ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.08.2006 Справа N 36/48
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Подоляк О.А.
суддів : Кота О.В.,
Самусенко С.С.,
розглянувши у ДП “Донецька залізниця”
відкритому судовому
засіданні касаційну
скаргу
на рішення від 06.04.2006 р. господарського суду
Донецької області
у справі № 36/48
за позовом ДП “Донецька залізниця” (надалі
–Залізниця)
до ВАТ “Єнакіївський металургійний
завод” (надалі –Завод)
Про стягнення 13658,40 грн.
за участю представників:
від позивача - Ніколаєв О.С., Плахтюк О.І.,
Ширяєва О.О.
від відповідача - Сагін М.В.
В С Т А Н О В И В:
В лютому 2006 р. Залізниця звернулась до суду з позовом до
Заводу про стягнення плати за зберігання вантажу в сумі 13658,40
грн., нараховану за час затримки вагонів на коліях позивача.
В обґрунтування позовних вимог Залізниця посилалась на те, що у
січні 2005 р. вагони з вантажем, які направлялись на адресу
Заводу призначенням ст. Єнакієве, були затримані на ст.
Вуглегорськ з причин неприйняття їх одержувачем через зайнятість
фронтів вивантаження. Станцією Єнакієве була нарахована плата за
зберігання вантажу по накопичувальним карткам форми ФДУ-92 № №
2004686, 2004687 та згідно акту про затримку вагонів форми ГУ-
23А № 15 від 19.01.2005 р., складеного на ст. Вуглегорськ.
Проте, Завод з нарахованою сумою не погодився і написав
зауваження, вказуючи на неправомірність дій Залізниці по
нарахування плати за зберігання вантажу в оспорюваній сумі та на
відсутність вини Заводу у затримці вагонів.
В процесі розгляду справи, Завод проти пред’явлених вимог
заперечував, посилаючись на те, що плата за зберігання вантажу
Залізницею нарахована безпідставно, оскільки вина позивача у
затримці вагонів відсутня. Акт про затримку вагонів складений із
порушенням вимог п. 10, додатку 3 до п. 3 Правил користування
вагонами та контейнерами, а повідомлення про затримку вагонів
від Залізниці не надходило. Позивачем не представлено жодних
доказів про зайнятість колій відповідача і про неможливість
своєчасної подачі вагонів.
Рішенням господарського суду Донецької області від 06.04.2006 р.
(суддя Будко Н.В.) в позові відмовлено з підстав
необґрунтованості та неправомірності позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням, Залізниця звернулась до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову,
мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом
норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали
справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши
правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню, виходячи із наступного.
Згідно положень ч. 2 ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту
їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів.
Відповідно до ст. 46 Статуту залізниць України, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457
( 457-98-п ) (457-98-п)
, одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі
станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і
порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі,
що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби.
Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу
(контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі
вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання
вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата,
встановлена тарифом.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом,
07.08.2000 р. між Залізницею та Заводом укладено договір № 7/139
на експлуатацію залізничної під’їзної колії, відповідно до умов
якого здійснюється експлуатація під’їзної колії, що належить
Заводу, яка примикає до ст. Єнакієве Донецької залізниці через
стрілку № 2 в четвертій горловині до ділянки колії 2 СП ст.
Єнакієве, який обслуговується власними локомотивами. Згідно §3
договору вагони, які здаються на під’їзну колію, подаються
локомотивом Залізниці на колії № 2, 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11,
12, 14, 15, 16 ст. Єнакієве, подальше пересування вагонів
здійснюється локомотивом відповідача. Вагони, які повертаються з
під’їзної колії, доставляються локомотивом відповідача на колії
Верхнього парку ст. Сортирувальна відповідача № 13, 14, 15, 16,
17, 18. На колію № 13 навантажені вагони не подаються.
У січні 2005 р. вагони з вантажем, які йшли на адресу
відповідача призначенням ст. Єнакієве, були затримані на підході
до ст. Єнакієве на станції Вуглегорськ Донецької залізниці.
На станції Вуглегорськ 19.01.2005 р. було складено акт № 15 про
затримку вагонів, які прибули і були відправлені через
неприйняття їх відповідачем.
На станції Єнакієве 19.01.2005 р. було складено акт загальної
форми № 15, відповідно до якого вагони було затримано на станції
Вуглегорськ у зв’язку з тим, що приймально-відправні колії ст.
