ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.08.2006 Справа N 189/17-05
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи
В.І. –головуючого (доповідача), Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,
за участю представників: позивача –
відповідача –Цихмейструк О.В.
розглянувши касаційну скаргу ТзОВ “Агро-Богуславщина” (ТзОВ
“Саварський агроцентр”) на рішення господарського суду Київської
області від 8.12.2005 року та постанову Київського міжобласного
апеляційного господарського суду від 17.05.2006 року у справі за
позовом Приватного підприємства “АТОЛ” до ТзОВ “Саварський
агроцентр”
про стягнення 57496, 24 грн.,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2005 року позивач звернувся до господарського суду
Київської області з позовом до відповідача про стягнення
57496,24 грн., в тому числі 24991,12 грн. пені, 24991,12 грн.
штрафу, 6500 грн. збитків та 1014 грн. інфляційних
Рішенням господарського суду Київської області від 8.12.2005
року (суддя Суховий В.Г.) позов задоволений частково. Стягнуто з
відповідача на користь позивача 20 237,29 грн. пені, судові
витрати: 703,95 грн. адвокатські послуги, держмито в сумі 202,37
грн. та 41,53 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу. В частині стягнення 1014 грн. інфляційних,
24991,12 грн. штрафу та 4753,83 грн. пені відмовлено.
Провадження у справі в частині стягнення 6500 грн. збитків
припинено.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 17.05.2006 року рішення суду скасоване частково. Позов
задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача
20237,29 грн. пені, судові витрати: держмито в сумі 202,37 грн.
та 41,53 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу. В частині стягнення 1014 грн. інфляційних,
24991,12 грн. штрафу та 4753,83 грн. пені відмовлено.
Провадження у справі в частині стягнення 6500 грн. збитків
припинено.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ТзОВ
“Саварський агроцентр” просить їх скасувати, посилаючись на
неправильне застосування судами норм матеріального і
процесуального права.
Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи,
суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Згідно ст. 525 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
одностороння відмова від
зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається,
якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має
виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та
вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за
відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового
обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як правильно встановлено судами, 18.03.2004 року між сторонами у
справі був укладений договір купівлі-продажу № 04/03/2004.
За умовами укладеного договору, відповідач зобов’язався продати
та передати у власність позивача, а позивач –прийняти та
оплатити насіння ріпаку 1 класу (для продовольчих потреб) врожаю
2004 року, обсягом 220 метричних тон, згідно встановленої ціни
на Київській агропромисловій біржі на день передачі товару
позивачу.
Згідно п. 5.2 вказаного договору, термін передачі товару
встановлений в строк до 1.09.2004 року.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем був виставлений
позивачу рахунок № 2 від 19.03.2004 року на суму 6500 грн., який
позивач оплатив, здійснивши попередню оплату за зерно ріпаку
врожаю 2004 року.
Відповідач в порушення своїх договірних зобов’язань, у
встановлений строк насіння ріпаку 1 класу позивачеві не передав.
Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, якщо продавець, який
одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у
встановлений строк, покупець має право вимагати передання
оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Як правильно встановлено судом при розгляді справи, платіжним
дорученням № 100 від 7.12.2005 року відповідач повернув позивачу
кошти в сумі 6500 грн. за непоставлений товар згідно рахунку № 2
від 19.03.2004 року.
Тому, приймаючи рішення, місцевий господарський суд обгрунтовано
припинив провадження у справі в частині стягнення 6500 грн., на
підставі п. 11 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на
вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням
встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
За укладеним договором у відповідача виникло зобов'язання
передати товар, а не оплатити гроші, оскільки повернення
перерахованих позивачем 6500 грн. не є грошовим зобов'язанням
відповідача, тому суд правильно встановив, що на зазначену суму
інфляційні не нараховуються.
Згідно п. 7.4 договору, за односторонню відмову від виконання
своїх зобов’язань, продавець сплачує штраф в розмірі 10% від
вартості непоставленого товару.
Враховуючи, що несвоєчасне виконання або ж невиконання
відповідачем зобов'язання щодо поставки ріпаку не є доказом
відмови від його виконання, інші докази відмови продавця від
виконання договірних зобов’язань в матеріалах справи відсутні,
тому суди дійшли обгрунтованого висновку про відмову в позові в
частині стягнення з відповідача 24991,12 грн. штрафу.
У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, штрафними санкціями визнаються господарські санкції
у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник
господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення
ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або
неналежного виконання господарського зобов'язання.
На підставі п. 7.1 договору, у випадку несвоєчасної поставки
товару у визначений даним договором термін, продавець сплачує
покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний
день прострочення, але не більше 10% від загальної вартості
товару за договором.
З огляду на викладене, суд вважає, що апеляційний господарський
суд у постанові вірно застосував норми матеріального права і
обгрунтовано визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги
позивача щодо стягнення 20237,29 грн. пені, відмовивши в іншій
частині позову.
Крім того, приймаючи постанову, суд апеляційної інстанції
правильно скасував рішення місцевого суду в частині стягнення з
відповідача оплати послуг адвоката в сумі 703,95 грн. за
недоведеністю вимог в цій частині.
За таких обставин, постанова суду відповідає вимогам закону і
обставинам справи, тому підстав для її зміни немає.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 17.05.2006 року залишити без змін, а касаційну скаргу
ТзОВ “Саварський агроцентр” – без задоволення.
Головуючий, суддя В.Дерепа
Судді Б.Грек
Л.Стратієнко