ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.08.2006 Справа N 3/139
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кочерової Н.О.
суддів: Рибака В.В.
Черкащенка М.М.
Розглянув приватного підприємства “Духовність”
касаційну
скаргу
на постанову від 15.06.2006
Київського апеляційного господарського суду
у справі № 3/139
господарського суду м. Києва
за позовом приватного підприємства “Духовність”
до товариства з обмеженою відповідальністю “Трияда”
відкритого акціонерного товариства “Алгоритм
центр”
товариства з обмеженою відповідальністю “Тріада”
Про визнання добросовісним набувачем та визнання права
власності
за участю представників сторін:
від позивача Кратко Д.М. дов. від 01.03.2006
від відповідачів Леськов П. І. дов. № 12 від 18.02.2004, Процюк
О.О. дов. від 25.01.2006
В С Т А Н О В И В:
В березні 2006 року приватне підприємство “Духовність”
пред’явило в суді позов до товариства з обмеженою
відповідальністю “Трияда”, відкритого акціонерного товариства
“Алгоритмцентр”, товариства з обмеженою відповідальністю
“Тріада” про визнання приватного підприємства “Духовність”
добросовісним набувачем за договором купівлі-продажу блоку № 8
від 08.04.2005 та за договором купівлі-продажу блоку № 7 в
частині - І, II, VIII, IX поверхів адміністративного будинку
(літ. А) площею 2200,70 кв. м. , визнаного дійсним та укладеним
рішенням господарського суду міста Києва від 12.07.2005, що
укладені між приватним підприємством “Духовність” та товариством
з обмеженою відповідальністю “Трияда” та про визнання права
власності на блок № 7 в частині - І, II, VIII, IX поверхи
адміністративного будинку (літ. А) площею 2200,70 кв. м. , а
також на частину площею 403,76 кв. м. блоку № 8 - допоміжний
будинок (літ. Б), які розташовані в м. Києві по вул. Василя
Стуса № 35-37 за приватним підприємством “Духовність”.
Рішенням господарського суду м. Києва від 30.03.2006 (суддя
Хілінська В.В.) позов задоволено.
Визнано приватне підприємство “Духовність” добросовісним
набувачем за договором купівлі-продажу від 08.04.2005 блоку № 8
- допоміжний будинок (літ. Б) площею 1155,20 кв. м. , та за
договором купівлі-продажу блоку № 7 в частині - І, II, VIII, IX
поверхи адміністративного будинку (літ. А) площею 2200,70 кв. м.
, визнаного дійсним та укладеним рішенням господарського суду
міста Києва від 12.07.2005, що укладені між приватним
підприємством “Духовність” та товариством з обмеженою
відповідальністю “Трияда”.
Визнано за приватним підприємством “Духовність” право власності
на блок № 7 в частині І, II, VIII, IX поверхи адміністративного
будинку (літ. А) площею 2200,70 кв. м. , а також на частину
площею 403,76 кв. м. блоку № 8 - допоміжний будинок (літ. Б),
які розташовані в м. Києві по вул. Василя Стуса, № 35-37.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Трияда” на
користь приватного підприємства “Духовність” судові витрати.
Задовольняючи позов, господарський суд виходив з обґрунтованості
вимог позивача.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
15.06.2006 (судді: Моторний О.А. –головуючий, Кошіль В.В.,
Алданова С.О.) рішення господарського суду скасовано.
Провадження у справі в частині позовних вимог про визнання
позивача добросовісним набувачем припинено.
В задоволенні позовних вимог в частині визнання права власності
за позивачем відмовлено.
Стягнуто з приватного підприємства “Духовність”, а у випадку
відсутності коштів - з будь-якого іншого рахунку, виявленого
державним виконавцем під час виконання судового рішення, на
користь товариства з обмеженою відповідальністю “Тріада” 42,50
грн. відшкодування витрат за подання апеляційної скарги.
Скасовуючи рішення і припиняючи провадження у справі в частині
позовних вимог про визнання позивача добросовісним набувачем,
апеляційна інстанція виходила з того, що чинне законодавство не
передбачає такого способу захисту цивільних прав як визнання
особи добросовісним набувачем.
Відмовляючи в позові про визнання права власності, апеляційний
господарський суд виходив з того, що позивачем не надано доказів
про оспорювання його прав власності, а також втрати документа,
який посвідчує його право власності.
В касаційній скарзі приватне підприємство “Духовність” просить
скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити
в силі рішення господарського суду, посилаючись на порушення
норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту
встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню виходячи з наступного.
09.08.2000 Головним управлінням майна Київської міської
державної адміністрації видано ТОВ “Тріада” свідоцтво МК №
0110003057 про право власності на майновий комплекс по вул.
Радгоспній (В.Стуса) 35-37 в м. Києві в складі: блок № 7 в
частині - 1, 2, 8, 9 поверхи адміністративного будинку (літ.А)
площею 2200,70 кв.м. , блок № 8 - допоміжний будинок (літ.Б),
площею 1155,20 кв.м.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від
26.02.2004 за позовом Золотарьова М.О. до ВАТ “Алгоритмцентр”,
ТОВ “Тріада” вищезазначене свідоцтво про право власності визнано
недійсним, а право власності на майновий комплекс визнано за ВАТ
“Алгоритмцентр”.