Єнакієве були зайняті вагонами, призначеними Заводу. Представник
відповідача від підпису в даному акті відмовився, про що було
складено акт загальної форми № 15а від 19.01.2005 р.
Станцією Єнакієве була нарахована плата за зберігання вантажу за
час затримки вагонів за накопичувальними картками № 20-04-686 та
№ 20-04-687.
Відповідач зробив оговорки до накопичувальних карток № 20-04-686
та № 20-04-687 у яких не погодився з нарахованою Залізницею
платою за зберігання вагонів та вважає причину затримки вагонів
надуманою, а дії Залізниці по нарахуванню плати за час
зберігання вагонів на ст. Вуглегорськ неправомірними у зв’язку з
тим, що у період з 19.01.2005 р. по 21.01.2005 р. на ст.
Єнакієве були вільні колії для приймання поїзду, вагони були
затримані не з вини Заводу, а повідомлення про затримку вагонів
не було представлено.
У зв’язку з затримкою вагонів позивач виставив рахунок-фактуру №
122 від 22.04.2005 р. на суму 13 658,40 грн. (плата за
зберігання вантажу), який відповідачем не оплачено. 06.05.2005
р. позивач направив претензію з вимогою сплатити плату за
зберігання вантажу, яку відповідач залишив без відповіді та
задоволення.
Відповідно до ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона
повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог і заперечень.
В силу ст. 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд приймає
тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини
справи, які відповідно до законодавства повинні бути
підтверджені певними засобами доказування, не можуть
підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд оцінює
докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на
всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
В процесі розгляду справи судом досліджені надані Залізницею
пам’ятки на користування вагонами форми ГУ-45 та встановлено, що
останні не мають ніякого відношення до даного спору, оскільки
вказані у них номера вагонів не відповідають тим, які
оспорюються, дата у графі «подавання вагонів»вказана 01/01
15:25, а з матеріалів справи вбачається, що затримка вагонів
відбулась у період з 19 по 21.01.2005 р., у зв’язку з чим ці
пам’ятки судом не були прийняті до уваги.
Судом також встановлено, що не мають ніякого відношення до спору
надані позивачем відомості плати за користування затриманими
вагонами № 03-4-229, № 03-4-230, № 03-4-228 та оговорки до них,
оскільки плата за даними відомостями нарахована не за
оспорюваними вагонами.
Судом досліджено графік роботи ст. Єнакієве з 7 год. 00 хвил. по
19 год. 00 хвил. 19.01.2005 р. і встановлено, що станом на 8
год. 19.01.2005 р. колії № 7, 11, 14, 15, 16 були вільні,
відповідно вагони могли бути прийнятими на зазначені колії.
Дослідивши надані сторонами докази та встановивши обставини
справи суд дійшов висновків про те, що вагони могли бути
прийнятими на колії Заводу, а Залізниця безпідставно затримала
вагони, які надійшли на адресу відповідача, тому плата за
зберігання вантажу за час затримки вагонів на коліях Залізниці в
оспорюваній сумі нарахована безпідставно.
Вказані висновки відповідають фактичним обставинам та наявним
матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права,
є законними та обґрунтованими.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право
залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без
задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає,
що рішення місцевого господарського суду прийняте з дотриманням
вимог матеріального та процесуального права.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія
суддів дійшла висновків про те, що господарський суд в порядку
ст. ст. 43, 47, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і
об’єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в
їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх
вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував
відносини сторін.
Розглядаючи справу суд повно з’ясував обставини, які мали
значення для правильного розгляду справи. Висновки суду
ґрунтуються на наведених в рішенні доказах та відповідають
положенням чинного законодавства. На підставі встановлених
фактичних обставин місцевим господарським судом з'ясовано дійсні
права і обов'язки сторін, правильно застосовано норми
матеріального та процесуального права, обґрунтовано та
правомірно відмовлено у позові. Як наслідок, прийняте судом
рішення відповідає положенням ст. 84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та
вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду
України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення”
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
зі змінами та доповненнями.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та
частин 1, 2 статті 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна
інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи
перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності
юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в
рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією
суддів до уваги з огляду на положення ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
та з підстав їх суперечності матеріалам справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування
судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті
рішення не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав
для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового
акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДП “Донецька залізниця” залишити без
задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 06.04.2006 р.
у справі № 36/48 залишити без змін.
Головуючий, суддя О. Подоляк
С у д д і: О. Кот
С. Самусенко