ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.08.2006 Справа N 39/196(3/109)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. ,
Вовка І.В.,
Гончарука П. А.,
розглянувши у Товариства з обмеженою відповідальністю
відкритому судовому “Телефонна компанія “СІТЕЛ”
засіданні в м. Києві
касаційну скаргу господарського суду Дніпропетровської
на рішення області від 31.10.2005 року
та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 14.02.2006 року
у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства
“Укртелеком” Дніпропетровська філія
до Товариства з обмеженою відповідальністю
“Телефонна компанія “СІТЕЛ”
Про стягнення заборгованості
УСТАНОВИВ:
У травні 2004 року позивач звернувся до господарського суду
Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача про
стягнення заборгованості в сумі 10800 грн., пені в сумі 909,68
грн. і 3% річних у сумі 459 грн., посилаючись на те, що останній
неналежним чином виконує договірні зобов’язання з оплати за
надані послуги зв’язку.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач уточнив
заявлені вимоги і просив стягнути з відповідача заборгованість з
урахуванням інфляційних сум 10921,10 грн., пеню в сумі 758,07
грн. та 3% річних у сумі 486 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
31.10.2005 року позов задоволено частково та стягнуто з
відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 10800
грн., а в решті позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 14.02.2006 року зазначене рішення суду першої інстанції в
частині позову про стягнення інфляційних сум і 3% річних
скасовано та стягнуто з відповідача на користь позивача
інфляційні суми 121,10 грн. і 3% річних у сумі 276,08 грн., а в
решті судове рішення залишене без змін.
У касаційній скарзі відповідач вважає, що судом порушено норми
матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті
ним рішення скасувати та справу передати на новий розгляд до
суду першої інстанції.
У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що постанова
апеляційного суду відповідає вимогам закону, і просить залишити
її без змін.
Судове засідання касаційної інстанції 31.05.2006 року не
відбулося у зв’язку з хворобою судді Вовка І.В. і розгляд справи
було призначено на 14.06.2006 року.
У судовому засіданні оголошувалася перерва на 12.07.2006 року,
на 26.07.2006 року та на 02.08.2006 року.
Заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши
доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши
матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, касаційний суд
вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами було укладено
договір № П/41-223 від 22.11.2002 року, за умовами якого позивач
зобов’язався приєднати мережі електрозв’язку відповідача до
телефонних мереж загального користування та надати доступ до
мереж і послуг, послуги місцевого, зонового, міжміського і
міжнародного електрозв’язку, а відповідач зобов’язався
оплачувати їх вартість та договір № 3Л/41-264 від 26.12.2002
року, за умовами якого позивач зобов’язався приєднати місцеву
мережу електрозв’язку відповідача до телефонної мережі
загального користування і надати доступ до мереж та послуг
місцевого, зонового, міжміського і міжнародного зв’язку, а
відповідач зобов’язався оплачувати їх вартість.
Додатком № 1 до договору № 3Л/41-264 від 26.12.2002 року сторони
узгодили схему організації зв’язку. Додатком № 2 до зазначеного
договору сторони узгодили акт обстеження технічного стану мережі
електрозв’яку. Додатком № 3 до цього договору сторони узгодили
розрахунок вартості мережних ресурсів та послуг електрозв’язку,
що надаються позивачем відповідачу на місцевій ГМЗК м.
Синельнікове.
За п. п 4.9 –4.10 договору № ЗЛ/41-264 від 26.12.2002 року
позивач що місяця до 10 числа місяця, наступного за звітним,
виставляє відповідачу рахунок на оплату наданих послуг
електрозв’язку, а відповідач щомісяця, в термін не пізніше 20
числа місяця, наступного за звітним, оплачує рахунки позивачу за
послуги звітного місяця.
Предметом даного судового розгляду є вимоги про стягнення з
відповідача заборгованості, інфляційних сум, 3% річних і пені у
зв’язку з порушенням договірних зобов’язань з оплати за надані
послуги зв’язку.
Відповідно до ст. 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
вказівки, що
містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для
суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Проте, в порушення зазначеної норми процесуального права, судом
не було виконано вказівок, що містяться в постанові Вищого
господарського суду України від 09.02.2005 року, якою судові
рішення в даній справі були скасовані з передачею на новий
розгляд, і, зокрема, в порушення вимог ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, не було з’ясовано та встановлено обставин,
пов’язаних з обсягом наданих послуг відповідачу за заявленими
вимогами і не наведено в прийнятих рішеннях доказів, що
підтверджують ці обставини.
Разом з цим, висновок судів про доведеність позивачем надання
спірного обсягу послуг зв’язку відповідачу обгрунтований
наявністю між сторонами договірних документів і технічною
можливістю обладнання відповідача користуватися цими послугами.
У той же час, такі висновки судів не спростовують доводів
відповідача про не надання йому спірного обсягу послуг зв’язку
та зроблені без врахування вимог ст. ст. 38, 41, 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Водночас, судами не було перевірено обгрунтування розрахунків
розміру заявлених вимог і не наведено в прийнятих рішеннях
розрахунків, з яких виходили суди задовольняючи грошові вимоги
та відмовляючи в частині цих вимог.
За таких обставин, оскаржені судові рішення не можна визнати
законними й обгрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з
передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати
викладене і вирішити спір з дотримання вимог закону.
З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-
12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Телефонна компанія” СІТЕЛ” задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 14.02.2006 року та рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 31.10.2005 року скасувати, і
справу № 3/109 передати на новий розгляд до суду першої
інстанції в іншому складі.
Головуючий В.Перепічай
Судді І.Вовк
П. Гончарук