ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.08.2006 Справа N 05/21-06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Н. Ткаченко,
суддів: Є. Борденюк,
В. Харченка,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ)
фірма “Сприяння”
на постанову від 24.05.2006 року
Харківського апеляційного господарського суду
у справі № 05/21-06
за позовом ТОВ фірма “Сприяння”
до Акціонерного товариства відкритого типу (АТВТ)
“Харківський канатний завод”
Про зобов’язання до укладення договору
В судове засідання прибули представники сторін:
позивача Хитровій О.М. (дов. від 09.03.2006 року)
відповідача Братовченко М.А. (дов. від 01.03.2006 року)
Заслухавши суддю-доповідача –Є. Борденюк, пояснення
представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий
господарський суд України
В С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги обґрунтовуються наступними обставинами.
12.09.2003 року між ТОВ фірма “Сприяння” та АТВТ “Харківський
канатний завод” укладений договір № 123-С, відповідно до умов
якого емітент (відповідач) доручає, а реєстратор (позивач)
приймає на себе зобов’язання щодо формування та зберігання
системи реєстру акціонерів АТВТ “Харківський канатний завод”.
Відповідно до порядку, передбаченого п. 6. 2. договору та
Положення про порядок ведення реєстру власників іменних цінних
паперів, затвердженого рішенням ДКЦПФР № 60 від 26.05.1998 року
( vr060312-98 ) (vr060312-98)
, листом № 01/491 від 22.09.2005 року відповідач
повідомив позивача про розірвання договору і призначив дату
закриття реєстру на 11.11.2005 року в зв'язку з прийняттям
загальними зборами акціонерів АТВТ “Харківський канатний завод”
рішення від 15.09.2005 року про затвердження нового реєстратора.
Згідно з п. п. 2. 1. 10. договору у випадку закриття особових
рахунків зареєстрованих осіб та/або емітента, емітент
зобов'язаний укласти з реєстратором договір зберігання
документів, які були підставою для внесення змін до цих особових
рахунків, а також оплатити послуги реєстратора, пов'язані із
зберіганням цих документів протягом п'яти років з дати закриття
відповідних рахунків.
Вартість зберігання, передбаченого п. п. 2. 1. 10. договору,
встановлюється у договорі зберігання, який сторони укладають у
випадку закриття особових рахунків зареєстрованих осіб та/або
емітента (п. 3. 4. договору).
Припинення дії договору є однією із підстав закриття особових
рахунків зареєстрованих осіб та емітента. В цьому випадку
емітент, до дати закриття реєстру, повинен укласти договір
зберігання, передбачений п. п. 2. 1. 10. договору, оплатити
послуги по зберіганню та заборгованість за формування та ведення
реєстру, якщо є така заборгованість відповідно до п. 6. 3.
договору.
Разом з цим повідомленням № 01/491 від 22.09.2005 року
відповідач направив позивачу два примірника договору зберігання.
ТОВ фірма “Сприяння” не погодилось з запропонованими АТВТ
“Харківський канатний завод” умовами договору в частині вартості
послуг позивача по зберіганню (10,00 грн. в місяць) та обсягом
предмету договору і, в порядку ст. 646 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, направило відповідачу листом від 09.11.2005
року свій варіант договору зберігання з іншим (ширшим) обсягом
предмету договору та вартістю послуг (308,00 грн. в місяць).
За наведених обставин, ТОВ фірма “Сприяння” звернулося до
господарського суду з позовом про зобов’язання АТВТ “Харківський
канатний завод” до укладення договору зберігання у редакції,
запропонованій позивачем, обґрунтовуючи свої вимоги положеннями
ч. 2 ст. 649 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
щодо передачі у випадках,
встановлених за домовленістю сторін або законом, розбіжностей,
що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі
правового акта, на вирішення суду, а також умовами договору (п.
5. 2.), про те, що спори, що виникають у зв’язку з виконанням
цього договору і залишаються неврегульовані відповідно до п. 5.
1., передаються для вирішення до відповідного господарського
суду.
Рішенням господарського суду Харківської області від 03.04.2006
року у справі № 05/21-06 (суддя В. Ольшанченко) в задоволенні
позовних вимог відмовлено повністю.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
24.05.2006 року (колегія суддів: В. Афанасьєв, А. Бухан, О.
Шевель) рішення господарського суду Харківської області від
03.04.2006 року у справі № 05/21-06 залишено без зміни.
Судові рішення у справі мотивовані тим, що відповідно до п. 2 ч.
1 ст. 193 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
до виконання
господарських договорів застосовуються відповідні положення
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
з урахуванням
особливостей, передбачених цим Кодексом ( 435-15 ) (435-15)
.
