21-266а11 Про визнання нечинним припису щодо виконання законних вимог з усунення порушень державної дисципліни цін - Текст документа

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпрогаз" (далі Товариство) до Державної інспекції з контролю за цінами в Дніпропетровській області (далі Інспекція), третя особа дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанія "Нафтогаз України", за участю прокуратури Дніпропетровської області, про визнання нечинними припису та рішення,

У червні 2009 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати нечинними припис Інспекції від 7 травня 2009 року № 449 та її рішення від 15 травня 2009 року № 164.

На обґрунтування позову зазначило, що відповідач здійснив перевірку Товариства щодо дотримання державної дисципліни цін на транспортування та постачання природного газу споживачам за період з 2008 року по I квартал 2009року, за результатами якої складено акт від 7 травня 2009 року, в якому зазначено:

внаслідок застосування раніше встановленого законодавством строку набуття чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року № 998 (998-2008-п) «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2006 року № 605 і від 11 лютого 2008 року № 53» (далі постанова КМУ № 998 (998-2008-п) ) Товариство за період з 15 по 25 листопада 2008 року безпідставно отримало додаткову виручку у розмірі 2534488 грн 16 коп. [без податку на додану вартість (далі ПДВ)];

за рахунок передчасного застосування постанов Національної комісії регулювання електроенергетики України від 19 лютого 2009 року № 194 (v0194227-09) , № 195 (v0195227-09) (далі постанови НКРЕ) Товариство безпідставно отримало необґрунтовану додаткову виручку у розмірі 46 980 700 грн (без ПДВ);

з причини застосування незареєстрованого в Міністерстві юстиції України наказу Міністерства палива та енергетики від 25 квітня 2008 року № 247 (v0247558-08) (не чинного) Товариство у період з 1 квітня 2008 року по 21 серпня 2008 року безпідставно отримало необґрунтовану додаткову виручку у розмірі 3926650 грн (без ПДВ);

оскільки Товариство передчасно застосувало постанову Кабінету Міністрів України від 27грудня 2008 р. № 1161 (1161-2008-п) «Про внесення змін до пункту 1 Порядку внесення до спеціального фонду державного бюджету збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ» (далі постанова КМУ № 1161 (1161-2008-п) ), а саме з 1січня 2009 року, державним бюджетом за період з 1 по 12 січня 2009 року недоотримано суму в розмірі 1954597 грн 78 коп. (без ПДВ);

на порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2008 року № 817 (817-2008-п) при розрахунках зі споживачами підприємствами гірничо-металургійного комплексу Товариство протягом вересня 2008 року застосовувало цільову надбавку до тарифу на природний газ у розмірі 12% та безпідставно отримало додаткову виручку в розмірі 26797грн 9 коп. (без ПДВ).

Загальна сума, отримана Товариством у результаті порушення державної дисципліни цін за період з 1 травня 2008 року по 18 лютого 2009 року, склала 55423233 грн 3 коп. (без ПДВ).

Інспекція приписом від 7 травня 2009 року № 499 зобовязала Товариство в місячний термін усунути порушення порядку формування та застосування цін і тарифів на природний газ; рішенням від 15 травня 2009 року № 164 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін постановила вилучити у Товариства в дохід державного бюджету додаткову виручку у сумі 53468 635 грн 25 коп. та стягнути штраф у розмірі 106 937270 грн 50 коп.

На думку позивача, припис та рішення Інспекції є незаконними у звязку з тим, що ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм чинного законодавства, зроблені без повного, всебічного вивчення та зясування порядку ціноутворення та формування ціни на природний газ і його складових.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 2жовтня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2010 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою (rs14890744) від 9 лютого 2011 року зазначені рішення судів залишив без змін.

