ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.08.2006 Справа N 13/5пн
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Невдашенко Л.П.
суддів: Кота О.В.
Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у Приватного підприємства “МІС”, м. Луганськ
відкритому судовому
засіданні касаційну
скаргу
на постанову від 18.04.2006
Луганського апеляційного господарського
суду
у справі № 13/5 пн
господарського суду Луганської області
за позовом Приватного підприємства “МІС”, м. Луганськ
до Відкритого акціонерного товариства
“Луганськнафтопродукт”, м. Луганськ
Про визнання права користування орендованим майном та усунення
перешкод у користуванні орендованим майном
за участю представників сторін:
від позивача – Стірська Н.М.
від відповідача - Солодкий Р.І.
В С Т А Н О В И В:
Приватним підприємством “МІС” заявлено позов до Відкритого
акціонерного товариства “Луганськнафтопродукт” про зобов’язання
відповідача усунути перешкоди в користуванні орендованим майном
та визнати за ПП “МІС” право користування орендованим майном за
договором від 29.09.2002.
На обгрунтування позову зазначено про те, що згідно договору
оренди від 29.09.2002 приватне підприємство “МІС” отримало від
ВАТ “Луганськнафтопродукт” за актом приймання-передачі АЗС № 12
і користувалося цим майном в своїх господарських цілях
до.05.2005р., виконуючи при цьому добросовісно зобов’язання за
угодою. В травні 2005 року до закінчення терміну договору
відповідач безпідставно припинив договірні відносини позбавивши
приватне підприємство можливості користування орендованим
майном.
Рішенням господарського суду Луганської області від 02.03.06
залишеним без змін постановою Луганського апеляційного
господарського суду від 18.04.06 у задоволенні позову
відмовлено.
Судові рішення вмотивовані тим, що п. 9.5 договору оренди за
№ 55 від 29.04.02 сторони встановили, що якщо після закінчення
дії договору протягом місяця жодна із сторін не надасть заяви
про його припинення, він вважається продовженим на тих же умовах
і на той же строк.
Орендодавець телеграмою № 129 від 29.04.05 повідомив про
закінчення строків договорів оренди майна, у тому числі й АЗС
№ 12 і про зобов’язання повернути орендоване майно, що
відповідає умовам договору оренди за № 55 від 29.10.02.
Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями, приватне
підприємство “МІС” у касаційній скарзі до Вищого господарського
суду України, просить скасувати рішення господарського суду
Луганської області та постанову апеляційної інстанції і винести
нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на
неправильне застосування норм матеріального та процесуального
права, зокрема не об’єктивно та не всебічно з’ясовані всі
обставини справи.
Судами проігноровано факт тривалих орендних відносин, оскільки
укладений у 2002 році договір оренди безперервно продовжувався і
для його розірвання у орендодавця не було жодних підстав.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну
оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх
повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Місцевим та апеляційним судами встановлено, що сторонами спору
29.04.02 укладено договір оренди за № 55, за яким орендодавець
–ВАТ “Луганськнафтопродукт” передає, а орендар –приватне
підприємство “МІС” приймає в оренду майно –АЗС № 12, розташоване
у м. Олександрівськ, вул.Артемівська,41А.
Згідно п. 2.1 договору вступ орендаря у користування майном
настає з дня підписання акта приймання-передачі майна.
Відповідно п. 2.3 договору склад та стан майна, яке повертається
орендарем орендодавцю, визначається комісією за даними
інвентаризації майна на момент припинення дії договору оренди,
звіреного з актом прийому-передачі майна.
Майно є поверненим з моменту підписання сторонами акта
прийому-передачі. При поверненні враховується його нормативний
знос.
Договір за № 55 укладено на строк з 29.10.2002 року до
31.01.2003р.
Умовами договору (п. 9.5) встановлено, що у разі відсутності
заяви однієї з сторін про припинення чи зміну договору після
закінчення його терміну протягом місяця, він вважається
продовженим на той же термін і на тих же умовах, які були
передбачені договором.
До закінчення дії договору № 55 від 29.04.02 сторони укладають
01.02.03 договір оренди за № 7, предметом якого є оренда того ж
самого майна, умови договору залишилися незмінні.
