ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.08.2006 Справа N 11/81
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.
–головуючого,
Волковицької Н.О.,
Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали Державного підприємства “Донецька
касаційної скарги залізниця” м. Донецьк
на постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 19.06.2006р.
у справі господарського суду Донецької області
за позовом відкритого акціонерного товариства
“Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат”
м. Докучаєвськ
до Державного підприємства “Донецька
залізниця” м. Донецьк
Про стягнення 152 244 грн. 20 коп.
за участю представників:
позивача: Шкурко Н.І. –дов. від 08.08.06р. № 66; Селіверстова
С.В. –дов. від 28.02.06р. № 32
відповідача: Ніколаєв О.С. –дов. від 25.12.2005р. № Н-01/4001;
Плахтнюк О.І. –дов. від 24.03.2006. № Н-01/774; Ширяєва О.О.
–дов. від 21.10.05р. № Н-01/3265
В С Т А Н О В И В:
Відкрите акціонерне товариство “Докучаєвський флюсо-доломітний
комбінат” звернулось до господарського суду Донецької області з
позовом до Державного підприємства “Донецька залізниця” про
стягнення 152244,2 грн. штрафних санкцій.
Рішенням господарського суду Донецької області від 21.04.2006р.
зі справи № 11/81, залишеним без змін постановою Донецького
апеляційного господарського суду від 19.06.2006р. у даній справі
позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь
позивача 43534,80 грн. та судові витрати. В решті позову
відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що борг на суму 46496,00 грн.
погашено взаємозаліком, а на суму 62213,40 грн. сплинув строк
позовної давності в 1 рік. Решта суми боргу підтверджується
актом звірки розрахунків підписаними сторонами 10.03.2005р. та
09.12.2005р.
Не погоджуючись із зазначеними постановою та рішенням
господарських судів попередніх інстанцій у даній справі,
відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого
господарського суду України, в якій просить їх скасувати та
прийняти нове рішення про відмову в позові, мотивуючи скаргу
тим, що судами невірно застосовані норми матеріального права,
зокрема щодо строків позовної давності, та порушено норми
процесуального щодо повноти з’ясування обставин справи.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального та
процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів,
знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити, враховуючи
наступне.
Як встановлено господарським судом першої та апеляційної
інстанцій, за ненадання транспортних засобів під завантаження в
придатному для перевезення обумовленого вантажу стані відповідно
до ст. 31 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
(далі –Статут
( 457-98-п ) (457-98-п)
) відповідачу нараховані штрафні санкції в сумі
152244,20 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків. При
цьому суд 1-ї інстанції посилається на акт датований
09.12.2005р. на підтвердження загальної суми боргу заявленого до
стягнення в розмірі 152244,20грн., та на акт датований
10.03.2005р. на підтвердження суми боргу, що підлягає стягненню
в розмірі 43534,8 грн.
Вирішуючи спір і в частині відмови в позові і в частині його
задоволення, місцевий господарський суд, з яким погодився і
апеляційний господарський суд, керувався приписами п. 6 ч. 2 ст.
258 та ч. 3 ст. 925 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, згідно яких до вимог,
що випливають із договору перевезення вантажу, застосовується
позовна давність в один рік.
Однак такі висновки судів попередніх інстанцій колегія вважає
помилковими.
Цивільний кодекс України ( 435-15 ) (435-15)
регулює особисті немайнові
та майнові відносини (цивільні відносини) засновані на юридичній
рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх
учасників. У тому числі цей Кодекс поширюється на господарські
відносини, що мають вказані ознаки.
При вирішенні даної справи господарськими судами попередніх
інстанцій не враховано положення ч. 2 ст. 9 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, якою встановлено, що законом можуть бути передбачені
особливості регулювання майнових відносин у сфері
господарювання.
Відповідно до ст. 136 Статуту ( 457-98-п ) (457-98-п)
позови до залізниць
можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється
відповідно до ст. 134 Статуту ( 457-98-п ) (457-98-п)
, зокрема, з дня
встановлення обставин, що спричинили з’явлення позову.
Відповідно до ст. 264 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
перебіг позовної
давності переривається вчиненням особою дій, що свідчать про
визнання нею свого боргу або іншого обов’язку. Після переривання
перебіг позовної давності починається заново.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач визнав борг, що
складається із штрафів за невиконання плану перевезень, за
період з 01.01.2004р. по 01.01.2005р. та за січень, лютий 2005р.
на суму 152244,20 грн., підписавши 10.03.2005р. акт
взаєморозрахунку, однак заперечує проти позову з огляду на сплив
позовної давності.
Матеріали справи також містять аналогічні акти підписані
сторонами у справі 10.07.2005р., 11.08.2005р. та 09.12.2005р.,
які для вирішення спору не мають значення, оскільки сума боргу
зазначена в них залишилась незмінною з 10.03.2005р., а штрафи за
період березень - листопад 2005р. не нараховувались.
Отже, з огляду на встановлене судами та враховуючи приписи
зазначених вище норм цивільного та спеціального законодавства
України, перебіг позовної давності щодо стягнення заявленої в
позові суми боргу після його переривання розпочався заново з
10.03.2005р. і мав закінчитись 10.09.2005р.
Звертаючись до суду з даним позовом 06.03.2006р., ВАТ
“Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат” цей строк пропустило.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
сплив позовної
давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є
підставою для відмови в позові.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарським
судом першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані
норми матеріального права, в зв’язку з чим оскаржувані судові
акти підлягають скасуванню, з винесенням нового рішення про
відмову в позові за пропуском строку позовної давності.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
19.06.2006р. та рішення господарського суду Донецької області
від 21.04.2006р. у справі № 11/81 скасувати.
В позові відмовити.
Головуючий В.С. Божок
Судді: Н.О. Волковицька
Г.П. Коробенко