Господарські суди попередніх інстанцій, виходячи з положень ст.
1 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
про предмет регулювання, доходять
висновку, до спірного договору зберігання слід застосовувати
відповідні положення ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, оскільки між
сторонами склалися господарські правовідносини і договір № 123-С
від 12.09.2003 року є господарським договором.
Згідно з ст. 179 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
господарські договори
укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом
України ( 435-15 ) (435-15)
з урахуванням особливостей, передбачених цим
Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів
договорів.
Зокрема, господарські суди першої та апеляційної інстанції
зауважують на особливості укладення господарських договорів за
рішенням суду, викладені в ст. 187 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, проте,
які відсутні в ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Так, відповідно до ст. 187 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
спори, що
виникають при укладанні господарських договорів за державним
замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на
підставі закону та в інших випадках, встановлених законом,
розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути
предметом розгляду суду у разі, якщо це передбачено угодою
сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський
договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
Виходячи з вищезазначених законодавчих положень, господарські
суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що договір зберігання
у справі має укладений за взаємним волевиявленням сторін, а не
за рішенням суду у зв’язку з недосягненням сторонами згоди з
усіх істотним умов, враховуючи наступне.
В ході розгляду справи встановлено, що спірний договір
зберігання не укладається за державним замовленням та чинним
законодавством не передбачена обов'язковість його укладання;
положення договору № 123-С від 12.09.2003 року не містить
положень про можливість чи обов’язковість укладення договору
зберігання за рішенням суду або інші переддоговірні спори за
ним.
Крім того, при винесенні оскаржуваних рішень встановлено, що
інших угод, крім договору № 123-С від 12.09.2003 року, сторони
не укладали, як і не укладався ними попередній договір.
Щодо договору № 123-С від 12.09.2003 року, то господарські суди
зазначають про неможливість його віднесення до попереднього
договору, у зв’язку з невідповідністю умов даного договору
вимогам ст. 182 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, а саме, не зазначенням
істотних умов договору зберігання, а також зауважують про
укладення договору № 123-С від 12.09.2003 року до набрання
чинності ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, коли в законодавчому порядку не
був передбачений такий вид договору як попередній.
Посилання позивача на положення ч. 2 ст. 649 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
відхилені господарськими судами є безпідставні,
зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів наявності
домовленості сторін про передачу справи на вирішення суду,
наявність такої домовленості заперечується відповідачем.
Також відхилені посилання на п. 5. 2. договору, зважаючи на те,
що названий пункт договору, на думку господарських судів,
стосується спорів, що виникають саме у зв'язку з виконанням
договору № 123-С від 12.09.2003 року, а не договору зберігання.
Доводи позивача щодо обґрунтування заявленої позовної вимоги
абз.4 п. 3.2.2, абз.6 п. 3.4, п. 8.18 Положення про порядок
ведення реєстру власників іменних цінних паперів, затвердженого
рішенням ДКЦПФР № 60 від 26.05.1998 року ( vr060312-98 ) (vr060312-98)
, не
прийняті до уваги як безпідставні, у зв’язку з посиланням в них
лише на обов'язок реєстратора (позивача) зберігати документи,
які були підставою для внесення змін до особових рахунків
зареєстрованих осіб і емітента, та відсутністю вказівок на
обов'язок емітента укласти з реєстратором договір зберігання та
про вартість послуг по зберіганню.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ТОВ фірма “Сприяння”
посилається на неправильне застосування господарськими судами
попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень
матеріальних норм права та порушення процесуальних норм.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних
обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України
дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає,
виходячи з такого.
Судові рішення попередніх інстанцій, якими відмовлено у
задоволенні позовних вимог про зобов’язання до укладення
договору, базуються на законодавчому принципі вільного
волевиявлення учасників правочину (ст. 203 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди
з усіх істотних умов договору(ст. 638 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
), ст.
180 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
).
Укладення господарського договорів за рішенням суду регулюється
положеннями ст. 187 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Домовленість сторін, викладена в п. 2. 1. 10. договору № 123-С
від 12.09.2003 року про укладення у випадку закриття особових
рахунків зареєстрованих осіб та/або емітента, укласти договір
зберігання документів не може бути підставою для укладення
такого договору (врегулювання спору) у судовому порядку,
визначеному ст. 187 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, оскільки попередня
домовленість сторін не містить істотних умов договору, що є
вимогою ст. 182 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Зважаючи на викладене, судові рішення у справі прийняті у
відповідності до вимог законодавчих норм.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9—111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ фірма “Сприяння” залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
24.05.2006 року у справі № 05/21-06 залишити без зміни.
Головуючий, суддя Н. Ткаченко
Судді: Є. Борденюк
В. Харченко