ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.08.2006 Справа N 2/128
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи
В.І. –головуючого (доповідача), Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,
за участю повноважних представників: позивача –
відповідача –
розглянувши касаційну скаргу Колективного підприємства “Порто”
на рішення господарського суду Івано-Франківської області
області від 31.01.2006 року та постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 18.04.2006 року у справі за
позовом ВАТ “Івано-Франківська пересувна механізована
колона-118” до Колективного підприємства “Порто”
про стягнення 20819, 60 грн.,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2005 року ВАТ “Івано-Франківська пересувна
механізована колона-118” звернулось до господарського суду
Івано-Франківської області з позовом до відповідача про
стягнення 20819,60 грн., в тому числі 15930 грн. збитків, що
становить вартість переданого відповідачу в оренду обладнання, 4
тис. грн. заборгованості по орендній платі та 889,6 грн.
неустойки за не повернення орендованого обладнання.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від
31.01.2006 року (суддя Круглова О.М.) з відповідача на користь
позивача стягнуто 11108,64 грн. збитків, 4 тис. грн.
заборгованості по орендній платі. В решті позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
18.04.2006 року рішення суду залишене без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, колективне підприємство
“Порто” просить їх скасувати, посилаючись на неправильне
застосування судами норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин
повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином
відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за
відсутності конкретних вимог щодо виконання
зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно
ставляться.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна
його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором
або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно умов договору оренди
обладнання від 6.06.2003 року, укладеного між сторонами у
справі, позивач передав відповідачу обладнання-плуг вартістю
13275 грн. у стані на момент передачі в оренду, передбаченому
умовами укладеного договору. Строк дії цього договору
встановлений 6 місяців з часу прийняття майна, що орендується,
за актом приймання-передачі.
У зв’язку з наступним користуванням відповідачем орендованим
майном, термін дії договору був продовжений до 1.06.2005 року.
Судом першої інстанції правильно встановлено, а апеляційним
підтверджено, що після закінчення терміну дії договору,
відповідач, в порушення п. 12.1 укладеного договору оренди, не
повернув позивачеві орендований плуг.
Статтею 18 Закону України “Про оренду державного та комунального
майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
передбачені обов'язки орендаря за договором
оренди комунального майна, зокрема одним із обов'язків орендаря
є своєчасне внесення орендної плати в повному обсязі.
Пунктами 5.1, 5.2 вказаного договору передбачається, що
відповідач зобов’язаний був сплачувати орендну плату в розмірі
1000 грн. в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок
орендодавця наперед не пізніше двох днів. Сума орендної плати
відповідачем, також, сплачена не була.
Враховуючи балансову вартість плугу при його повній комплектації
13275 грн., фактично був переданий плуг частково
недоукомплектованим і вартість відсутніх запчастин, яких не було
передано відповідачу, становила 2194, 36 грн.
Виходячи з викладеного, місцевий господарський суд, з яким
погодився апеляційний господарський суд, обгрунтовано
задовольнив позовні вимоги позивача щодо відшкодування збитків у
вигляді вартості майна в сумі 11108, 64 грн. та стягнення 4000
грн. орендної плати.
Згідно ч. 2 ст. 785 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, якщо наймач не
виконує обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право
вимагати від наймача сплати неустойки в розмірі подвійної плати
за користування річчю за час прострочення.
З огляду на те, що позивачем заявлялись вимоги про стягнення
збитків, а не про повернення майна, у рішенні суд вірно
застосував норми матеріального права і обгрунтовано відмовив в
стягненні неустойки за безпідставністю.
За таких обставин, судові рішення відповідають вимогам закону і
обставинам справи, тому підстав для їх зміни немає.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Івано-Франківської області області
від 31.01.2006 року та постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 18.04.2006 року залишити без змін, а
касаційну скаргу колективного підприємства “Порто” – без
задоволення.
Головуючий, суддя В.Дерепа
Судді Б.Грек
Л.Стратієнко