У заяві про перегляд Верховним Судом України судового рішення з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), заступник Генерального прокурора України, посилаючись на неоднакове застосування статті 58 Конституції України, статті 55 Закону України від 16 травня 2008 року №279-VI «Про Кабінет Міністрів України» (далі Закон №279-VI (279-17) ), просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити на новий касаційний розгляд. На обґрунтування заяви додано рішення Вищого адміністративного суду України від 1 червня 2010 року (№ К-55147/09), від 21жовтня 2010 року (№ К-15861/07), від 12 лютого 2008 року (№ К-5394/06), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове правозастосування.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19 квітня 2011 року допустив цю справу до провадження Верховного Суду України.

Перевіривши наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.

У справі, що розглядається, касаційний суд, застосовуючи статтю 55 Закону №279-VI, виходив із того, що поняття «набрання чинності нормативно-правовим актом» та «дата, з якої змінюються правові відносини, що регулюються нормативно-правовим актом» є різними. Датою набрання чинності нормативно-правовим актом є дата, з якої його виконання є обовязковим для субєктів правовідносин, діяльність яких він регулює, а відносини, що змінюються цим нормативно-правовим актом, змінюються із зазначеної в ньому дати.

Враховуючи наведене та залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, касаційний суд керувався тим, що в тексті постанови КМУ № 998 (998-2008-п) (опублікована в газеті «Урядовий курєр», № 222 від 26 листопада 2008 року) зазначено дату, з якої застосовується нова гранична ціна на природний газ, «з 15 листопада 2008 року». Таким чином, на думку суду, зміна граничних рівнів цін та тарифів з 15листопада 2008 року була законною, незважаючи на те, що постанова КМУ № 998 (998-2008-п) не набрала чинності.

До аналогічного висновку суд касаційної інстанції дійшов і щодо дії в часі постанови Кабінету Міністрів України від 28 січня 2009 року № 36 (36-2009-п) «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» (опублікована в газеті «Урядовий курєр», № 19 від 4 лютого 2009 року) та постанов НКРЕ, якими врегульовано питання встановлення з 1січня 2009 року граничних рівнів цін на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, промислових споживачів та інших субєктів господарювання. На думку касаційного суду, позивач правомірно застосував з 1 січня 2009року граничну ціну природного газу, встановлену на 2009рік постановами НКРЕ, незважаючи на те, що ці постанови прийняті 19лютого 2009 року.

Щодо дії в часі постанови КМУ № 1161 (1161-2008-п) , суд касаційної інстанції погодився з висновками попередніх судів, що ця постанова набрала чинності з 1 січня 2009року, як це зазначено в пункті 2 цієї постанови, а не з моменту її публікації в газеті «Урядовий курєр», № 3 від 13 січня 2009 року.

У справах, рішення в яких надані заявником на підтвердження своїх доводів, касаційний суд дійшов протилежного висновку, зазначивши, що постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування. Таким чином, на думку суду, дія постанов Кабінету Міністрів України не може поширюватись на правовідносини, що існували або виникли до набрання ними чинності. Також цей суд, застосовуючи статтю 55 Закону №279-VI, дійшов висновку, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. На думку суду, принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативно-правових актів має загальний характер і є загальним принципом права.

Із наведених судових рішень убачається, що касаційний суд ухвалив різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах внаслідок неоднакового застосування норм матеріального права, які регулюють порядок набрання чинності підзаконним актом.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у їх застосуванні, Верховний Суд України виходить із такого.

Частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 (v001p710-99) (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Частиною першою статті 55 Закону №279-VI передбачено, що постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.

Отже, цим Законом встановлено дату набрання чинності нормативно-правовим актом з дня його офіційного опублікування. Іншої дати, такої як «дата, з якої змінюються правовідносини, що регулюються нормативно-правовим актом», законодавством не передбачено.

Ухвалюючи рішення у цій справі, касаційний суд фактично погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що дія нормативно-правових актів може поширюватися на правовідносини, які виникли до набрання чинності такими актами, у випадку та формі, не передбачених законом.