02.08.2004 на підставі рішення Святошинського районного суду
міста Києва від 26.02.2004 в Київському міському БТІ за ВАТ
“Алгоригмцентр” зареєстровано майновий комплекс, загальною
площею 3355,9 м. кв., що розташований в м. Києві по вул. Василя
Стуса (Радгоспна), № 35-37.
В подальшому ВАТ “Алгоритмцентр” передав зазначений майновий
комплекс до статутного капіталу ТОВ “Трияда”, що підтверджується
протоколом та статутом ТОВ “Трияда”, зареєстрованим Печерською
районною у місті Києві державною адміністрацією 30.08.2004.
06.10.2004 Головним управлінням комунальної власності міста
Києва виконавчого органу Київради ТОВ “Трияда” видано свідоцтво
про право власності серії САА № 384333.
08.04.2005 між ТОВ “Трияда” та ПП “Духовність” було укладено
договір купівлі-продажу, за яким відповідач-1 передав позивачу у
власність блок № 8 - допоміжний будинок (літ.Б), загальною
площею 1155,20 кв.м. , розташований в м. Києві по вул. Василя
Стуса, № 35-37.
27.05.2005 між ТОВ “Трияда” та ПП “Духовність” було укладено
попередній договір купівлі-продажу іншої частини майнового
комплексу –блоку № 7 у справі за позовом ПП “Духовність” до ТзОВ
“Трияда”.
Рішенням господарського суду міста Києва від 12.07.2005 договір
купівлі-продажу блоку № 7 в частині - І, II, VIII, IX поверхи
адміністративного будинку (літ.А) площею 2200.70 кв.м. визнано
дійсним та укладеним між сторонами та визнано право власності на
це майно за ПП “Духовність”.
Згідно договору купівлі-продажу від 27.01.2006 позивач продав
ЗАТ “Софтлайн” нежилі приміщення (літ. Б) загальною площею
751,44 кв.м. , що складає 65/100 частин від блоку № 8 -
допоміжного будинку (літ. Б), загальною площею 1155,20 кв.м. ,
що розташований в м. Києві по вул. Василя Стуса, № 35-37.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 26.01.2006 рішення
Святошинського районного суму м. Києва від 26.02.2004 скасовано.
Відповідно до статті 15 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
кожна особа має
право на захист свого цивільного права у разі його порушення,
невизнання або оспорювання.
Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
способами захисту
цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової
шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу
державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або
органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових
осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що
встановлений договором або законом.
Стаття 388 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
визначає право власника на
витребування майна від добросовісного набувача. Так, згідно
положень даної статті, якщо майно за відплатним договором
придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що
набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник
має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо
майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у
володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у
володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно
у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
2. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача,
якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання
судових рішень.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд прийшов до
правильного висновку, що чинне законодавство не передбачає
такого способу захисту цивільних прав, як визнання особи
добросовісним набувачем.
Відповідно до ст. 388 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
особа може
визнаватися добросовісним набувачем лише в процесі розгляду
віндикаційного позову власника.
Дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим
законом способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а
не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду, а
тому постанова апеляційної інстанції в цій частині підлягає
зміні.
При цьому Вищий господарський суд виходить з того, що відповідно
до частини 2 ст. 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають
у державі.
Частиною 1 ст. 26 Закону України “Про судоустрій України”
( 3018-14 ) (3018-14)
передбачено, що апеляційні суди розглядають справи в
апеляційному порядку відповідно до процесуального закону.
Згідно з частиною 1 статті 21 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
сторонами в судовому процесі
–позивачами і відповідачами можуть бути підприємства, установи,
організації, інші юридичні особи, зазначені в статті цього
Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Таким чином, господарські суди вирішують спори у порядку
позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає
статті 1 Господарського процесуального кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
, а
правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський
характер.
Апеляційна інстанція правильно відмовила позивачу у визнані
права власності на блок № 1 в частині 1, ІІ. УШ, ІХ поверхів
адміністративного будинку (літ. А) площею 2200,70 кв. м, а також
на частину площею 403,76 кв. м. блоку № 8 –допоміжний будинок
(літ. Б), які розташовані в м. Києві по вул.Василя Стуса № 35-37
виходячи з того, що право на це майно ніяким чином не
оспорюється (рішення від 12.07.2005 господарського суду м. Києва
яким за позивачем визнано право власності на блок № 7 в частині
1, ІІ. УІІІ, ІХ поверхів будинку (літ. А) площею 2200,70 кв. м
за адресою: Київ, вул.Василя Стуса, 35-37 набуло законної сили,
не скасовано, договори купівлі-продажу є дійсними, ніким не
оспорюються.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу приватного підприємства ”Духовність”
задовольнити частково.
Пункт 3 постанови від 15.06.2006 Київського апеляційного
господарського суду скасувати і викласти в наступній редакції: В
позові про визнання позивача добросовісним набувачем відмовити.
В решті постанову Київського апеляційного господарського суду у
справі № 3/139 залишити без змін.
Головуючий: Н.Кочерова
Судді: В.Рибак
М.Черкащенко