ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.08.2006 Справа N 6/835
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Г. Коробенка–головуючого
Н. Волковицької
Г. Фролової
за участю представників:
Позивача Ковадь О.Б. дов. від 10.01.06р.
Відповідачів Бернацька О.В. дов. від 10.08.05р.
Куницький В.В. дов. від 10.08.05р.
розглянувши у відкритому Центрального спеціалізованого
судовому засіданні будівельного управління Міністерства
касаційну скаргу оборони України
на постанову від 21.04.2006року Київського
апеляційного господарського суду
у справі № 6/835 господарського суду міста Києва
за позовом Центрального спеціалізованого
будівельного управління Міністерства
оборони України
до Національної акціонерної компанії
“Нафтогаз України”
про визнання недійсним акта від 23.01.2001 року приймання
–передачі векселів
В С Т А Н О В И В:
Центральне спеціалізоване будівельне управління Міністерства
оборони України звернулось до господарського суду міста Києва з
позовною заявою про визнання недійсним акта приймання –передачі
векселів від 23.01.2001року.
Ухвалою від 19.01.2006року господарського суду міста Києва
провадження у справі припинено на підставі пункту 1 частини 1
статті 80 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки в оспорюваному акті приймання –передачі
векселів відсутні будь – які данні про прийняття сторонами на
себе будь –яких прав чи обов’язків, тобто відсутні істотні
умови.
З огляду на це, суд дійшов висновку, що осорюваний акт не є
правовстановлюючим, а тільки правопідтверджуючим документом. З
урахуванням викладеного, акт приймання передачі векселів не є
угодою чи актом ненормативного характеру, а тому спір не
підлягає вирішенню в господарських судах України.
За апеляційною скаргою Центрального спеціалізованого
будівельного управління Міністерства оборони України Київський
апеляційний господарський суд постановою від 21.04.2006року
ухвалу господарського суду першої інстанції залишив без змін з
тих же підстав.
Центральне спеціалізоване будівельне управління Міністерства
оборони України подало до Вищого господарського суду України
касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного
господарського суду, в якій просить ухвалу та постанову у справі
скасувати та направити справу до господарського суду першої
інстанції для розгляду по суті, мотивуючи касаційну скаргу
доводами про неправильне застосування судом норм матеріального
права.
Заявник в касаційній скарзі наголошує на тому, що акт приймання
–передачі векселів за свої правовим змістом є договором
(правочином) купівлі –продажу цінних паперів – простих векселів,
оскільки в ньому зазначено яке майно і кому передавалось та його
номінальна вартість.
Заслухавши доповідь судді –доповідача та пояснення присутніх у
судовому засіданні представників позивача та відповідача та
перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності
юридичної оцінки обставин справи і повноти їх встановлення в
ухвалі та постанові судів, а також правильність застосування
господарськими судами норм матеріального процесуального права,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню
з таких підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції та
вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі є
вимога про визнання недійсним акта приймання –передачі векселів
від 23.01.2001року.
Залишаючи без змін ухвалу від 19.01.2006року суду першої
інстанції Київський апеляційний господарський суд погодився з
висновком, що жодних прав і обов’язків, характерних для договору
як виду зобов’язання, оспорюваний акт приймання –передачі не
породжує та, що в ньому не зафіксовано, які права і обов’язки
виникають між сторонами, і якому інституту договірних
зобов’язань вони характерні.
Однак, касаційна інстанція не може погодитись з таким висновком
з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, договором є домовленість двох або більше сторін,
спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав
та обов'язків.
Стаття 627 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, передбачає, що
відповідно до статті 6 цього Кодексу ( 435-15 ) (435-15)
сторони є
вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні
умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу ( 435-15 ) (435-15)
,
інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту,
вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 638 цього ж Кодексу ( 435-15 ) (435-15)
, договір є
укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх
істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови,
що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів
даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б
однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Отже, для вирішення даного спору по суті судам необхідно
встановити правову природу правовідносин та на підставі цього
визначити чи досягли сторони всіх істотних умов характерних для
даного виду правовідносин.
Зазначені обставини залишились поза увагою суду першої та
апеляційної інстанції.
Крім цього, касаційна інстанція зазначає, що відповідно до
частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
доказами у справі є будь-які фактичні дані,
на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку
встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких
ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини,
які мають значення для правильного вирішення господарського
спору.
Відповідно до статті 47 Господарського суду України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
судове рішення приймається суддею за результатами розгляду всіх
обставин справи.
З матеріалів справи вбачається, що поза увагою судів залишились
доводи, викладені позивачем у позовній заяві (а.с. 2 - 6), а
також документи /а.с. 12, 59-61, 89-90 /, які не були
дослідженні судами першої та апеляційної інстанції, а також цим
документам не була надана належна правова оцінка, що є
порушенням статті 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Неповне з’ясування всіх обставин справи, які мають значення для
справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових
рішень та передачі справи на новий розгляд.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені
попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського
суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи
господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і
повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи,
об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її
розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від
встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що
підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти
обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-
10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Ухвалу від 19.01.2006року господарського суду міста Києва та
постанову від 21.04.2006року Київського апеляційного
господарського суду у справі № 6/835 господарського суду міста
Києва скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду міста
Києва.
Касаційну скаргу Центрального спеціалізованого будівельного
управління Міністерства оборони України задовольнити.
Головуючий Г. Коробенко
Судді Н. Волковицька
Г. Фролова