ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.08.2006 Справа N 6-31-22/268-03-7638
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Г. Коробенко –головуючого
Н. Волковицької
Г. Фролової
за участю представників:
Позивача не з’явився, про час і місце слухання
справи повідомлений належним чином
Відповідачів Тарараки С.В. дов. від 20.04.06р.
Марціяша О.І. дов. від 10.04.06р.
Мірошниченко В.С.
Прокурора
розглянувши у - Державної податкової адміністрації в
відкритому судовому Одеський області
засіданні касаційні - Державної податкової інспекцій у
скарги Приморському районі міста Одеси
та касаційне подання - Управління Державного казначейства у
Одеській області
- Прокурора Одеської області
на постанову від 30.05.2006р. Одеського апеляційного
господарського суду
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Глорія Джинс”
До - Державної податкової інспекцій у
Маліновському районі міста Одеси.
- Державної податкової інспекцій у
Приморському районі міста Одеси.
- Державної податкової адміністрації в
Одеський області.
- Приватного підприємства “Альянс Плюс ”
- Управління Державного казначейства у
Одеській області
за участю - Прокурора Одеської області
про стягнення 554840грн.
В С Т А Н О В И В:
Товариством з обмеженою відповідальністю “Глорія Джинс” до
господарського суду Одеської області заявлений позов про
зобов’язання повернути майно, а саме –джинсові вироби у
кількості 18435 одиниць на загальну суму 554840 грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 02.04.2004р.
зі справи № 22/268-03-7638, залишеним без змін постановою
Одеського апеляційного господарського суду від 26.05.2004р.,
позов, з урахуванням уточнень від 18.03.04р., задоволено,
стягнуто з ДПА в Одеській області 554840 грн. вартості джинсових
виробів та 1818 грн. судових витрат.
Постановою Вищого господарського суду України від 26.10.2004р.
скасовано вищезазначені рішення місцевого господарського суду та
постанову апеляційного господарського суду, справу передано на
новий розгляд у зв'язку з тим, що судами попередніх інстанцій
надано неповну та неправомірну юридичну оцінку обставинам справи
та порушено норми матеріального і процесуального права.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.11.2004р.
прийнято до провадження вказану справу із присвоєнням № 31-
22/268-03-7638, а ухвалою від 23.03.2005р. провадження у справі
припинено у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в
господарських судах України, адже спір зачіпає інтереси
працівників податкової міліції, які не можуть бути учасниками
господарського процесу.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
26.04.2005р., яка залишена без змін постановою Вищого
господарського суду України від 19.07.2005р., ухвалу про
припинення провадження скасовано, справу передано на розгляд
господарського суду Одеської області, оскільки даний спір
підвідомчий господарським судам України.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.05.2005р.
справу прийнято до провадження із присвоєнням № 6-31-22/268-03-
7638.
Рішенням господарського суду Одеської області від 27.02.2006р. з
урахуванням уточнень до позову в редакції від 05.12.2005р., в
яких ТОВ “Глорія Джинс” просить стягнути з державного бюджету
вартість джинсових виробів у кількості 18435 одиниць на суму
554840 грн., позов задоволено у повному обсязі, стягнуто з
Державного бюджету України на користь позивача 554840 грн.
вартості вилученого майна, 1818 грн. судових витрат покладено на
ДПА в Одеській області, відмовлено в частині стягнення вартості
майна з інших відповідачів.
Судове рішення з посиланням на статтю 13 Закону України “Про
державну податкову службу в Україні” ( 509-12 ) (509-12)
, статтю 386
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
вмотивовано тим, що
внаслідок неправомірних дій органу державної податкової служби
ТОВ “Глорія Джинс” було позбавлено можливості забезпечити
контроль за зберіганням вилучених джинсових виробів, а ДПА в
Одеський області, в свою чергу, не забезпечила належної охорони
затриманого товару, що в сукупності з наведеними приписами
законодавства є підставою для висновку про правомірність
заявлених вимог.
За апеляційними скаргами Спеціалізованої державної податкової
інспекцій у Приморському районі міста Одеси, Державної
податкової адміністрації в Одеській області та Управління
Державного казначейства в Одеській області апеляційний
господарський суд, переглянувши рішення від 27.02.06р.
господарського суду Одеської області, постановою від 30.05.06р.
залишив його без змін.
ДПІ у Приморському районі міста Одеси та Управління Державного
казначейства в Одеській області подали до Вищого господарського
суду касаційні скарги на постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 30.05.06р., в яких просять рішення та
постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким
відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи касаційні
скарги доводами про порушення судами норм матеріального та
процесуального права.
