ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.08.2006 Справа N 17/240
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Н. Ткаченко - головуючого,
суддів: Є.Борденюк,
В.Харченка,
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну Керченського морського торговельного порту
скаргу
на постанову від 31.05.2006 року
Донецького апеляційного господарського суду
у справі № 17/240
за позовом Керченського морського торговельного порту
до ТОВ “Маріупольське експортно-імпортне бюро”
(“Марімпекс”)
Про стягнення 43 790,34 грн.
В судове засідання прибули представники сторін:
позивача Климачова Л.С. (дов. від 06.10.2005 року)
Заслухавши суддю-доповідача –Є. Борденюк, пояснення представника
позивача перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд
України
В С Т А Н О В И В:
Позивачем заявлений позов про стягнення з відповідача частини
неоплаченого ним боргу за спожиті послуги, що становить розмір
нарахованого податку на додану вартість цих послуг.
Організація надання послуг при транзитному проходженні Керч-
Єнікольським каналом суден під українським та іноземними
прапорами, що прямують в/з Азовського моря та знаходяться під
агентуванням відповідача, є предметом договору № Т-99-30 від
21.12.1999 (додатки від 29.12.2000, 31.12.2002).
Обов’язок відповідача перераховувати позивачу належні останньому
збори та плати за послуги по кожному судну, яке прямує каналом
під агентуванням відповідача, закріплений п. 4. 1. договору та
витікає із положень ст. ст. 116-117 Кодексу торгівельного
мореплавства України ( 176/95-ВР ) (176/95-ВР)
.
Рішенням господарського суду Донецької області від 09.02.2006
(колегія суддів: Н. Ломовцева, О. Донець, М.Мальцев) позовні
вимоги задоволені у частині стягнення боргу у сумі 28 045,05
грн., у решті –у позові відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідно до п. п. 3. 1. 1. п.
3. 1. ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
до об’єкту оподаткування податком на додану
вартість, зокрема, відносяться операції платників податку з
продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.
Податок, що становить 20% бази оподаткування, визначеної статтею
4 цього Закону, додається до ціни товарів (робіт, послуг).
Позивач уточнив розрахунок позову, обґрунтувавши підстави
нарахування (утримання) податку на додану вартість на послуги,
надані судном, що здійснювали перевезення вантажу, що
імпортується, експортується, проходить транзитом.
Зважаючи на те, що п. 11. 15. Прикінцевих положень Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
збережений у спірному періоді (2000-2002 р. р.) існуючий порядок
сплати податку на додану вартість за операціями з надання
послуг, пов’язаних з перевезенням (переміщенням) пасажирів та
вантажів транзитом через територію і порти України,
господарський суд при ухваленні судового рішення дійшов висновку
про безпідставність нарахування позивачем податку на додану
вартість за операціями, пов’язаними з перевезенням вантажу
транзитом, оскільки такі послуги звільнені від податку.
Нарахування (утримання) податку на додану вартість на послуги
порту, пов’язані з перевезенням вантажу, що імпортується, та
вантажу, що експортується, господарський суд визнав
обґрунтованим, задовольнивши позовні вимоги у частині стягнення
28 045,05 грн..
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
31.05.2006 (колегія суддів: О. Стойка, Н. Акулова, Т. Геза)
рішення у справі скасоване у частині задоволених позовних вимог,
та у цій частині відмовлено у позові. У решті – рішення залишене
без зміни.
Тобто оскаржуваною постановою відмовлено у задоволенні позовних
вимог у повному обсязі.
Постанова суду мотивована тим, що визначені постановами Кабінету
Міністрів України від 18.04.1996 року № 442 ( 442-96-п ) (442-96-п)
та від
12.10.2000 року № 1544 ( 1544-2000-п ) (1544-2000-п)
портові збори та плата за
послуги, що надаються судом у морських торговельних портах
України, є граничними, тобто такими, до складу яких входить
податок на додану вартість.
Крім того, господарський суд апеляційної інстанції при ухваленні
оскаржуваної постанови дійшов висновку, що надані відповідачем
агентську послуги призначалися для використання та споживання за
межами митної території України, а тому нарахування на такі
послуги 20% податку на додану вартість не засноване на законі
або договорі.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на
неправильне застосування господарським судом при ухваленні
оскаржуваної постанови норм права.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних
обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України
дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення,
виходячи з такого.
Постановою Вищого господарського суду України від 15.09.2005
року, якою скасовані попередні судові рішення у справі, а справа
направлена на новий розгляд, визнано помилковим тлумачення судом
законодавчих норм щодо включення до тарифів, як портових зборів
та інших послуг, встановлених Кабінетом Міністрів України,
податку на додану вартість. Підтримання при новому розгляду
спору судом апеляційної інстанції свого висновку про включення
податку на додану вартість до тарифів, є способом перевірки
судового рішення касаційної інстанції, що суперечить положенням
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
; за
правилами застосування норм матеріального права суперечить ч. 2
ст. 19, п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст.
ст. 3, 4, 6 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Встановлення господарським судом апеляційної інстанції при
ухваленні постанови факту про те, що надані відповідачем
агентські послуги призначалися для використання та споживання за
межами митної території України, суперечить положенням ст. 84
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
оскільки предметом позову є плата портових зборів та інших
платежів із суден, послуги яким надавалися портом. Агентські
послуги не є предметом позову.
Крім того, відмовляючи у позові про стягнення з відповідача
частини неоплаченого ним боргу за надані портом послуги, яка
(частина) складає суму податку на додану вартість, господарський
суд при ухваленні оскаржуваної постанови не посилається на норми
Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
яким визначені операції, що звільняються від оподаткування (ст.
5 Закону), або визначені операції, що оподатковуються за
нульовою ставкою (ст. 6 Закону). Про зазначений недолік при
вирішенні спору, вказано у постанові Вищого господарського суду
України від 15.09.2005 року.
Відповідно до п. п. 6. 2. 1. п. 6. 2. ст. 6 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(у редакції, що була
чинною у спірний період) податок за нульовою ставкою
обчислюється щодо операції з продажу товарів, що були вивезені
(експортовані) платником податку за межі митної території
України. Тобто пільга щодо сплати податку на додану вартість
послуг, які вивозяться (експортуються), не передбачена.
Виходячи з наведеного, постанова у справі підлягає до
скасування; рішення –слід залишити без зміни, підтримуючи його
правове обґрунтування.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Керченського морського торговельного порту
задовольнити.
Постанову від 31.05.2006 Донецького апеляційного господарського
суду у справі № 17/240 скасувати.
Рішення від 09.02.2006 господарського суду Донецької області у
справі № 17/240 залишити без зміни.
Головуючий, суддя Н. Ткаченко
Судді: Є. Борденюк
В. Харченко