ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.08.2006 Справа N 13/54
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Н. Ткаченко,
суддів: Є. Борденюк,
В. Харченка,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ)
“ДКС”
на постанову від 21.02.2006 року
Львівського апеляційного господарського суду
у справі № 13/54
за позовом Кооперативне підприємство (КП) “Беркут”
до ТОВ “ДКС”
Про визнання договору недійсним та стягнення грошової суми
В судове засідання прибули представники сторін:
позивача Маланюк О.Я. (дов. від 03.10.2005 року)
відповідача Дубина В.М. (директор)
Заслухавши суддю-доповідача –Є. Борденюк, пояснення
представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий
господарський суд України
В С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги про визнання на підставі ст. 48 Цивільного
кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
недійсним договору № 8/11- Р від
29.11.2002 року про створення системи теплопостачання, виконання
пусконалагоджувальних робіт на базі відпочинку “Беркут”,
укладеного між КП “Беркут” (замовник) та ТОВ “ДКС” (виконавець),
і повернення попередньої оплати у розмірі 112 000,00 грн.
обґрунтовуються тим, що відповідачем всупереч положенням ст. 334
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
не була розроблена проектно-кошторисна
документація щодо обсягу робіт та їх вартості, крім того,
позивач посилається на відсутність у ТОВ “ДКС” дозволу
(ліцензії) на виконання певних видів робіт, а також непогодження
сторонами строків виконання робіт за оскаржуваним договором.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від
25.10.2004 року у справі № 13/54 (суддя П. Шкіндер) позовні
вимоги задоволені, договір № 8/11-Р від 29.11.2002 року,
укладений між КП “Беркут” та ТОВ “ДКС”, визнано недійсним, з ТОВ
“ДКС” на користь КП “Беркут” стягнуто 112 000,00 грн.
попередньої оплати, також на відповідача покладені судові
витрати.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідно до ст. 48 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
недійсною є, зокрема, та угода, що не відповідає
вимогам закону.
Згідно з п. 6. 1. договору даний договір поширюється на
виконання однієї угоди і може бути пролонгований додатковою
угодою сторін тільки у випадку прострочення виконання безвинно.
Термін дії договору встановлений п. 6. 2. з 29.11.2002 року по
31.12.2002 року.
Господарським судом першої інстанції в ході розгляду справи
встановлено, що додаткових угод щодо продовження терміну дії
договору сторонами не укладалось, проте, всупереч умов договору
до 31.12.2002 року підрядником не були виконані роботи,
передбачені договором, що підтверджується актом виконаних робіт,
переданим виконавцем на підпис замовнику, що датований
30.04.2003 року та складений на виконання договору № 8/11 від
29.11.2004 року, який між сторонами у справі не укладався.
За наведених обставин, господарський суд Івано-Франківської
області зауважує про зміну відповідачем в односторонньому
порядку терміну виконання робіт за договором.
Відповідно до п. п. 2. 1., 2..2. договору за виконану продукцію
згідно цього договору замовник перераховує виконавцю у
відповідності з кошторисом ціну –130 243,22 грн.., що
визначається кошторисом, який складає невід’ємну частину даного
договору.
На виконання зазначених умов договору позивачем перераховано
відповідачу 112 000,00 грн., що підтверджується відповідними
платіжними документами.
Відповідно до ст. 334 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
на виконання робіт,
передбачених договором підряду, складається кошторис. Якщо
виникла необхідність значно перевищити складений кошторис,,
підрядчик зобов’язаний своєчасно попередити про це замовника. В
цьому разі замовник має право відмовитись від договору,
відшкодувавши підрядчику понесені ним витрати. Якщо підрядчик не
попередив замовника про перевищення кошторису, він зобов’язаний
виконати роботу, не вимагаючи відшкодування надкошторисних
витрат.
Однак, господарським судом першої інстанції встановлено, що ТОВ
“ДКС” вийшов за межі договірної суми коштів та, попередньо не
погодивши збільшення суми виконуваних робіт, подав на підписання
акт виконаних робіт на суму 137 292,60 грн., що перевищує
загальну вартість за робіт за договором на 7 049,38 грн. і не
може бути прийнята до оплати без додаткового погодження.