Державна податкова адміністрація в Одеській області подала до
Вищого господарського суду касаційну скаргу, а прокурор Одеської
області касаційне подання на постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 30.05.06р., в яких просять рішення та
постанову у справі скасувати та направити справу на новий
розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи вимоги доводами про
порушення судами норм матеріального та процесуального права.
У своїх зверненнях заявники зазначають, що покладаючи на
Державну податкову адміністрацію в Одеській області
відповідальність за неповернення позивачу товару, переданого на
відповідальне зберігання ПП "Альянс Плюс", в зв’язку з
неправомірністю її дій, Одеський апеляційний господарський суд
не врахував вимоги статей 413, 416, 418 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
(який діяв на той час), згідно з якими за
договором схову одна сторона (охоронець) зобов'язується
зберігати майно, передане їй другою стороною, і повернути це
майно в цілості. Охоронець зобов'язаний вжити всіх заходів,
передбачених договором або необхідних для збереження майна.
Відповідальність охоронця за втрату, нестачу, пошкодження майна
несе організація, що здійснює такий схов.
Тобто відповідальною особою за втрату, нестачу чи пошкодження
вилученого майна є в даному випадку ПП "Альянс Плюс", а не
Державна податкова адміністрація в Одеській області.
Більш того, виходячи з вимог Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у господарських судів взагалі
відсутні повноваження щодо визнання дій неправомірними. Вказані
обставини свідчать про те, що встановивши факт неправомірності
дій, Одеський апеляційний господарський суд вийшов за межі своїх
повноважень, що є порушенням положень статті 12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Крім того, відповідно до ст. 35 Закону України "Про Державний
бюджет України на 2006 рік" ( 3235-15 ) (3235-15)
виконання рішення, яке
прийняте органом державної влади, що відповідно до закону має
право на його застосування, про стягнення коштів з рахунків, на
яких обліковуються кошти державного бюджету, здійснюється
Державним казначейством України за попереднім інформуванням
Міністерства фінансів України.
Однак вирішуючи питання про стягнення з Державного бюджету
України вартості вилучених джинсових виробів на користь
позивача, судами першої та апеляційної інстанції не було
залучено до участі в справі Державне казначейства України, яке є
управителем коштів державного та місцевих бюджетів.
Також в оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції не
прийняв до уваги доводи державної податкової адміністрації в
Одеській області стосовно необхідності розгляду даної справи в
порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, що суперечить вимогам статей 2, 3, 17
даного Кодексу ( 2747-15 ) (2747-15)
, оскільки компетенція
адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи
юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження
його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів
індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанції порушено
вимоги статті 12 частини 2 пункту 1 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки
господарський суд не розглядає справи, вирішення яких відповідно
до законів України віднесено до відання інших органів.
Заслухавши доповідь судді –доповідача та присутніх в судовому
засіданні представників відповідачів, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи і повноти їх встановлення в рішенні та постанові
у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ДПА в
Одеській області та касаційне подання прокурора підлягають
задоволенню, а касаційні скарги ДПІ у Приморському районі міста
Одеси та Управління Державного казначейства в Одеській області
–задоволенню частково з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної
інстанцій та вбачається з матеріалів справи, на підставі
контракту купівлі-продажу від 01.07.2002р. № 9-ЗК-2002 ТОВ
“Глорія Джинс” отримало від ЗАТ “Корпорація “Глорія Джинс”
(Росія) джинсові вироби в кількості 18435 одиниць на суму 554840
грн., що підтверджується, зокрема, наявними у справі накладною
та рахунком-фактурою від 18.03.2003р. № 503, вантажно-митними
деклараціями, товарно-транспортною накладною № 575, пакувальним
листом від 18.03.2003р.
24.03.2003р. ст. о/у УПМ ДПА в Одеській області Фроловим І.М.
разом з працівниками ПМ ДПІ у Приморському районі м. Одеси (з
метою перевірки відповідності та наявності фактичної кількості
вантажу із заявленою кількістю) зупинений автомобіль, на якому
перевозились джинсові вироби, що належать на праві приватної
власності ТОВ “Глорія Джинс”.
Того ж дня в ході перевірки вантаж вилучений та доставлений на
склад підприємства ПП “Альянс Плюс”. Складське приміщення
опечатано згідно з протоколом від 24.03.2003р., складеним ст.
