ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.08.2006 Справа N 15/401д
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Подоляк О.А.
суддів : Кота О.В.,
Самусенко С.С.,
розглянувши у ТОВ “Авалон”
відкритому судовому
засіданні касаційну
скаргу
на постанову від 19.04.2006 р. Запорізького
апеляційного господарського суду
у справі № 15/401д
за позовом ВАТ по газопостачанню та
газифікації “Запоріжгаз”
до ТОВ “Авалон”;
ТОВ “Ексім”;
ТОВ “Променерго”
треті особи без Українсько-польське спільне
самостійних вимог підприємство “Антопол”;
ТОВ “Електрола”
Про визнання договорів недійсними
за участю представників:
від позивача - Козакова О.А.
від відповідача-1 - не з’явились
від відповідача-2 - не з’явились
від відповідача-3 - не з’явились
від третьої особи-1 - не з’явились
від третьої особи-2 - не з’явились
В С Т А Н О В И В:
ВАТ по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” звернулось до
суду з позовом про визнання недійсними договору № 05 про викуп
векселів від 10.05.2000 р., укладеного між ТОВ “Променерго” та
ТОВ “Ексім”, а також договорів уступки права вимоги, які
укладені між ТОВ “Ексім” та ТОВ “Авалон”.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на
невідповідність оспорюваних договорів вимогам Законів України
“Про цінні папери і фондову біржу” ( 1201-12 ) (1201-12)
, “Про державне
регулювання ринку цінних паперів в Україні” ( 448/96-ВР ) (448/96-ВР)
,
оскільки в порушення встановленого порядку торгівлі цінними
паперами операція з продажу 605-ти векселів була здійснена ТОВ
“Променерго” та ТОВ “Ексім” у відсутності відповідної ліцензії.
ТОВ “Ексім” у відзивах на позовну заяву проти пред’явленого
позову заперечувало, посилаючись на відповідність оспорюваних
угод вимогам законодавства.
До прийняття рішення у справі позивачем подано заяву про відмову
від позову в частині вимог про визнання недійсними договорів
уступки права вимоги.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.01.2006
р. (суддя Колодій Н.А.), залишеним без змін постановою
Запорізького апеляційного господарського суду від 19.04.2006 р.
(судді: Мірошниченко М.В., Коробка Н.Д., Кричмаржевський В.А.),
позов задоволено частково: визнано недійсним договір № 05 про
викуп векселів від 10.05.2000 р., укладений між ТОВ “Променерго”
та ТОВ “Ексім”, з підстав правомірності та обґрунтованості
позовних вимог; прийнято відмову позивача від позову в частині
вимог про визнання договорів уступки права вимоги недійсними, а
провадження у справі в цій частині припинено в порядку п. 4 ч. 1
ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки позивач відмовився від
позову частково і відмову прийнято господарським судом.
Не погоджуючись з постановою, ТОВ “Авалон” звернулось до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
її скасувати, а рішення місцевого господарського суду змінити
відмовивши в позові про визнання договору № 05 від 10.05.2000 р.
недійсним, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним
застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.
ВАТ по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” надало відзив
на касаційну скаргу, в якому просить в задоволенні скарги
відмовити.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши
матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши
правильність застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню, виходячи із наступного.
Згідно положень ч. 2 ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту
їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами,
10.05.2000 р. між ТОВ “Променерго” (векселедержатель) і ТОВ
“Ексім” (платник) укладено договір № 05 про викуп векселів,
відповідно до умов якого платник викупає у векселедержателя
переказні векселя згідно доданого реєстру (додаток № 1) до
договору, що є його невід'ємною частиною. Всього –605 векселів
на суму еквівалентну 3025000 доларів США. Платник зобов’язався
перерахувати на розрахунковий рахунок векселедержателя договірну
вартість векселів в національній валюті України за курсом НБУ на
день оплати, або здійснити розрахунок іншим способом, що
влаштовує векселедержателя і не суперечить законодавству
України. Векселедержатель зобов’язався передати платнику векселя
шляхом вчинення передаточного напису на зворотній стороні
векселя і підписання акту приймання-передачі.
Відповідно до ст. 4 Закону України “Про державне регулювання
ринку цінних паперів в Україні” ( 448/96-ВР ) (448/96-ВР)
на ринку цінних
паперів можуть здійснюватись певні види професійної діяльності,
зокрема торгівля цінними паперами –це здійснення цивільно-
правових угод з цінними паперами, які передбачають оплату цінних
паперів проти їх поставки новому власнику на підставі договорів
доручення чи комісії за рахунок своїх клієнтів (брокерська
діяльність) або від свого імені та за свій рахунок з метою
перепродажу третім особам (ділерська діяльність), крім випадків,
передбачених законодавством.
Виходячи із змісту ч. 1 ст. 26 Закону України “Про цінні папери
і фондову біржу ” ( 1201-12 ) (1201-12)
діяльністю по випуску та обігу
цінних паперів, відповідно до цього Закону, визнається
посередницька діяльність по випуску та обігу цінних паперів,
здійснювана банками, а також торговцями цінними паперами.
Частиною 2 ст. 4 Закону України “Про державне регулювання ринку
цінних паперів в Україні” ( 448/96-ВР ) (448/96-ВР)
передбачено, що
професійна діяльність на ринку цінних паперів, у тому числі
посередницька діяльність по випуску та обігу цінних паперів,
здійснюється юридичними і фізичними особами виключно на підставі
спеціальних дозволів (ліцензій).
Приймаючи рішення та постанову суди підставно виходили з того,
що здійснена ТОВ “Ексім” та ТОВ “Променерго” за оспорюваним
договором операція по купівлі-продажу 605-ти векселів є
торгівлею цінними паперами, яка була здійснена у відсутності
відповідної ліцензії, у зв’язку з чим договір № 05 від
10.05.2000 р. суперечить законодавству та підлягає визнанню
недійсним на підставі ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(ст. 215 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
).
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право
залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу
без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає,
що постанова апеляційного господарського суду прийнята з
дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення у рішенні місцевого господарського суду та
постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів
дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку ст. ст.
43, 47, 43, 99, 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і
об’єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в
їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх
вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували
відносини сторін; встановили наявність обставин, з якими закон
пов'язує визнання оспорюваного договору недійсним; дійшли
мотивованих висновків про порушення прав і охоронюваних законом
інтересів позивача у спірних відносинах; підставно припинили
провадження у справі в порядку п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
в частині визнання недійсними договорів уступки
права вимоги за наслідком відмови позивача від цих позовних
вимог.
На підставі встановлених фактичних обставин місцевим
господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін,
правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні
правовідносини, обґрунтовано та правомірно задоволено позов
частково.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст.
101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, повторно розглядаючи справу, повно
з’ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду
поданої апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду
ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та
відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок,
прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає
положенням ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та вимогам, що
викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від
29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
зі
змінами та доповненнями.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та
частин 1, 2 статті 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна
інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи
перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності
юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в
рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією
суддів до уваги з огляду на положення ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
та з підстав їх суперечності матеріалам справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування
апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого
підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування
законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не
вбачає.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ “Авалон” залишити без задоволення.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
19.04.2006 р. у справі № 15/401д залишити без змін.
Головуючий, суддя О. Подоляк
С у д д і: О. Кот
С. Самусенко