційної інстанції в силу вимог ст.
111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
суд касаційної інстанції здійснює
не перегляд справи, а розглядає касаційну скаргу, виходячи з
викладених в касаційній скарзі доводів та вимог суд касаційної
інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної
скарги.
За таких обставин постанова апеляційного господарського суду
залишається без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу Дочірнього підприємства
“Нафтогазобслуговування” Національної акціонерної компанії
“Нафтогаз України” залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
16.05.2006 року по справі № 36/50 Господарського суду міста
Києва залишити без змін.
Головуючий суддя О. В. Муравйов
Судді К. В. Грейц
Г. М. Фролова