ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.08.2006 Справа N 44/372-18/440
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Кота
О.В. –головуючого, Грека Б.М., Невдашенко Л.П. , розглянувши у
відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Закритого
акціонерного товариства “Ремдизель” на постанову Київського
апеляційного господарського суду від 21.02.2006 р. у справі №
44/372-18/440 за позовом Закритого акціонерного товариства
“Ремдизель” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-
виробнича фірма “ППЛ”
про стягнення заборгованості 62421,00 грн.,
за участю представників сторін:
позивача (скаржника) –не з’явилися;
відповідача –Волік Л.І., дов. № 240/08 від 08.08.2006 р.,
Куриленко О.М., дов. № 241/08 від 08.08.2006 р.
ВСТАНОВИВ:
Закрите акціонерне товариства (далі - ЗАТ) “Ремдизель”
звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про
стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ)
“Науково-виробнича фірма “ППЛ” 62421,00 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 06.12.2005 р.,
залишеним без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 21.02.2006 р., в позові відмовлено
повністю.
Судові акти мотивовані тим, що позивачем по справі не доведено
та не надано доказів на підтвердження заборгованості
відповідача.
У поданій касаційній скарзі ЗАТ “Ремдизель” просить
скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду
від 21.02.2006 р., стягнути з відповідача 62421,00 грн. боргу,
2392,81 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами,
2657,53 грн. інфляційних та 3 % річних від простроченої суми,
669,77 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-
технічне забезпечення судового процесу.
Скарга мотивована тим, що постанова прийнята з порушенням норм
матеріального і процесуального права, при неповному з’ясуванні
обставин, що мають значення для справи.
ТОВ “Науково-виробнича фірма “ППЛ” заперечує проти скарги,
просить постанову Київського апеляційного господарського суду
від 21.02.2006 р. у справі № 44/372-18/440 залишити без змін, а
скаргу –без задоволення.
Заслухавши пояснення представників відповідача, перевіривши
повноту встановлення господарськими судами обставини справи та
правильність застосування норм матеріального та процесуального
права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач поставив
відповідачеві насоси масляні 27558сб без шестерень у кількості
25 штук на загальну суму 86899,80 грн. про, що свідчить накладна
№ 56 від 27.05.2002 р.
Факт одержання відповідачем насосів масляних підтверджується
довіреністю останнього серії МАЖ № 124819 від 22.05.2002 р.
Згідно з протоколом № 12 узгодження договірної оптової ціни,
погодженої між сторонами, ціна одного насосу масляного (без
виготовлення шестерень) 27558сб встановлена у розмірі
2896,66 грн.
Поставлені по зазначеній вище накладній насоси на загальну суму
86899,80 грн. відповідачем оплачені, що підтверджується
матеріалами справи та не заперечується позивачем.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач не довів та
не надав документів на підтвердження того, що насоси з
шестернями чи окремо шестерні в кількості 25 штук, вартість яких
на думку позивача становить 62421 грн., були дійсно поставлені
відповідачеві.
Місцевий та апеляційний суди повно, всебічно дослідили надані
сторонами докази, доводи, належно їх оцінили і дійшли
обґрунтованого висновку про відмову у задоволені позовних вимог.
При цьому суди виходили з того, що відповідно до ст. 34 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд приймає тільки ті докази,
які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути
підтверджені певними засобами доказування, не можуть
підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна
довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу
своїх вимог і заперечень.
Таким чином, суд першої та апеляційної інстанції дійшли
правомірного висновку про те, що позивачем по справі не доведено
заборгованості відповідача перед ним,
Також законним і обґрунтованим є висновок судів попередніх
інстанцій про те, що укладені між сторонами договори поставки №
1 А від 03.09.2002 р. та № 24 від 01.03.2002 р., якими частково
обґрунтовує свої вимоги позивач, не є належними доказами у даній
справі, оскільки в накладній № 56 від 27.05.2002 р. відсутнє
посилання на ці договори, що свідчить про те, що продукція
поставлена позивачем відповідачеві не на виконання зазначених
вище договорів.
З даними висновками місцевого та апеляційного судів повністю
погоджується судова колегія Вищого господарського суду України,
оскільки вони відповідають дійсним обставинам та матеріалам
справи.
Твердження скаржника про порушення апеляційним судом норм
матеріального та процесуального права не відповідають матеріалам
справи, зводяться до тлумачення норм на свою користь та не
спростовують викладених в судових рішеннях мотивованих висновків
про відмову у задоволені позовних вимог.
За таких обставин касаційна скарга Закритого акціонерного
товариства “Ремдизель” залишається без задоволення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
постанову Київського апеляційного господарського суду від
21.02.2006 р. у справі № 44/372-18/440 залишити без змін, а
касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Ремдизель”
–без задоволення.
Головуючий суддя О. Кот
Суддя Б. Грек
Суддя Л. Невдашенко