Згідно з передбаченим договором порядком здавання і приймання
робіт (п. п. 3. 1., 3. 2., 3. 3.) після завершення робіт
виконавець представляє замовнику акт здавання-приймання
продукції, замовник на протязі 10 днів з дня підписання акту
здавання-приймання продукції і документації зобов'язаний
направити виконавцеві підписаний акт здавання-приймання
продукції або мотивовану відмову від прийняття робіт, при
непідписанні акту здавання-приймання продукції в установлений
термін виконавець в односторонньому порядку пред’являє рахунок
на кінцевий розрахунок.
Разом з тим, п. 2. 5. договору передбачено, що оплата
проводиться поетапно на підставі оформленого акту здавання-
приймання продукції із заліком розміру виплаченого авансу.
Виходячи з викладеного, та беручи до уваги висновок спеціаліста-
будівельника Засядьвовк Л.А., складений на підставі договору №
1/07 від 31.07.2004 року про надання інформаційних
(консультаційних) послуг, господарський суд Івано-Франківської
області зазначає про відсутність підстав вважати роботи за
договором прийнятими та такими, що підлягають оплаті, враховуючи
їх незавершення на день огляду, що і стало підставою
непідписання замовником акту виконаних робіт від 30.04.2003
року.
Господарський суд першої інстанції вказує на нескладення
відповідачем кошторисної документації щодо обсягу робіт та їх
ціни всупереч положенням ст. 334 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, і, разом з
тим, відсутність будь-яких вказівок в договорі щодо переліку
робіт, які повинні бути виконані підрядником, а також строків їх
виконання (визначення календарної дати початку робіт, їх
завершення та введення об’єкту в експлуатацію), в порушення
вимог п. 4. та п. 4. 3. Положення науково технічної ради
міністерства у справах будівництва і архітектури «Про контракти
в будівництві України»№ 9 від 15.12.1993року ( v0009241-93 ) (v0009241-93)
.
Крім того, господарський суд Івано-Франківської області зауважує
про ненадання виконавцем робіт замовнику документів, що
підтверджували б наявність дозволу (атестації) на виконання
певних видів робіт відповідно до Постанови КМУ від 06.04.1998
року № 451 «Про перелік окремих проектних та будівельно-
монтажних робіт, інженерних відшукувань для будівництва, надання
інжинірингових та інших послуг, які потребують відповідної
атестації виконавця» ( 451-98-п ) (451-98-п)
.
Враховуючи наведене, а також відсутність проектно-кошторисної
документації, яка б включала перелік вартості, технічно-
економічне обґрунтування, проектну робочу документацію, технічні
умови, паспорти та матеріали, устаткування, конструкції,
комплектуючі вироби, а також іншу, документацію, необхідну для
виконання робіт, господарський суд першої інстанції дійшов
висновку про невідповідність викладеного чинному законодавству
України та неможливість виконання договору з боку підрядника.
Таким чином, договір № 8/11-Р від 29.11.2002 року про створення
системи теплопостачання, виконання пусконалагоджувальних робіт
визнаний недійсним, а з відповідача в порядку ч. 2 ст. 48 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
стягнута одержана по недійсному договору від
позивача сума попередньої оплати у розмірі 112 000,00 грн.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
21.02.2006 року (колегія суддів: М. Слука, В. Онишкевич, П.
Скрутовський) рішення господарського суду Івано-Франківської
області від 25.10.2004 року у справі № 13/54 змінено, зокрема, в
частині визнання недійсним договору № 8/11-Р від 29.11.2002 року
рішення скасовано, даний договір визнано неукладеним, в решті
–рішення залишено без зміни.
Постанова суду мотивована тим, що сторони в договорі не
визначили і не погодили кошторисну вартість робіт, здійснення
яких необхідно для виконання умов договору, а отже, між
сторонами не досягнуто згоди з істотних умов, а саме: предмету,
кількості, ціни і вартості робіт необхідних для виконання, так
як зведений кошторис, який є в матеріалах справи, визначає лише
вартість матеріалів.