о/у УПМ ДПА в Одеській області Фроловим І.М.
25.03.2003р. працівники податкової міліції ДПІ у Приморському
районі м. Одеси на складі ПП “Альянс-Плюс” здійснили перерахунок
товару, що належав ТОВ “Глорія Джинс”, і склали протокол.
В ході перевірки працівники податкової міліції не встановили
невідповідності товару переліченим вище документам.
Після цього працівниками податкової міліції ДПІ у Приморському
районі м. Одеси здійснено відбір зразків товару в кількості 28
одиниць, про що складено акт від 25.03.2003р.
Відібрані зразки джинсових виробів згідно з листом від
07.04.2003р. № 26-0/659 начальника ГВПМ ДПІ у Малиновському
районі м. Одеси передані Одеському науково-дослідному інституту
судових експертиз для проведення товарознавчої експертизи на
предмет встановлення країни виготовлення даного товару.
За висновком експерта від 29.04.2003р. № 3209, надані для
дослідження зразки товару фірми “Глорія Джинс” та зразки товарів
китайського виробництва виготовлені на різному обладнанні із
застосуванням різних технологічних процесів.
03.04.2003р. генеральний директор ТОВ “Глорія Джинс” звернулось
до заступника начальника податкової міліції ДПА в Одеській
області з заявою про надання згоди на переміщення та завершення
перевірки джинсових виробів на складі позивача у зв'язку з
невідповідністю умов зберігання на складі ПП “Альянс Плюс”
умовам, необхідним для розміщення такого типу товару.
Листом від 09.09.2003р. № 26-0/2260 начальник податкової міліції
в Малиновському районі м. Одеси повідомив директора ПП “Альянс
Плюс” стосовно того, що переданий на відповідальне зберігання
вантаж, який належить ТОВ “Глорія Джинс”, слід повернути
власнику в кількості 18435 одиниць джинсових виробів.
Листом від 16.09.2003р. № 03/13 директор підприємства “Альянс-
Плюс” повідомив начальника податкової міліції ДПІ у
Малиновському районі м. Одеси, що повернення названих виробів
відбулося 16.09.2003р.
З листа прокуратури Одеської області № 04/1-140-03 від
14.10.2003р. вбачається, що громадянин Лисенко Г.І., який нібито
отримав товар для ТОВ “Глорія Джинс”, фактично знаходився з
10.06.2002р. на лікуванні в Одеській клінічній психіатричній
лікарні № 1 і отримати товар не міг, тобто вантаж зник, у
зв'язку з чим 14.10.2003р. прокуратурою Одеської області
порушено кримінальну справу за фактом крадіжки і передано для
організації слідства прокурору Малиновського району м. Одеси.
Таким чином, вилучені у ТОВ “Глорія Джинс” джинсові вироби
викрадені в процесі зберігання та не повернуті останньому.
За таких обставин на підставі статей 1173, 1176 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
апеляційний господарський суд дійшов
висновку, що неправомірними діями органів податкової міліції є
безпідставне вилучення товару, передача його на відповідальне
зберігання ПП “Альянс Плюс”, неможливість повернення
необґрунтовано вилученого вантажу особі, яка володіла ним на
законних підставах; шкодою, заподіяною майновим інтересам
позивача, є вартість неповернутого майна в розмірі 554840 грн.;
а причинним зв'язком між ними – той факт, що збитки, завдані
неправомірними діями посадових осіб органів державної податкової
служби, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів державного
бюджету.
Позовні вимоги апеляційний суд визнав такими, що заявлені у
відповідності до норм українського законодавства, а рішення про
їх задоволення у повному обсязі прийнятим при повному з'ясуванні
обставин, що мають значення для справи, та правильному
застосуванні приписів матеріального та процесуального права.
Касаційна інстанція не може погодитись з таким висновком за
наступних підстав.
Одеській апеляційний господарський суд приймаючи постанову
зазначив, що на спірні правовідносини між податковими органами,
державним казначейством з одного боку та позивачем з іншого
боку, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом
України від 16.01.2003р. розповсюджується дія вказаного
нормативно-правового акту, оскільки положення цього Кодексу
застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або
продовжують існувати після набрання ним чинності.
При цьому судом не зазначено, які права і обов’язки у розумінні
пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, що набрав чинності з 01.01.04р., продовжують
існувати при умові, що, як вбачається з матеріалів справи та
встановлено судами, спірні правовідносини виникли між сторонами
в період 2003 року, тобто до набрання чинності Цивільним
кодексом України ( 435-15 ) (435-15)
.
