ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
09.08.2006                                       Справа N 24/17пд
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
                       Божок В.С.- головуючого,
                       Волковицька.,
                       Коробенко Г.П.
розглянувши  матеріали Відкритого      акціонерного    товариства
касаційної скарги      “Луганськобленерго”
на постанову           Донецького    апеляційного  господарського
                       суду
                       від 15.05.2006
у справі               господарського    суду     Донецької
                       області
за позовом             Відкритого      акціонерного    товариства
                       “Луганськобленерго”
до                     корпорації “Індустріальна Спілка Донбасу”
 
Про   спонукання до укладання договору поруки
 
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача:          Макарова Г.Л. –дов. № 66 від 24.11.2005
від відповідача:       Строкова  Т.Ю.   –дов.  №   123/2005   від
                       10.08.2005
 
                       В С Т А Н О В И В:
 
Рішенням від 20.03.2006 господарського суду Донецької області  у
задоволенні позовних вимог відмовлено.
 
Постановою від 15.05.2006 Донецького апеляційного господарського
суду   рішення  від  20.03.2006  господарського  суду  Донецької
області залишено без змін.
 
Судові  рішення  мотивовані тим, що ухвалою господарського  суду
Луганської  області від 28.07.2004 у справі № 10/4б  затверджено
мирову   угоду,   укладену   між  боржником   –ВАТ   “Алчевський
металургійний  комбінат”,  поручителем  –Корпорацією  “ІСД”   та
конкурсними   кредиторами  у  справі  №  10/4б,   мораторій   на
задоволення  вимог  кредиторів скасовано, провадження  у  справі
припинено.  Між  сторонами  не  відбулося  узгодження   спірного
договору   поруки  в  порядку,  визначеному  ч.  2-5   ст.   181
Господарського кодексу України  ( 436-15 ) (436-15)
        .
 
Не  погоджуючись  з  судовими рішеннями ВАТ  “Луганськобленерго”
звернулося  до Вищого господарського суду України  з  касаційною
скаргою  і  просить їх скасувати, посилаючись на те,  що  судами
порушені норми матеріального права, зокрема, ст.ст. 35-36 Закону
України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його  банкрутом”  ( 2343-12  ) (2343-12)
        ,  ст.  26  Закону  України  “Про
електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
        , ст.ст. 179-187  Господарського
кодексу України  ( 436-15 ) (436-15)
        .
 
Колегія  суддів,  приймаючи до уваги  межі  перегляду  справи  в
касаційній  інстанції,  проаналізувавши  на  підставі  фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права   при  винесенні  оспорюваного  судового  акта,  знаходить
необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.
 
Господарськими  судами  встановлено,  що  за  заявою   кредитора
Корпорації  “Індустріальна спілка Донбасу” порушена  справа  про
банкрутство боржника –ВАТ “Алчевський металургійний комбінат”.
 
Ухвалою господарського суду Луганської області від 28.07.2004  у
справі  № 10/4б затверджено мирову угоду, укладену між боржником
–ВАТ    “Алчевський    металургійний   комбінат”,    поручителем
–Корпорацією “ІСД” та конкурсними кредиторами у справі №  10/4б,
мораторій на задоволення вимог кредиторів скасовано, провадження
у справі припинено. Відповідно до додатків № 1 та № 2 до мирової
угоди, одним з конкурсних кредиторів є ВАТ “Луганськобленерго”.
 
Господарськими    судами    також    встановлено,     що     ВАТ
“Луганськобленерго”  листом  №  741  від  07.09.2005  повідомило
поручителя про відмову від укладення договору поруки  на  умовах
мирової  угоди, посилаючись на те, що позбавлено  можливості  на
суму  непогашеного боргу отримати цінні папери або  майно  інших
підприємств,   відповідно  до  ст.  15-1  Закону  України   “Про
електроенергетику”  ( 575/97-ВР  ) (575/97-ВР)
        .  З  огляду  на   викладене,
конкурсний кредитор направив поручителю проект договору поруки з
вимогою  підписати  його на умовах, визначених  Законом  України
"Про електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
        .
 
Відповідно  до  ч.  1  ст.  5  Закону України  “Про  відновлення
платоспроможності  боржника  або  визнання   його     банкрутом”
( 2343-12  ) (2343-12)
          провадження у справах про банкрутство регулюється
цим  Законом,  Господарським   процесуальним   кодексом  України
( 1798-12 ) (1798-12)
         та іншими законодавчими актами України.
 
Частиною    3   ст.   36   Закону   України   “Про   відновлення
платоспроможності   боржника  або   визнання   його   банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
         встановлено, що для конкурсних кредиторів,  які  не
брали  участі  в  голосуванні або проголосували проти  укладення
мирової  угоди, не можуть бути встановлені умови гірші, ніж  для
кредиторів,  які  висловили згоду на  укладення  мирової  угоди,
вимоги  яких  віднесені до однієї черги.  Згідно  п.  2  ст.  37
вищеназваного Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
         мирова угода набирає чинності з
дня  її  затвердження і є обов’язковою, зокрема, для  кредиторів
другої та наступних черг.
 
Оскільки ухвала суду першої інстанції від 28.07.2004 у справі  №
10/4б   набрала   законної  сили,  вимоги   кредиторів   повинні
погашатись на умовах та в порядку, встановленому мировою угодою,
тобто  шляхом  передачі цінних паперів (акцій  та  інших  цінних
паперів   відповідно  до  діючого  законодавства   України)   за
номінальною вартістю кожному конкурсному кредитору  у  строк  до
25.01.2006 з моменту затвердження господарським судом Луганської
області мирової угоди.
 
Господарські    суди    обґрунтовано   дійшли    висновку    про
безпідставність посилання позивача на норми Закону України  “Про
електроенергетику”  ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
         щодо запропонованого  порядку
погашення   зобов’язань,  оскільки  відповідач  не  є   покупцем
електричної   енергії,   а   позивач   її   постачальником   для
відповідача.
 
Чинним   законодавством  передбачено,  що   у   разі   отримання
кредитором  акцій  підприємств  позивач  не  позбавлений   права
трансформувати їх у грошовий еквівалент.
 
Крім  того,  господарські  суди правомірно  встановили,  що  між
сторонами   не  відбулося  узгодження  спірних  умов   договору,
оскільки  матеріали справи не містять відомостей про  дотримання
встановленого  Законом  порядку,  а  саме  складення   протоколу
розбіжностей  до проекту договору поруки, як це передбачено  ст.
181 Господарського кодексу України  ( 436-15 ) (436-15)
        .
 
Зважаючи  на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими
судами  дана  правильна юридична оцінка обставинам справи,  тому
судові  рішення  відповідають чинному законодавству  України  та
обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
 
На  підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1  ст.  111-9,
ст.  111-11  Господарського   процесуального   кодексу   України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України
 
                      П О С Т А Н О В И В :
 
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
 
Постанову  від 15.05.2006 Донецького апеляційного господарського
суду зі справи № 24/17пд залишити без змін.
 
Головуючий    В.С. Божок
 
Судді         Н.О. Волковицька
 
              Г.П. Коробенко