Так, господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що
договір № 8/11-Р від 29.11.2002 року укладено з однієї сторони в
особі директора Дубина В.М., який діяв на підставі статуту і
підпис якого скріплений печаткою підприємства, з другої сторони
- в договорі не зазначено посадове становище особи, яка
підписала договір, однак в судовому засіданні з’ясовано, що
особа, яка підписала даний договір, є директором цього
підприємства.
Матеріали справи містять зведений кошторис вартості обладнання,
необхідного для виконання монтажних і пусконалагоджувальних
робіт і вартість транспортних послуг, однак кошторис на
виконання робіт з установки вказаного обладнання в матеріалах
справи відсутній і господарському суду не наданий.
За наведених обставин Львівський апеляційний господарський суд
доходить висновку про те, що не погодивши істотних умов
договору, які визначають предмет, кількість, ціну, вартість
необхідних до виконання робіт, інші пункти договору втрачають
своєю дію, оскільки не можуть бути виконані без досягнення
сторонами згоди, а оскаржуваний договір відповідно до ст. 153 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
слід вважати неукладеним.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, кожна сторона повинна довести ті обставини,
на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,
докази подаються сторонами та іншими учасниками судового
процесу.
Проте, господарський суд апеляційної інстанції зазначає, що будь-
яких доказів в обґрунтування фактичного виконання певного об’єму
робіт відповідач не надав як до господарського суду першої
інстанції, так і до господарського суду апеляційної інстанції,
незважаючи на неодноразове зобов’язання Львівським апеляційним
господарським судом ТОВ “ДКС” надати докази виконання робіт за
договором та провести звірку виконаних робіт, також відповідач
не заявляв клопотань про проведення експертизи.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ТОВ “ДКС” посилається
на порушення господарськими судами при винесенні оскаржуваних
рішень норм права, та просить судові рішення у справі скасувати,
провадження-припинити.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних
обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України
дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення
частково, виходячи з такого.
Позов заявлений про визнання недійсним договору № 8/11-Р від
29.11.2002 року на підставі ст. 48 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
та застосування, передбачених нею наслідків,
зокрема, повернення позивачу сплачених за договором грошових
коштів як основний внесок.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між
сторонами не досягнуто згоди по всіх істотних умовах. У зв'язку
з чим господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку
про помилковість прийнятого судом рішення стосовно недійсності
договору, оскільки недосягення сторонами згоди по всіх істотних
умовах договору оцінюється як факт неукладення між сторонами
договору, а отже відсутність договірних зобов'язань однієї
сторони перед іншою.
Підтримане господарським судом апеляційної інстанції рішення про
стягнення з відповідача грошових коштів як авансового платежу за
договором обґрунтовується тим, що відповідач не довів об'єму
фактично виконаних робіт.
Зважаючи на те, що у провадженні господарського суду Івано-
Франківської області є Справа N 14/55 за позовом ТОВ “ДКС”
до КП “Беркут” про стягнення 27 481,40 грн. боргу за виконані
роботи по договору, дійсність якого оспорюється у справі, що
розглядається, а узгодженість сторонами істотних умов договору є
лише обставиною, з якою пов'язується обсяг взятих сторонами
зобов'язань та можливість їх виконання, господарські суди
попередніх інстанцій не вправі були вирішувати питання про
обсяги виконаних відповідачем робіт у справі за позовом про
визнання договору недійсним.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9—111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ “ДКС” задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
21.02.2006 року у справі № 13/54 залишити без зміни у частині
скасування рішення господарського суду Івано-Франківської
області від 25.10.2005 року про визнання недійсним договору №
8/11- Р від 29.11.2002 року.
У решті –рішення та постанову скасувати.
У позові відмовити.
Головуючий, суддя Н. Ткаченко
Судді: Є. Борденюк
В. Харченко