Господарським судом першої інстанції встановлено, що право
власності на товар у позивача виникло під час дії Цивільний
кодекс УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, але при цьому судом застосована
загальна норма Цивільний кодекс України ( 435-15 ) (435-15)
(стаття 386)
щодо захисту його прав власності.
Відповідно до частини 3 статті 5 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися
актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт
цивільного законодавства застосовується до прав та обов’язків,
що виникли з моменту набрання ним чинності.
Тобто до прав і обов’язків, що виникли до введення в дію нового
закону, в тому числі тих з них, що з якихось причин виявилися
нездійсненими на момент набуття чинності новим законом,
застосовується раніше діюче законодавство. Виняток з цього
правила передбачений пунктом 4 Прикінцевих та перехідних
положень Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Отже, для вирішення питання про застосування Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
чи Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
судам
необхідно було встановити, які саме права та обов’язки стосовно
спірних правовідносин виникли або продовжують існувати після
набрання чинності Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Крім того, статтею 442 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(що
діяв у період виникнення спірних правовідносин) передбачено, що
державні установи відповідають за шкоду, завдану громадянам
неправомірними службовими діями їх посадових осіб в області
адміністративного управління, на загальних підставах (статті
440, 441 цього Кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
), якщо інше не передбачено
спеціальним законом.
За шкоду, завдану такими діями посадових осіб організаціям,
державні установи відповідають в порядку, встановленому законом.
Відповідно до вимог ст. 1173 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
шкода, завдана фізичній або юридичній особі
незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної
влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу
місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень,
відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або
органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Під шкодою ці кодекси розуміють зменшення або втрату певного
особистого чи майнового блага.
Отже, предметом доказування у таких справах є факти
неправомірних дій (бездіяльності) органів державної податкової
служби та їх посадових осіб при виконанні конкретних дій
(бездіяльності), виникнення шкоди та причинний зв'язок між
неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіянням шкоди.
При цьому, слід мати на увазі, що згідно зі статтею 14 Закону
України “Про державну податкову службу” ( 509-12 ) (509-12)
рішення, дії
або бездіяльність органів державної податкової служби та їх
посадових осіб можуть бути оскаржені у встановленому законом
порядку, тому неправомірність дій (бездіяльності) органів
державної податкової служби та їх посадових осіб має
підтверджуватись відповідними доказами.
Невід’ємною умовою застосування відповідальності за завдану
шкоду також є причинний зв’язок між неправомірними діями
заподіювача та шкодою. Відшкодуванню підлягає шкода яка є
об’єктивним наслідком, результатом неправомірних дій, а тому
висновок апеляційного суду, що причинним зв'язком у даному
випадку, є обов'язок відшкодовування збитків за рахунок коштів
державного бюджету не може вважатись обґрунтованим та законним.
Ні суд першої інстанції, ні апеляційний господарський суд не
встановлювали, безпосереднім наслідком яких неправомірних дій є
завдана позивачу шкода.
Касаційна інстанція також зазначає, що частина 1 статті 32
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на
підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку
встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких
ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини,
які мають значення для правильного вирішення господарського
спору.
Як вбачається з матеріалів справи, поза увагою судів як першої,
так і апеляційної інстанції залишились обставини, пов’язані з
передачею товару на зберігання та докази з цього приводу.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими
судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та
прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної
правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що,
враховуючи суть спору, свідчить про не з’ясування судом всіх
обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення
господарського спору. Відповідно до роз’яснень Пленуму
Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від
29.12.1976 № 11 “Про судове рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є
законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи,
вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що
підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Неповне з’ясування всіх обставин справи, які мають значення для
справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових
рішень та передачі справи на новий розгляд.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені
попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського
суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно
врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати та перевірити
всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що
мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по
суті, та в залежності від встановленого, правильно визначити
норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних
правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове
рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 3 статті 111-9, статтею 111-11, Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Одеської області від 27.02.2006р. та
постанову Одеського апеляційного господарського суду від
30.05.2006р. у справі № 6-31-22/268-03-7638 господарського суду
Одеської області скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Одеської області
Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації в Одеській
області та касаційне подання прокурора Одеської області
задовольнити.
Касаційні скарги Управління Державного казначейства в Одеській
області та Державної податкової інспекцій у Приморському районі
міста Одеси задовольнити частково.
Головуючий Г. Коробенко
Судді Н. Волковицька
Г. Фролова