Додатковими угодами до договору № 7 від 01.07.03, від 11.11.03
та 11.02.04 термін дії договору № 7 продовжено до 31.05.04.
До закінчення терміну дії договору № 7 сторони укладають
01.04.04 договір оренди за № 31/03-04/3, предметом якого є те ж
саме майно, що і за попередніми договорами, а саме –АЗС № 12.
Термін дії цього договору з 01.05.2004 до 01.08.04, умови
договору тотожні умовам попередніх договорів.
Першого.08.2004 року сторони укладають договір оренди за № 84/3,
предметом якого є оренда АЗС № 12. Термін дії договору з
01.08.04 до 31.12.04.
Першого.01.2005 року сторонами укладено договір за № 1/01-05/2,
предметом якого є оренда майна –АЗС-12. Умови договору незмінні,
тобто тотожні першому договору за № 55 від 29.04.02. Строк дії
договору з 01.01.05 по 31.03.05.
22.03.05 сторони укладають наступний договір оренди за
№ 22/03/05-2 того ж майна –АЗС № 12, умови якого тотожні умовам
договору за № 55 від 29.04.02. Термін дії цього договору з
01.04.05 до 30.06.05.
30.03.2005 року сторони укладають ще один договір оренди АЗС
№ 12 за № 30/03/-5-2, термін дії якого з 01.04.05 до 31.10.2005.
Умови цього договору також залишилися незмінними, такими ж як і
у первісному договорі за № 55 від 29.04.02.
За час існування між сторонами правовідносин стосовно оренди
майна –АЗС № 12, укладання і переукладання договорів,
орендодавець не вимагав від орендаря виконання п. 2.3 договорів,
тобто повернення йому орендованого майна у порядку,
передбаченому цим пунктом договору і передачі орендарю майна за
новим договором у порядку, встановленому п. 2.1 договору.
Правовідносини сторін виникли у 2002 році і продовжували
існування у 2005 році.
Відповідно до ч. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, Цивільний кодекс застосовується до
цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності
Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу
застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або
продовжують існувати після набрання ним чинності.
Відповідно до ст. 763 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
договір (оренда)
найму майна укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до останнього договору оренди майна від 30.03.05 за
№ 30/03/05-2 строк його дії встановлено до 31.10.05.
Згідно п. 9.5 цього договору у разі відсутності заяви однієї із
сторін про припинення чи зміну договору після закінчення його
терміну протягом місяця, він вважається продовженим на той же
термін і на тих же умовах, які були передбачені договором.
Виходячи з вказаних умов договору орендодавець мав попередити
орендаря про своє небажання продовження дії договору
протягом.11.2005 року.
ВАТ “Луганськнафтопродукт” надано до апеляційного суду копію
телеграми відповідачу від 29.04.05, в якій зазначено про те, що
у зв’язку із закінченням строку договору оренди АЗС № 4, АЗС
№ 12, АЗС № 13 орендодавець вимагає до 30.04.05 повернути
орендоване майно. Який договір має на увазі орендодавець в
телеграмі не повідомляється. Як вже зазначалося у квітні 2005
року (коли подавалася телеграма), діяв договір оренди від
30.03.05, термін дії якого спливав 31.10.2005р.
Вирішуючи господарський спір, суди першої та другої інстанції
всупереч вимогам ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
залишили не
дослідженими наведені обставини, а тому зробили помилкові
висновки щодо необгрунтованості позовних вимог.
Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що винесені у справі рішення ухвалені з
порушенням вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а тому
підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд.
Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції
необхідно врахувати викладене, повно і всебічно з’ясувати всі
фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, з’ясувати
дійсні права і обов’язки сторін і в залежності від встановленого
правильно застосувати матеріальний закон, що регулює спірні
правовідносини та прийняте основане на законі рішення.
Керуючись ст. ст. 111-9, 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Луганського апеляційного господарського суду від
18.04.06 та рішення господарського суду Луганської області від
02.03.06 скасувати, справу передати на новий розгляд до
господарського суду Луганської області.
Головуючий Л.Невдашенко
Судді: О.Кот
Н.Дунаєвська