ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.08.2006 Справа N 2-29/3496-2006
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. –головуючого,
Волковицької Н.О.,
Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали Міністерства оборони України
касаційної скарги
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 17.05.2006р.
у справі господарського суду Автономної Республіки
Крим
за позовом Міністерства оборони України
до виконавчого комітету Сімферопольської
міської ради
треті особи 1. товариство з обмеженою відповідальністю
“Кінотеатр ім. Т.Г. Шевченко”
2. 8 Гарнізонний будинок офіцерів Військово-
морських Сил Збройних Сил України
Про визнання права повного господарського відання та визначення
частково недійсним договору оренди
за участю представників:
позивача: не з’явився
відповідача: не з’явився
третьої особи 1: не з’явився
третьої особи 2: не з’явився
В С Т А Н О В И В:
Міністерство Оборони України /позивач/ звернулось до
господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до
виконавчого комітету Сімферопольської міської ради з позовом про
визнання права повного господарського відання та визнання
частково недійсним договору оренди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неправомірно
включив своїм рішенням від 24.12.1993р. № 1680 будинок художньої
майстерні по вул. Пушкіна, 8 в м. Сімферополі до відомості
інвентаризації та передав його у користування третій особі –1,
оскільки відповідно до акту приймання-передачі та
інвентаризаційної відомості у 1955р. Міністерству оборони
України було передані приміщення до складу яких увійшло і спірне
приміщення, а у 2001р. цілісний майновий комплекс військове
містечко закріплено за останнім та у 2003р. передано на баланс
структурного підрозділу позивача, третій особі –2.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
14.03.2006р. зі справи № 2-29/3496-2006, залишеним без змін
постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 17.05.2006р. у даній справі, в задоволенні позову
відмовлено.
Судові рішення мотивовані необґрунтованістю позовних вимог з
посиланням на те, що рішення виконавчого комітету
Сімферопольської міської ради та укладені на його підставі
спірний договір оренди та угода про зміну і доповнення вказаного
договору відповідають діючому на той час законодавству і на час
розгляду даної справи залишаються чинними.
Сторони у справі та треті особи не реалізували процесуальне
право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Автономної
Республіки Крим від 14.03.2006р. та постановою Севастопольського
апеляційного господарського суду від 17.05.2006р., Міністерство
оборони України звернулось з касаційною скаргою до Вищого
господарського суду України, в якій просить її скасувати та
направити дану справу до суду першої інстанції, мотивуючи скаргу
тим, що судом невірно застосовані норми матеріального та
процесуального права.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального та
процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів,
знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити,
враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Верховної Ради
Криму № 110-1 від 29.07.1992 “Про розмежування майна державної
(Республіки Крим) власності на власність адміністративно-
територіальних одиниць (комунальної)” розмежовано державну
(Республіки Крим) власність та власність адміністративно-
територіальних одиниць (комунальну).
На виконання зазначеної постанови Верховної Ради України
виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради народних
депутатів прийнято рішення № 1037 “Про передачу в комунальну
власність міста підприємств, організацій, установ” від
11.09.1992р., яким майно підприємств, організацій, установ,
перерахованих у додатку № 1 віднесено до комунальної власності.
У додатку № 1 зазначений і кінотеатр ім. Т. Шевченко.
Оскільки будинок художньої майстерні по вул. Пушкіна, 8 в м.
Сімферополі, як встановлено судом апеляційної інстанції,
знаходився на балансі кінотеатру ім. Т. Шевченко, що
підтверджується належними доказами у справі, то він відповідно
до вищезазначеного рішення виконавчого комітету Сімферопольської
міської ради підлягав передачі в комунальну власність міста.
Рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від
24.12.1993 № 1680 “Про прийняття на облік та передачу в оренду
комунального майна кінотеатр Т.Г. Шевченко” Фондом комунального
майна Сімферопольської міської ради прийнято на облік комунальне
майно –кінотеатр Т.Г. Шевченко, до складу якого увійшла і спірна
будівля художньої майстерні, з передачею в оренду організації
орендарів підприємства “Кінотеатр Т.Г. Шевченко”.
20.12.2002р. Виконкомом Сімферопольської міської ради прийнято
рішення № 2192 “Про зміну і доповнення договору “Про передачу в
оренду комунального майна Сімферопольської міської ради народних
депутатів організації орендарів кінотеатру ім. Т.Г. Шевченка м.
Сімферополя”. Вказаним рішенням затверджено угоду про зміну і
доповнення вказаного договору, яка є додатком до рішення
Виконкому від 20.12.2002р. № 2192.
Зазначені рішення виконкому та укладені на його підставі договір
оренди і угода про зміну і доповнення вказаного договору
відповідають діючому на той час законодавству, є чинними та не
скасовані в установленому законом порядку, з огляду на що
колегія вважає, що суди попередніх інстанцій з урахуванням
приписів ст. 48 ЗУ “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
та ст. 319, 321,
327 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
дійшли правильного висновку про
безпідставність позовних вимог та відмову в їх задоволенні.
Місцевим та апеляційним господарським судом встановлені
обставини справи, що підтверджуються певними доказами, яким
попередні суди дали належну оцінку, правом переоцінки яких
касаційна інстанція не наділена, в зв’язку з чим доводи
касаційної скарги щодо неправильного застосування господарським
судом норм матеріального та процесуального права, які по суті
зводяться до оспорювання висновку суду стосовно доведеності
обставин справи та намагань позивача надати перевагу його
доказам над іншими, що суперечить вимогам статті 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судовою колегією до уваги не приймаються.
Зважаючи на викладене, колегія не вбачає порушень судами першої
і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального
права, котрі встановлюють правила доказування, розподілу
обов’язків доказування, належності й припустимості доказів,
порядку збирання і дослідження доказів, та вважає судові рішення
такими, що відповідають чинному законодавству України і
обставинам справи, підстави для скасування яких відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ст. 111-9, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
17.05.2006р. у справі № 2-29/3496-2006 залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді: Н.О. Волковицька
Г.П. Коробенко