ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.08.2006 Справа N 13/220-Б
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 28.09.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Судова колегія Вищого господарського суду України у складі:
Полякова Б.М. - головуючого (доповідач у справі), Муравйова О.В.,
Ткаченко Н.Г.
розглянувши касаційну скаргу Державного комітету України з
державного матеріального резерву
на постанову від 21.03.2006 р. Житомирського апеляційного
господарського суду
та ухвалу від 03.03.2005 р. господарського суду Хмельницької
області
у справі N 13/220-Б господарського суду Хмельницької області
за заявою УПФ України у м. Кам'янець-Подільському
до ВАТ "Кам'янець-Подільськсільмаш", м. Кам'янець-Подільський
про банкрутство
кредитор Державний комітет України з державного матеріального
резерву
арбітражний керуючий - Синишин О.А.
в судовому засіданні взяли участь представники:
кредитора - Ражев А.В., довір.;
боржника - Скоробогатов В.В., голова правління;
Романюк В.М., довір.
В С Т А Н О В И В:
У провадженні господарського суду Хмельницької області
знаходиться справа N 13/220-Б про банкрутство ВАТ
"Кам'янець-Подільськсільмаш".
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від
03.03.2005 р. (суддя Матущак О.І.) відхилено грошові вимоги
конкурсного кредитора - Державного комітету України з державного
матеріального резерву до боржника у розмірі 5 758 910,19 грн. та
відмовлено у внесенні їх до реєстру вимог кредиторів.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
21.03.2006 р. (судді: Зарудяна Л.О. - головуючий, Вечірко І.О.,
Ляхевич А.А.) апеляційну скаргу Державного комітету України
з державного матеріального резерву залишено без задоволення,
а ухвалу господарського суду Хмельницької області від
03.03.2005 р. - без змін.
Не погоджуючись з винесеними судовими рішеннями, Державний
комітет України з державного матеріального резерву звернувся до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить скасувати постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від 21.03.2006 р. і ухвалу господарського суду
Хмельницької області від 03.03.2005 р. та направити справу в
частині розгляду кредиторських вимог Державного комітету України з
державного матеріального резерву до господарського суду
міста Києва.
На думку заявника касаційної скарги, судами першої та
апеляційної інстанцій порушено норми матеріального та
процесуального права, зокрема ч.ч. 1, 2 ст. 13, ч. 5 ст. 9 Закону
України "Про державну таємницю" ( 3855-12 ) (3855-12)
та ч. 3 ст. 4-3, ч. 4
ст. 16, ч. 1 ст. 17, ч. 2 ст. 35, ч. 1 ст. 38, ч. 1 ст. 43
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи,
проаналізувавши застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна
скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, грошові
вимоги Державного комітету України з державного матеріального
резерву до боржника становлять заборгованість за самовільне
відчуження матеріальних цінностей державного матеріального резерву
в розмірі 2 350 339,40 грн., суму штрафу в розмірі
2 350 339,40 грн. та суму пені у розміру 646 836,39 грн.
Відхиляючи вказані грошові вимоги, суди виходили з
недоведеності кредитором факту наявності заборгованості боржника
перед ним.
При цьому, суд апеляційної інстанції посилався на те, що
витребувані судом оригінали документів в підтвердження грошових
вимог та докази, що свідчать про наявність в матеріалах державної
таємниці на день звернення кредитора із заявою до боржника,
кредитором не надані.
Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на
момент звернення кредитора до суду з грошовими вимогами інформація
про розміщення матеріальних цінностей на підприємстві боржника не
є державною таємницею.
Також, суд першої інстанції вказував, зокрема, на те, що
інформація, яка витребовувалася від кредитора, не є державною
таємницею та її неподання кредитором не ґрунтується на нормах
чинного законодавства.
Проте, такий висновок суду першої та апеляційної інстанцій не
можна визнати законним та обґрунтованим з огляду на таке.
Згідно з ст. 15 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та ст. 6 Закону
України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
справи про банкрутство розглядаються
господарськими судами за місцезнаходженням боржника.
Однак, статтею 16 вказаного кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
встановлено,
що справи, матеріали яких містять державну таємницю, мають
виключну підсудність та підлягають розгляду тільки господарським
судом міста Києва.
Відповідно до положень Закону України "Про державну таємницю"
( 3855-12 ) (3855-12)
особа, що працює з секретною інформацією, повинна мати
відповідний допуск до державної таємниці.
У зв'язку з чим, суддя, що розглядає справу про банкрутство,
позбавлений права знайомитися з матеріалами, що містять секретну
інформацію.
При цьому, суддя не вправі вирішити питання щодо наявності чи
відсутності в матеріалах державної таємниці, тобто встановлювати
належність документів до державної таємниці. Це прерогатива
господарського суду міста Києва.
Отже, у випадку, якщо кредитор - Державний комітет України з
державного матеріального резерву стверджує про те, що докази в
обґрунтування грошових вимог до боржника місяться у документах з
грифом секретності, господарський суд, який розглядає справу про
банкрутство, зобов'язаний при надходженні таких вимог надіслати
матеріали справи в цій частині господарському суду міста Києва для
розгляду.
На підставі наведеного оскаржувані судові рішення не можна
визнати такими, що відповідають вимогам чинного законодавства,
тому вони підлягають скасуванню, а справа у відповідній частині -
направленню на новий розгляд до господарського суду Хмельницької
області для вирішення питання щодо передачі частини матеріалів
справи, які стосуються грошових вимог Державного комітету України
з державного матеріального резерву, до господарського суду
міста Києва.
Враховуючи викладене та керуючись положеннями Закону України
"Про державну таємницю" ( 3855-12 ) (3855-12)
, ст.ст. 6, 14, 15 Закону
України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, ст. ст. 15, 16, 111-5, 111-7, 111-9 -
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
суд П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Державного комітету України з державного
матеріального резерву задовольнити частково.
2. Постанову Житомирського апеляційного господарського суду
від 21.03.2006 р. та ухвалу господарського суду Хмельницької
області від 03.03.2005 р. у справі N 13/220-Б скасувати.
3. Справу N 13/220-Б в частині розгляду грошових вимог
Державного комітету України з державного матеріального резерву
передати на новий розгляд до господарського суду Хмельницької
області.
Головуючий Б.М.Поляков
Судді О.В.Муравйов
Н.Г.Ткаченко