ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.08.2006 Справа N 36/52пн
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
приватного вищого учбового закладу товариства сприяння обороні
України “Донецький коледж радіоелектроніки та управління” на
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
16.05.2006 року у справі № 36/52пн за позовом приватного вищого
учбового закладу товариства сприяння обороні України “Донецький
коледж радіоелектроніки та управління” до товариства з обмеженою
відповідальністю “Софт”
про звільнення приміщення, -
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2006 року приватний вищий учбовий заклад товариство
сприяння обороні України “Донецький коледж радіоелектроніки та
управління” звернувся до господарського суду Донецької області з
позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Софт” про
зобов’язання звільнити нежитлове приміщення, що складається з
робочих кімнат та коридору, загальною площею 346,2 м2, а також
місць загального користування площею 69,2 м2, розташоване на 9
поверсі будівлі № 16-А по вул. Овнатаняна в м. Донецьку, та
частину даху цієї будівлі загальною площею 10 м2, посилаючись на
розірвання договору оренди № 2 від 28.04.2000 року.
Рішенням господарського суду Донецької області від 30.03.2006
року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 16.05.2006 року, в позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постановлені у
справі судові рішення та постановити нове рішення про
задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування
попередніми судовими інстанціями норм матеріального права.
Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши
матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та
заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми
судовими інстанціями, в порушення умов договору оренди № 2 від
28.04.2000 року, відповідач у період з.09.по грудень 2005 року у
встановлені строки орендну плату позивачу не сплачував, в
зв’язку з чим позивач листом № 409 від 30.12.2005 року повідомив
відповідача про відмову від договору оренди № 2 та вимогу
звільнити займане приміщення.
Матеріалами справи підтверджено, що після отримання 13.01.2006
року листа № 409 відповідач погасив заборгованість перед
позивачем по орендній платі.
Предметом позову є зобов’язання відповідача звільнити орендоване
нежитлове приміщення в зв’язку з розірванням договору оренди.
Приймаючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції,
керуючись ст. 291 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
,
ст. 782 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, виходив з того,
що невнесення орендної плати протягом трьох місяців з дня
закінчення строку платежу дає право наймодавцю відмовитись від
договору найму та вимагати повернення речі, вимагати у судовому
порядку дострокового розірвання договору найму. Проте, позивач
не звернувся до суду з вимогою про розірвання діючого на час
вирішення спору договору оренди № 2 від 28.04.2000 року, а,
помилково вважаючи, що даний договір вже є розірваним в
односторонньому порядку, безпідставно просить суд зобов’язати
відповідача звільнити орендоване нежитлове приміщення.
З висновком місцевого суду погодився і апеляційний господарський
суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін.
Проте, з висновками попередніх судових інстанцій погодитись не
можна.
Як зазначено судами попередніх інстанцій, в матеріалах справи
міститься повідомлення позивача про відмову від договору оренди,
отримане відповідачем до моменту подання до суду позовної заяви.
В порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, попередніми судовими інстанціями не дано належної
правової оцінки листу позивача № 409 від 30.12.2005 року.
Проте, вказана обставина має істотне значення для вирішення
спору, оскільки наявність відмови позивача від договору оренди
та її одержання відповідачем може свідчити про відсутність спору
між сторонами щодо розірвання договору оренди, враховуючи
положення ч. 2 ст. 782 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
При цьому, з’ясування цих обставин має істотне значення також
для встановлення правових підстав позову в частині виселення
відповідача із орендованого приміщення.
Частина 3 ст. 651 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, як і
ст. 782 цього Кодексу ( 435-15 ) (435-15)
, встановлюють для випадків
несплати орендних платежів право на відмову від договору оренди,
а також право вимагати повернення орендованого майна, в зв’язку
з чим невиконання умов договору по внесенню орендних платежів,
відповідно до вимог с. 783 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, не може бути підставою для його розірвання в
судовому порядку, як на те помилково вказано попередніми
судовими інстанціями в постановлених ними судових рішеннях.
Можливість застосування до спірних правовідносин відповідних
положень Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
передбачена ч. 6
ст. 283, ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, на що попередні судові інстанції не звернули
належної уваги.
З огляду на викладене, рішення місцевого господарського суду, як
і постанову апеляційної інстанції у справі, не можна визнати
законними, обґрунтованими, такими, що постановлені з дотриманням
норм матеріального і процесуального права, фактичними
обставинами та наявними матеріалами справи, а тому вони
підлягають скасуванню, з направленням справи на новий судовий
розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду слід урахувати наведене,
встановити фактичні обставини справи, з'ясувати дійсні права та
обов’язки сторін і, в залежності від встановленого та вимог
закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України –
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу приватного вищого учбового закладу товариства
сприяння обороні України “Донецький коледж радіоелектроніки та
управління” задовольнити частково.
Рішення господарського суду Донецької області від 30.03.2006
року та постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 16.05.2006 року у справі № 36/52пн скасувати, а справу
направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий Перепічай В.С.
Судді Вовк І.В.
Гончарук П. А.